на уламках давніх цивілізацій

Ти, як читаєш підручник з історії, то відчуваєш провину через загибель всіх давніх цивілізацій.

Майя, ацтеки, шумери, вавілонці, римляни, еліни, – вони перетворюються на пил в тебе на очах, доки ти їж дієтичні пластівці з соком.

Апетит одразу ж відбиває, на тебе буквально летить пил людських кісток і доль зі сторінок, пил від розтрощених статуй, від розірваних давніх свитків.

Цивілізації б’ються як чашки в тебе на очах.

Ти звинувачувала себе навіть в потенційній загибелі нашої цивілізації: в ніч з двадцятого на двадцять перше грудня

ти в сльозах молила кішку подряпати тобі зап’ястя упоперек, щоб вкоротити собі віку.

Ти вважала, що кінець світу дві тисячі дванадцятого наступає через тебе, тому що в нашої цивілізації вийшов строк придатності.

Кішка ліниво та трішки роздратовано дригала кінчиком сірого хвоста, але тебе не чіпала.

 

Ти була тоді шестикласницею, тому для всіх ці хвилювання були дрібницею:

ніхто не вважав за потрібне тебе заспокоїти й пояснити, всі вважали, що такі дурниці проходять самі по собі.

А ти страждала.

Пройшло стільки років, а ти ночами досі плачеш від того, що собаки ацтеків лишились без своїх господарів, і все це – твоя провина .

З четвертої ранку до п’ятої я тебе заспокоював, витирав сльози та ніс краєм підковдри, аби не витрачати час на пошуки носовичка.

 

Я сказав тобі:

«Не винувата, ну не винувата ти в тому, що зруйнувались та зникли ті давні цивілізації. Ти не могла їх врятувати.

Та якщо хочеш врятувати нашу – врятуй себе, бо хто, як не ти, дійсно, це зможе зробити? Тим паче ти вже почала: наприклад,

ти врятувала мене».

Ніщо не мотивує сильніше, ніж сумбурні промови о п’ятій ранку. Ти схлипнула і в десять хвилин десять по п’ятій вже спала.

Та ти того й не пригадала, але, якщо чесно, не розуміла, чого так не виспалась та звідки такі мішки під очима.

Але окрім мішків з’явився ще й якийсь блиск полегшення у погляді:

 

ти звільнилась від уламків давніх цивілізацій, які носила у себе на плечах та в грудях і від яких не могла здихатися з тих пір,

як прочитала підручник всесвітньої історії

за шостий клас.