Церемонія вінчання

- Іфіліо ті ово аті окан уна Бініра, - голосно промовила її величність Тарінен, як тільки її впустили у вежу, де жив вождь племені омоу з сім’єю. На відміну від чорношкірих мешканців Полум’яних островів, вбраних у легку, яскраву повітряну одіж, прикрашену пір’ям і бурштином, королева Бріссагу була в обладунках. Її кроки гучно лунали у циліндричному приміщенні, що тягнулося вгору на багато метрів. Синій плащ з гербом королівства був перекинутий через плече Тарінен. Підійшовши до вождя Кенуо Н’Умуріро, вона злегка вклонилася. В лівій руці жінка тримала важкий згорток.

Бініра, її кохана, завмерла. Таки не вірила, що Тарінен зважиться на таке зухвальство. Донька вождя була високою й жилавою, з чорними кучерями, заплетеними в безліч кісок. На руках жінка носила браслети з блакитного золота, що його плем’я добувало прямісінько з вулканів. Саме браслети вказували на приналежність людини до правлячої сім’ї. Кожен браслет племені омоу мав окреме значення. Одяг Бініри був яскравим, але практичним — зелені штани, що розширювалися донизу, тонка туніка й напівпрозора накидка з химерною вишивкою. 

- Володарко Тарінен, - нарешті озвався вождь — кремезний чоловік, на чиїх руках виблискували більш як півдесятка браслетів. Він, як і всі у вежі, сидів на підлозі, встеленій пухнастими килимами, але підвівся в знак поваги. Він заговорив загальною аранською, адже Тарінен погано знала мову племені. - Ви щойно попросили руку й серце моєї доньки.

Люди довкола зчудовано шепотілися. Втім, ворожості в їхніх голосах Тарінен ніби не чула. Жінка хоч і нервувалася, та мала намір добитися благословення батька Бініри. Кохана не хотіла покидати сім’ю, нічого їм не сказавши.

- Саме так, - її величність стримано кивнула. У важких обладунках було спекотно, та після кількох замахів на життя королева Бріссагу взяла за звичку носити обладунки. Так спокійніше. Втім, серед племені омоу вона чомусь почувалась у безпеці.

Вже кілька зим королівство Бріссаг і мешканці Полум’яних островів робили все, щоб покласти початок плідній співпраці. Тарінен налагодила торгівлю між державами, запросила омоу пожити у Бріссазі. Професори королівства вивчали мову, котра називалася омма’нхе, й готували перекладачів. Плем’я допомагало королеві у технологічному розвитку. Як виявилося, мешканці Полум’яних островів були високорозвинені у технологічному плані. Усі будинки на островах мали вигляд веж або пірамід, були обладнані складними системами вентиляцій і водогону. Магічні артефакти, що їх рибалки виловлювали з океану, знаходили практичне застосування переважно в галузях медицини й інженерії.

А ще на островах не було чаклунів. Тарінен це тішило.

Кенуо Н’Умуріро помовчав. Мовчали й решта племені — десь зо два десятки людей. Бініра дивилася на Тарінен своїми великими світло-карими очима. Королева більш за все хотіла зняти обладунки й опинитися в обіймах коханої. Проте Бініра попереджала, що церемонія благословення може тривати довго. Про деталі церемонії Тарінен дізнавалася з легенд і пліток, гортаючи книги з дивовижно м’якого паперу, які їй видали на острові Дхоо, що його виділили лише для бібліотек. Королева Брісагу хвилювалася, що може забути послідовність реплік і вождь просто прожене її.

- Для того, щоб я провів церемонію вінчання, знадобляться моме — прикраси, виготовлені спеціально для наречених, - нарешті заговорив вождь. - З боку Бініри я пропоную браслет з блакитного золота.

Тарінен кивнула одній з лицарок. Та підійшла й поставила на землю скриньку, відчинивши її.

- Браслет з луски дракона буде достойною прикрасою для вашої доньки, - спокійно мовила Тарінен. Виловлювати луску в морях виявилося важко, а обробка потребувала використання магії. Але завдяки артефактам ювелірам Бріссагу вдалося створити витончену прикрасу з орнаментами племені омоу. Тарінен добре підготувалася.

Кенуо взяв браслет до рук, роздивився. І схвально кивнув. Натомість вклав у скриньку інший браслет, що сяяв блакиттю, а орнаменти нагадували розпечену лаву. Сім’я Н’Умуріро була готова прийняти Тарінен.

- Я приймаю вашу моме, - мовив вождь. - Що ж, гадаю, вам буде неважко виголосити нашу клятву, яку кохані з нашого племені говорять на церемонії вінчання.

- А це церемонія? - спитала королева, подумки повторюючи клятву. Вона була довга, і жінка витратила кілька місяців, аби бездоганно вимовляти кожне слово. В ім’я Танцівниць, Тарінен доведе все до кінця.

- Якщо пролунають слова клятви — тоді так, - кивнув вождь, давши знак Бінірі. Вона вийшла до Тарінен, намагаючись виглядати серйозною. Та очі її сяяли, а пухкі губи смикалися в легкій усмішці. Не зводячи погляду з коханої, Тарінен почала вимовляти клятву. Слова давалися доволі легко попри те, що королева досі вчила складну мову омма’нхе. Тарінен одного разу подивилася переклад клятви. Закохані клялися дев’ятьма стихіями і просили у богині вулканів Умаї щасливого життя. Саме Умаї була головним божеством племені, вічною танцівницею на розжареній лаві, котра створила Полум’яні острови і племена, які їх населяли. Судячи з опису богині, це була одна з Великодушних дів, Наур. Дивно, що плем’я поклонялося саме їй.

Коли Тарінен закінчила, клятву вимовила Бініра. Те, що вінчання відбувалося так спонтанно, не було для племені чимось дивним. Пишні церемонії вони влаштовували хіба на свята в честь богині Умаї.

- І останнє, - сказав Кенуо, коли стало тихо. - Аби богиня Умаї благословила ваш шлюб, її величність Тарінен має вбити уду — ворога Бініри і принести його голову…

- Вже зроблено, - королева Бріссагу поклала згорток на землю. Відчула на собі здивовані погляди. Глянула на вождя. - Мені вдалося дізнатися, хто був уду моєї мелме мей. Це син вождя племені вбивць, котрі живуть на віддалених від материка островах і нападають на вас. Він мав убити Бініру. Коли не вдалося, поклявся знищити її рід. У згортку — його голова. Я маю спалити її у жерлі найближчого вулкану, щоб задовольнити богиню Умаї. Так, вождю Кенуо?

Той вже вдоволено всміхався, а Тарінен почула фразу: «Ава моґба», яку тихо промовляли решта присутніх. Це означало «Ми її приймаємо».

Тарінен і сама ледь стримувала переможну посмішку. І подорож до вулкану її майже не лякала.

- Я можу показати дорогу до вулкану? - спитала Бініра у вождя. Він кивнув, відпустивши королеву Бріссагу. Вона наказала вартовим лицаркам лишатись у містечку, а сама в супроводі Бініри рушила в гущавину лісу. А там Н’Умуріро щасливо розсміялася й поцілувала Тарінен. Королева закружляла кохану, сміючись так само голосно й радісно, як вона. Бініра гладила волосся й обличчя коханої, пальці ніжно лоскотали шкіру. Тарінен обійняла її й завмерла. Так вони стояли, насолоджуючись довгоочікуваним возз’єднанням.

- Твої обладунки заважають, - заговорила Бініра. - Все тіло сховане від мене.

- Обіцяю, що ввечері перевдягнуся, - сказала королева. Літнє сонце пробивалося крізь дерева й освітлювало жінок. Вони майже забули про всіх, насолоджуючись довгоочікуваною зустріччю.

- А ти справді вбила уду? - нетерпляче спитала Бініра. Тарінен знала, що голова уду була найбільш бажаним дарунком для кожного з племені омоу. - Він вважався отруювачем і майстром рукопашного бою, та бився нечесно.

- Я довго його вистежувала, - відповіла королева Бріссагу. - І в згортку голова саме твого уду. Пам’ятаєш, я обіцяла, що здивую тебе?

Бініра дзвінко засміялася й поцілувала Тарінен у щоку.

- Ти справді вмієш дивувати, кохана.