Віньєтка

Нілу здається, що він нахабно приховує від усього світу витвір мистецтва. 

Ти приходиш додому і твоя кімната просто нестерпна. Як можна витримати, коли вона з тебе знущається, шкодить тобі та дратує?

Ти невдаха чи жертва кімнати?

І чи у кімнаті справа?

Чому ти присвятиш свою весну?

Думки перед наближенням НМТ про сенс всього, чим підлітки займаються в школі та у що вкладають ресурси. Або про тих, кому не байдужий високий бал НМТ/ЗНО.

У дощу є своя мелодія. Часом із нею пов’язані різноманітні спогади, які можуть викликати як сльози, так і усмішку. 

Люлі-люлі, засинай,

За життя лише болить –

Після смерті всьому край,

Жахи тліють в одну мить.

проста замальовка по джессіпенням

Просто вірш. Просто вони милі. Чого ще треба.

Мені дивно думати про те, що у таку ніч мені довелося кликати майже незнайому людину, радше приятеля, але аж ніяк не друга. Ні, ні, я не жаліюся, просто намагаюся зрозуміти, як я дійшла до того, що про страшні речі і поговорити ні з ким.

Ніколи не сподівалася на сірі речі так, як зараз. Ні світлі, ні темні, ні кольорові — нуль по Фаренгейту. Чудовий нуль, щоб виходити у люди і не репрезентувати себе.

Після повернення додому я прокатилася червоною гілкою тричі в обидва кінці і інколи виходила просто пройти деякі ділянки пішки. Любила такі маршрути. Гуляти ними було легко і гарно. Зараз просто ні з ким. Навіть прикро.