про вміння помиритись зі своєю майстернею

Вона палеонтологіня, літературоведка й прибічниця соціонічної археології.

            До її здобутків перед світовою наукою можна віднести такі досягнення, як, наприклад, кістки тиранозавра, розкопані серед віршів Олени Теліги,

            та майже повний скелет морської корови, знайдений в драмах Івана Франка.

            Вона зачинялась в своїй майстерні і з самого ранку до пізньої ночі сиділа й писала вірші, в які замість рим додавала залишки давно вимерлих тварин.

            Паралельно з цим вона вела розкопки в поетичних збірках Райнера Марії Рільке: там вона змогли віднайти декілька кісток японських і австралійських вовків.

            Але в якийсь момент все закінчилось.

            Вона і майстерня розлучились дуже некрасиво: їм непогано б було сказати наостанок пару фраз, кинути хоч однісіньке слівце,

            та розлучення пройшло настільки тихо, що нитки павутиння дзвеніли наче струни скрипки Паганіні.

            З мовчанням надто перегнули: єдине, що нагадувало слова в той вечір – це глухий удар дверей, коли вони закрились.

            Тому й здригнулись так штори на вікнах, коли вона повернулась: в руках тримала чашку чаю, бретелька по плечу повзла.

            Аж нічого не змінилось тут: вона не забула, який безлад лишила перед тим, як піти.  Непогано б тут до ладу все привести, та що там, хоча б від пилу протерти біле підвіконня, полити квіти,

            й нарешті розібратись в кинутих чернетках.

            Безлад на столах і на підлозі, та крізь курні очі сонце посміхається промінчиками.

            Їм після розлучення все ще один на одного важко дивитись, але і не дивитись вже ніяк.

            Майстерня без майстра – це просто кімната з бездушним мотлохом, а майстер без неї – лишень голослівний теоретик.

            Вона себе не пам’ятає між моментами розлучення й повернення: це було щось водночас подібне на підпільний рейв та відпочинок на старій канапі.

            Вона лиш пам’ятає, що їй прийшло усвідомлення (чи то в кухні перед відкритим холодильником, чи то в джакузі): так продовжуватись далі не може.

            Вона не може без своєї науки. Як і її наука не може без неї.

            Вона глибоко та з насолодою вдихнула рідний та творчий запах своєї майстерні, в якості жесту примирення мізинчиком торкнулась ручки дверей.

            Важче всього в науці чи в творчості миритися зі своєю майстернею. А решта – справа техніки, як кажуть.