Нацуо сильно не хотів чекати нової розмови. Передчуття було дурним. Напрочуд дурним.
Підійшовши до чорного входу у храм хлопець озирнувся.
Чіхая побачивши його одразу сховалась за одну із стін величезного храму.
Нацуя підійшов і припав до цієї ж стіни, тільки зовні. Здавалось, він чув її серцебиття та дихання.
***
Нацуя прибирал бур’яни на дворі і зайву траву, яка проростала на невеликий город.
Май недалеко підмітає дорогу к дому.
⟪Вона схожа на малу дитину…⟫, — подумав Нацуя та стомлено зітхнув, коли зі сторони спостерігав за донькою господарки дому.
***
Сутеніло. Нацуя стомлено ліг на футон.
⟪Стривайте⟫
Подумав парубок та помітив дещо. Потягнувши руку він дістав сенсорний телефон. Вимкнений і після води, сумнівався, що робочий.
⟪Зараз це тупо цегла⟫, — зітхнув Нацуя.
Із сусідньої кімнати доносились голоса. Парубок відклав телефон під подушку та навпомацки підійшов до стіни притулився.
Нацуя чув голос Ясу та ще якоїсь жінки, який здавався дуже знайомим. Він затамував подих.
— Він точно довірений притоці…Його слід віддати, — строго каже жінка.
— Я знаю…Але якщо щось знову піде не так… — тихо із сумнівом каже Ясу.
⟪Та що за Довірений притоці в біса…⟫, — подумав Нацуя і примружив очі.