Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
- Чому ти маєш іти? - Аранарія сумно дивилася на панну Наур, гладячи її чорні кучері. Фалівен ніжно подивилася на свою королеву - єдину, котра подарувала їй вогонь кохання.
- Я маю бути із сестрами, - сказала Наур, - хоча б якийсь час. Переконаюся, що з ними все добре і повернуся. Люба моя Аранаріє, я завжди буду приходити до тебе.
Жінки дивилися одна на одну - королева Ардеванду в бордово-золотому камзолі й широких штанях і володарка вогню в закритій червоно-чорній сукні з бурштиновими прикрасами. Аранарія завмерла і простягла долоню до обличчя Наур. Наблизилася й поцілувала повні теплі вуста, зариваючись пальцями в густе волосся. Фалівен охоче відповіла на поцілунок. Гаряча й пристрасна, вона обійняла Аранарію, накрила долонями її міцні руки. Жінки переплели пальці. Наур посміхнулася, поки її вуста лагідно торкалися до світлої шкіри королеви Ардеванду. Полум’яний дотик до вилиці, до щоки і кутика губ. До ніжного вигину шиї. Аранарія притискалася до Фалівен, не бажаючи відпускати кохану.
- Все ще не хочеш лишитися? - тонкі різко окреслені губи Аранарії вигнулися в грайливій посмішці, а довгі кучері у променях сонця іскрилися бурштиновим кольором.
- На кілька хвилин, - озвалася Наур, милуючись коханою королевою, - не можу встояти перед тобою.
Великодушна діва Фалівен була супутницею й коханою Аранарії десятки зим. І навіть в останню їхню зустріч цілувала королеву, віддавалася їй, кохала, передчуваючи, що більше ніколи не побачить Аранарію. Тому так не хотіла її покидати, обіцяючи повернутися. Та у цей час чаклуни хитрістю ув’язнили дев’ятьох сестер у страшних Болотах Страху на довгі сотні й тисячі зим. І королева Аранарія не дочекалася своєї полум’яної діви, хоч до самої смерті пам’ятала кохану Наур.