Довірений притоці

    Дзюрчить струмок. Шумить вода. 

    Коли звикаєш до води стає тепліше, але від будь-якого вітерку ставало одразу прохолодно. 

***

    Нацуя сів на футон і зробив ковток, згодом і другий курячого бульйону.

⟪Смачно⟫, — задоволено видохнув. 

     Хлопець знову озирнувся. 

⟪Я точно не вдома…То ж…Що це за дім…Невже я так багато випив?⟫ — розмірковував Нацуя. 

     Нацуо зітхнув. Під пекучим сонцем складно думати. Ця духота нагадувала дещо. Посмішку кожного із місцевих Каваде. 

На його пам’яті це самий спекотний ранок так ще і замість звичних посмішок (які весь час здавались натянутими) були похмурі вирази обличчя. 

    Нацуо сильно не хотів чекати нової розмови. Передчуття було дурним. Напрочуд дурним. 

    Підійшовши до чорного входу у храм хлопець озирнувся. 

    Чіхая побачивши його одразу сховалась за одну із стін величезного храму. 

     Нацуо стояв біля хижі в якій проживає Юрген.

— Слухай може ти вийдеш? — питає Йошімура і дивиться в місце, де повинно стояти вікно. 

— Нє… Я сплю… — без якогось бажання відповів Юрген. 

    Нацуя обурено зітхнув.