Нацуо стояв біля хижі в якій проживає Юрген.
— Слухай може ти вийдеш? — питає Йошімура і дивиться в місце, де повинно стояти вікно.
— Нє… Я сплю… — без якогось бажання відповів Юрген.
Нацуя обурено зітхнув.
— Слухай, ну може хоч ти чув про Довіреного притоці? — спитав він. Парубок свідомо “зробив постріл” в серце.
Юрген різко піднявся і виглянул з рівного квадратного місця для вікна.
— Тільки не це! — крикнув чоловік і почесав бороду.
— Що не це? — спантеличився Нацуя.
— Довірений притоці — це людина зовні, як ти та я, які підходять для жертви, для цього місця, на таємному обряду , — тіло Юргена затремтіло, той знизив тон та голос, коли вимовляв кожне слово, та озирався.
— Ти ж не підійшов, — Нацуя нахмурив брови.
— На щастя…Молись щоб і ти не підійшов…Але вороття з цього проклятого місця немає
Нацуя ще дужче нахмурився.
***
Нацуя присів на порозі в дім Господині Курої. І раптово за спиною почув голос Ясу:
— Нацуя-кун, а ти раптово нічого дивного не чув? — обережно пита вона.
Йошімура ненадовго замислився.
— Та наче ні, — парубок з плеча подивився на Ясу, яка метушливо повернулась до хатніх справ.
***
У Нацуї не було сильно вибір, тому не міг відвернутись від допомоги Куроі-сан по господарству.
— Нацуя-кун, я допоможу! — бадьорий голос Май не вселяв довіри.
Йошімура миттєво прокрутив в голові всі невдалі спроби Май допомогти.
⟪От чесно…Від її допомоги більше проблем…⟫ — Нацуя покачав головою.
***
— Мам. день і так був важкий… — тихо каже Май.
Ясу тихо розсміялась.
— Тому йди спати, Май-чан, солодких снів, — ласково говорить вона та повертає погляд на Йошімуру.
Нацуя кашлянув у кулак і озирнувся. Він щиро не сильно розумів чого від нього очікують.
— Ну мам..А хіба Нацує-куну можна? Вже треба? — обличчя Май від збудженого змінилось на налякане.
Нацуя лише стомлено зітхнув.
***
На вулиці майже стемніло, але Нацуя слідував за Ясу. Вимальовувалась тінь великого храму.
⟪Окей…А взагалі нафіга?…Може це там той обряд який провели з тим… шльо…Юргеном..⟫
Перед храмом при світлі ліхтарів стояла молода дівчина з темним довгим волоссям і двома оданго і жінка з сивим волоссям та з каре.
— Доброго вечора, — строго сказала друга.
⟪Голос знайомий…⟫, — подумав Нацуя і кивнув на знак вітання.
— Нацуя-кун, це Мілк, а це Мічіе-сан, — каже Ясу та вказує спочатку на темноволосу, а потім і на сивоволосу жінку.
Нацуя послідував за жінкою та дівчиною. Але не довго йшов за ними, поки не відчув як схопили чиїсь тендітні руки.
— Що…
Не встиг Йошімура обуритись як йому ⟪цикнула⟫ Чіхая і жестом вказівного пальця поряд з губами нагадувала: ⟪Мовчи⟫. Він вдохнул повітря.
Чіхая потягнула парубка за собою, в темний, майже не освітлений коридор.
⟪Ну…Їй я довіряю трохи більше ніж цим…Особливо Мічіе-сан мутна…⟫
Нацуя зітхнув, але слабо розумів що відбувалось в цей момент.