Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Генлі ніколи в житті не спало б на думку, що одного дня вона, виряджена у блискучі костюми, зі скутими наручниками руками, виступатиме перед публікою Лос-Анджелеса. Що зламуватиме замки під водою та обманюватиме цілі натовпи, змушуючи усіх повірити у те, що піраньї — котрі, навіть коли дуже голодні, зазвичай не чіпають людей — з’їли її. І все лишень задля того, аби раптом з’явитися немовби нізвідки за межами резервуару. Ні, вона безумовно не могла собі уявити, що зверне на таку стежину. Тільки не вона.
Генлі не була родом із сім’ї з великим достатком, проте її батьки докладали усіх зусиль. Її мати працювала на трьох роботах, батько — на двох. Її старший брат вніс свою частку, отримавши повну стипендію у коледжі, отож його навчання не було проблемою для сім’ї. І, звісно ж, у самої Генлі теж ніколи не водилося великих грошей, проте вона ніколи не виглядала як жебрачка. Її мати завжди знала, де роздобути одяг, нехай навіть той вийшов з моди два або три сезони тому, але котрий виглядав би дорого та якісно.
Генлі добре вчилась, займалась волонтерством після школи, допомагала із домашніми справами. Вона була старостою класу, а пізніше стала кращою випускницею школи. А потім з нею щось трапилось. Щось усередині розкололось на шматки. Навіть через багато років Генлі так і не змогла зрозуміти, що то було. Просто одного дня вона була ідеальною дівчиною на ім’я Генлі Рівз, а наступного вже стала Генлі, котра кинула коледж, котра тепер не спала ночами, котра брудно лаялась, напивалась та вплутувалась у бійки з іншими дівчатами — у бійки до крові та переломів.
Може, це давався взнаки увесь той час, впродовж якого вона носила титул Маленької Міс Досконалість, тільки й усього? Ймовірно, всі ці роки правильного прямого волосся, правильного навчання на самі лиш п’ятірки та правильного вибору життєвого шляху були просто не для неї. Усім було начхати, що насправді вона просто провалилась до кролячої нори і тривалий час у неї не вистачало сили звідти вибратись. Усе здавалось… холодним. Порожнім. Безглуздим.
А тоді вона дещо побачила. Іскру.
На жаль, іскра ця йшла у комплекті із грубіяном, котрого звали як грецького бога, і котрий вирішив собі, що ім’я зобов’язує його тримати усе на своїх плечах і все на світі контролювати. Але саме цей зарозумілий хам, Деніел Атлас, дав їй роботу, саме він після кожного їх шоу вчив її фокусів, і, наскільки б дивно це не прозвучало, саме у нього вона закохалась.
І навіть після того, як вона покинула його у пориві праведного гніву, накинувши пальто просто поверх сценічного костюма і вмістивши усе своє життя у нещасні дві валізи, навіть коли вона почала замислюватись про власні шоу, про власні починання… Навіть тоді вона не могла викинути Деніела Атласа з голови, не могла змусити себе відчувати до нього саму лише ненависть.
Цей самозакоханий хлопець розпалив у ній іскру та подарував можливість рухатись далі. Вона більше не була Маленькою Міс Досконалість, якщо вона взагалі колись нею була. Проте врешті-решт це було не так уже й зле.