автобуси -> зупинки

Ми не купимо машини у найближчі десять років це точно, на права не здамо ще років п’ятнадцять,

            тому у нас і  виникла залежність від автобусів, яку наші родини намагалися вилікувати як новітніми засобами, типа проїзного на метро,

            так і дідівськими методами, типу дістати з горища велосипед, але все це виявилось безрезультатно: що там, не врятувала навіть міська влада

            та її зручна нова трамвайна лінія.

            Як не зупиняють нас і жадібні дилери, які майже щорічно підвищують ціну на наш наркотик.

            Всі найінтимніші та найважливіші моменти у нас з тобою відбувались на зупинках.

            Ти сиділа, втомлено схиливши голову мені на плече, а я гладив твою суху долоньку, а як під’їхав автобус – ти на прощання цілувала мене в щоку,

            нахилив мою голову до себе. Рукою тримала за шию, щоки вустами торкалась ледь-ледь, і так соромилась:

            щоки палали яскравіше, ніж сигнал світлофора.

            Коли приїхала додому – то ми до першої години ночі, готували першоджерела з філософії, проходили тести в системі мудл, обмінювались скрінами відповідей,  

            говорили по телефону та пили чай.

            На зупинці, коли автобус затримали знов, ми говорили так щиро один з одним, що аж в очах стояли сльози,

            ми намагались приховати їх, раптово обійнявшись.

            Ділились планами на майбутнє, намагаючись в них непомітно вписати один одного.

            Тремтіли пальці, ледь торкаючись.

            В вечірньому світлі сонця ти мені махнула з віконечка автобуса, так, затримався він сильно і надовго, але не те,

            що ми про це надто сильно жалкували.

            Як додому повернулась, ти годину по телефону мені розповідала, як натирає нова спідня білизна, про затримку і про те,

            як ти забула взяти рушник в душ і витиралась тим, що трапилось під руку.

            Ми сиділи в дорогій піцерії та їли піцу з м’ясом качки і розмарином, пили коктейлі з білим ромом, слухали контрабас  

            і на чай офіціанту лишили більше, ніж зазвичай в нас на рахунку мобільного.

            Весь вечір сміялись та обговорювали анекдот про дуже швидкого Гонзалеса, потім накинули куртки і пішли на зупинку,

            де ти мені уткнулася в груди та ніяк не хотіла (не могла) розірвати обійми.

            А я перебирав твоє волосся, наче найтонші струни, і майже пошепки зізнався тобі у коханні. Я не сумнівався, що ти почула.

            Ми один одному не шлемо повідомлення, коли хтось з нас не встигає на призначений час, тому що точно знаємо, де той, хто запізнюється:

            їде в автобусі, який знов відстає від графіку.

            Коли наші цікаві друзі нас питають, де ми перший раз поцілувалися, чи де ми вперше обійнялись, чи де ще було якесь ніжне вперше –

            ми відповідаємо точно та без помилок, бо абсолютно впевнені: це було на зупинці

            Ми не купимо машини у найближчі десять років це точно, на права не здамо ще років п’ятнадцять,

            ну то й нічого. Будемо їздити на автобусах разом.