квартирантка

Під опалим листям знаходиться квартира зими. Зима поїхала на заробітки до Канади, тому квартира лишилась порожня, неприбрана й без опалення.

 

В квартирі зими під опалим листям лишились тільки клітки з пташками та горщики з неквітнучими квітами на підвіконнях. Цвіла вода у тріснутій лійці.

 

Сюди й попросилась пожити весна, і звісно, що зима не мала довіри до такої квартирантки. Від неї пахло іланг-ілангом, не було манікюру та було надто помітно, що вона не носить бюстгальтер.

 

Зима заборонила весні, по-перше, поливати квіти, по-друге – спілкуватися з птахами й давати їм щось, окрім крихт гірчичного нарізного батона.

 

Під опалим мерзлим листям знаходиться квартира зими. Її хазяйка – на заробітках у Канаді, тому в ній оселилась квартирантка-весна.

 

Весна лягає в ліжко тільки вимивши волосся. Сушить їх світлом тридцятиватної лампочки, яка звисає зі стелі протягом п’яти хвилин, доки стриже нігті на руках і ногах.

 

Весна лягає в ліжко, не застеляючи його простирадлом, засинає зовсім гола: без сорому й страху змерзнути. Прокидається в позі ембріона за п’ять хвилин до дзвінка будильника.

 

Весна спочатку наступає в домашні капці, а потім – в місті. Жовті квіточки-первістки розквітають, повторюючи відбиток подушки, що лишився на рум’яній щоці.

 

Вовняний плед кольору інія падає, відкриваючи груди й живіт молодої весни. Вона сидить на краю ліжка, зімкнувши коліна, склавши руки, кутається, аби було не так холодно.

 

Б’ють старі підошви по підлозі: проходить весна повз підвіконня, на якому – порожні горщики з сухим грунтом; спросоння вона бере лійку та поливає їх один за одним,

 

а приходить до тями вже надто пізно. «Ніхто не дізнається», – думає весна та йде робити каву. В неї за спиною з горщиків виростають і квітнуть величезні хащі кущів.

 

В кухні птиці цвірінькають гарну й жваву мелодію, хоча до цього вони весь тиждень тримали неможливо важке, скорботне мовчання, ніби поховали як мінімум Майкла Джексона.

 

Весна посміхається та прибирає зі стола свій нотний зошит, в який вона вчора записувала ноти Моцарта та й так і лишила на столі біля кліток з птахами хазяйки квартири.

 

Вона п’є каву з чашки, яку не мила вже два дня. На плечі падає скуйовджене волосся після сну. Вона зовсім не усвідомлює, що вона наступає, ні.

 

Вона сидить за столом і думає, що їй треба почистити зуби і трішки хочеться до вбиральні, а люди в місті натхненно дивляться у вікна та радісно думають:

 

«нарешті весна наступила!».