Повернутись до головної сторінки фанфіку: гербарій нерозказаних історій

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

Ми з тобою молоді не за роками, у нас за плечами – великий досвід у недосвідченості.

Кращі роки життя ми поклали на депозит, та помилились з вибором банка і лишились ні з чим, стали дорослими без відсотків, без накопичень.

Лишилось у грудях хіба що юнацьке, гаряче серце, але й те – одне на двох, без нього ми були б звичайною парочкою

порожнечею спустошених дорослих.

І в очах у обох сльози: яке ж диво, що лишилось хоч щось, яке ж диво, що ми зуміли не втратитись в поколінні невтрачених людей.

Кожному з нас більше, ніж Ромео з Джульєтою разом, а дітям наших однолітків скоро буде стільки ж, скільки було Сіду і Ненсі.

 Слухай, а пам’ятаєш наші університетські роки? Ми наче й не знали один одного поза спільними лекціями, а як тільки взнали –

одразу й закохалися.

Вірніше спочатку ми довго-довго сварились про Канта і Сартра, наче ми з тобою діти з двох ворожих родин, а вже потім,

вже потім одразу закохалися.

Немає повісті сумнішої на світі, ніж «Критика чистого розуму». З ким не можеш жити без дискусій – без того, з часом,

не зможеш жити взагалі.

І оце хто б міг подумати, що ми запам’ятаємо наш перший поцілунок, але забудемо всі цитати з улюблених філософських праць?

Лежали на підлозі, навколо нас, як ті порожні пляшки, валялися підручники та першоджерела чи то Аквінського, чи то Гайдеґґера,

і на столі з статтями папка, немов забита попільничка.

Живи швидко, захисти дисертацію молодим!

Так, ми не якісь Сід і Ненсі, ми з тобою, бляха, до біса стійкі: нас не хлопнути бабусиним клітчатим капцем,

бити треба щонайменше блискавкою.  

Дорослішання перетворює Ромео з Джульєтою на Пупу і Лупу, які сидять та чекають своєї черги в бухгалтерію,

щоб вирішити питання з зарплатою.

Сидять на трішки брудних кріслах, і так щиро тримаються за руки, щиро тримаються за своє юнацьке серце, яке б’ється в двох грудях одразу,

захищене від років найхолодніших дощів.

 И так тепло від того, що ми з тобою молоді, молоді не за роками. Ми так досвідчені

бути недосвідченими. І, цілуючи скроню, вуста тремтять,

як і вперше.

    Ставлення автора до критики: Позитивне
    Надіслав: Lady_Nightmare , дата: нд, 04/02/2023 - 21:28