Опівнічний чай

- Ваша величносте Наріане, - до короля, котрий спостерігав, як від’їжджають важкі масивні карети володарів і володарок королівств, підійшла одна з лицарок Бріссагу в міцних обладунках і теплому плащі. Низько вклонившись, продовжила: - Її величність Тарінен просила підійти до конюшень. Або ж відмовити одразу. В неї мало часу.

- Веди, - король навіть не став роздумувати, чи правильно чинить. У Тарінен були вагомі причини лишитися в Естевені так, щоб її не помітили інші правителі.

Сувора володарка Бріссагу сідлала коня. Надто різко поправляла речі, не дозволяючи це робити вірним лицаркам. Підбитий хутром синій плащ із вишитим сонце-птахом у центрі робив її фігуру масивною й могутньою. Вона теж була в обладунках, принципово не надягаючи суконь на аудієнції.

- Володарко Тарінен, - озвався Наріан. Жінка озирнулася й облишила коня. Король Ардеванду помітив, що вона розлючена, бо губи Тарінен були міцно стиснути в тонку лінію, а брови насуплені.

- Як вам нинішня аудієнція, Наріане? - підкреслено ввічливо спитала королева Бріссагу. І сама ж відповіла: - Яке сране лицемірство! Замість того, щоб звернути увагу на великі проблеми у свого Дагдане аранье[1], його величність Фіннел пхає носа у справи Ардеванду. Йому, бачте, муляють дракони, яких він кілька десятків зим тому люто ненавидів, а тепер готовий радо прийняти на виховання. Садре да хіне[2], забери його Пітьма!

Королева Бріссагу обожнювала лаятися, хоча це не завжди було доречно. Наріан не хотів знати, що означають вимовлені бріссазькою слова.

- Я розумію, володарко Тарінен, що його величність Фіннел дозволяє собі зайве, але інші правителі висловили свою згоду… - почав чоловік. Північний зимовий вітер змушував його щораз здригатися від холоду. Король досі не звик до суворих лютих зим, що їх із Краю вічного льоду приносили Дикі вітри.

- Послухай, Наріане, - королева трохи заспокоїлась і говорила тихіше, - королі й королеви Тейрен Араньє готові погодитися з ким завгодно, бо їм нудно. Потім з ними розберемось. А Фіннел взагалі знахабнів, бо претендує на Топазову ущелину, відколи драконеси, що її охороняла, не стало. Його війська постійно вдираються на територію мого королівства. Довго це терпіти я не стану.

- Що ви хочете від мене? - спитав Наріан.

- Не погоджуйтесь на угоду щодо навчання драконів у Дагді, - з нічної темряви вийшли дві знайомі постаті — її величність Тінґвенда і його величність Брассенор. Обоє в тих же темних обладунках, в яких були на аудієнції. На нагруднику Тінґвенди вигравіюваний олень, а на нагруднику Брассенора - гірський кіт. Наріан знав, що королева Сагаресу і король Хессіра були брессеарі — бойовими побратимом і посестрою. Завжди разом. Завжди горою одна за одного. Їх ніби й не турбував колючий холод. Тінґвенда незворушно продовжила: - Якщо хоч один дракон опиниться в Дагді — миру в Тринадцяти королівствах настане кінець. Фіннел знайде спосіб зробити арділья своїм рабом. Оголосить війну сусіднім королівствам. Не забувайте — він щедро платить магам за службу.

Наріан замислився. Стало зрозуміло, чому його величність Фіннел так квапився впихнути королю Ардеванду злощасну угоду і так не хотів розповідати про неї решті правителів. Добре, що з Наріаном був Хіган, який попросив короля зачекати. Фіннел надто добре вмів тиснути на людей, а Наріан ледь не піддався цьому тиску.

- Пропоную повернутися в замок, - мовив король Ардеванду. Він машинально зняв корону з голови, ніби збирався викинути. Тоді надягнув назад, згадавши, що більше не проклятий, а корона не принесе нещастя. Як же важко забути минуле… - Проходьте, Тарінен, Тінґвендо, Брассеноре. Я покличу Хігана.

- Це безпечно? - засумнівався Брассенор, підіймаючись широкими сходами в замок. - Я маю на увазі, чаклун…

- Ви можете довіряти моєму чоловіку так само, як і мені, - незворушно промовив Наріан, не озираючись.

Він привів пізніх гостей в одну з невеликих кімнат, що були призначені для приватних розмов. За різьбленим круглим столиком стояли чотири порожні крісла — м’які й зручні. Горіли кілька магічних білих сфер над стелею. Важкі бордові портьєри ховали вікна. Посеред столу стояла велика ваза з гілочками бузини, горобини і сушеним чебрецем. А довкола неї хтось розставив порцелянові чашки з чаєм. Срібляста пара здіймалася вгору химерними спіралями. Напій мав ніжно-зелений колір, пахнув м’ятою і вересом. За мить стало зрозуміло, хто приготував чай. Хіган, що сидів у п’ятому кріслі, звівся й поклонився прибулим. Зробив це без насмішки й іронії. Він, як завжди, був убраний у довгу чорну мантію з червоною вишивкою на рукавах. На чорному волоссі сяяв блискучий обідок корони.

- Ваші величності, - голос чаклуна був серйозним.

Всі п’ятеро сіли. Тарінен розповіла Хігану, чому вони з Тінґвендою й Брассенором лишилися, не попередивши інших вельмож.

- І чому я не здивований? - хмикнув Хіган, насолоджуючись чаєм. Товариство Тарінен, Брассенора й Тінґвенди його не обтяжувало. Чаклуну навпаки подобалися ці прямолінійні люди. - Його величність Фіннел був ініціатором аудієнції. Зрозуміло, що йому був потрібен привід, аби прибути в Ардеванд. Королево Тарінен, дякую, що вчасно відреагували й оголосили аудієнцію всіх правителів.

- О, я обожнюю позлити короля Дагди, - криво всміхнулася Тарінен, пригубивши запашний чай.

- Що ви пропонуєте зробити? - спитав Наріан, додавши добру ложку меду в напій.

- Забути про угоду між Ардевандом і Дагдою, допоки на престолі король Фіннел, - заговорив Брассенор, гріючи руки об чашку. Ардевандську він знав погано, тому користувався спільною аранською, у якій було чутно сильний хесський акцент. - На наступній аудієнції скажіть, щоб королі й королеви організували перевірку виховання драконів. Якщо недоліків у вихованні не знайдуть — ви сам вирішите, чи варто відправляти драконів до інших королівств. Навіть не так — ардільї вирішать, куди захочуть вирушити.

- А якщо недоліки знайдуться? - спитав Хіган. - Король Фіннел все одно щось придумає.

- Саме тому це треба зробити, - сказала Тінґвенда, - ми спіймаємо його на брехні й доб’ємося усунення його величності Фіннела з престолу Дагди. Він там засидівся довше, ніж потрібно.

- Зі свого боку, королю Наріане, я гарантую вам всебічну підтримку, - мовила королева Тарінен, - лише допоможіть уникнути війни.

Наріан мовчав, зробивши вигляд, що зайнятий чаєм. Озвався Хіган:

- Ви це робите не просто так, ваші величності. Озвучуйте ваші умови. Будьте чесними з нами.

- Нам потрібна підтримка у нескінченних сутичках проти істот Німих земель, - сказав Брассенор, зітхнувши. - Якими б пильними не були багатоокі Вартові, якийсь із монстрів час від часу тікає з-під їхнього нагляду й опиняється у Хессірі. Іноді вони заходять аж до Сагаресу. Нещодавно я знищив істоту, котра приймала подобу інших людей.

- Ця істота стала мною й збиралася вбити мого бреадора, - додала Тінґвенда, - багато з них володіють магією, проти якої ми безсилі. Нехай хтось із драконів допоможе. А тоді повернеться в Ардеванд. Ми не станемо нікого тримати силою.

- Я ж хочу, щоб війська Дагди не порушували кордонів Бріссагу, - чітко озвучила прохання Тарінен, - і не лише я. Його величності Гілнуру теж цього хотілося б. Король Фіннел жадає собі ще й шмат Ф’єрану. Хай краще у своєму королівстві наведе порядок.

- Почуваюся так, ніби ми збираємося врятувати світ, - іронічно прокоментував Хіган, не зводячи погляду з хіганбани, яку тримав у руці. - Розворушити королів і королев, прогнати Фіннела, запобігти війнам… Звучить цікаво.

- Ваші прохання зрозумілі. Виконати їх неважко, - заговорив Наріан, вислухавши гостей. - Я готовий допомогти з нашестям монстрів у Хессірі й Сагаресі. А також добитися усунення короля Фіннела з престолу Дагди. Від себе лиш додам, що хочу, аби вибір нового короля чи королеви Дагди відбувався під пильним наглядом решти правителів і правительок Тейрен Араньє. Я не бажаю, аби королівством правив хтось із посіпак короля Фіннела, інакше на цьому історія не закінчиться.

- Я не сумнівалась у вас, королю Наріане, - хмикнула Тінґвенда.

- З вашого дозволу ми заночуємо у замку, - сказав Брассенор, позіхнувши, - не хочу їхати кудись уночі.

- Ваш чай чудово заспокоює, - додала Тарінен, хитро всміхнувшись.

Коментарі:

[1] Дагдане араньє (досл. величне королівство) - колишня назва королівства Дагди.

[2] Садре да хіне (бріссазька мова) - син тхора.