Пенні подивилася на Джессі і зробила глибокий вдих. Зараз або ніколи!
- Гей, Джесс - Пенні хотілося відвести свій погляд куди-небудь на траву, підстилку, їжу, та що завгодно на цьому клятому пікніку, але вона сама для себе вирішила дивитися прямо в очі Джессі.
- Так, Пенні? - Джессі подивилася на Пенні
- Цей, того, коротше, коротше сорян! - Пенні накинулася на Джессі, і, схопивши її обличчя, повалила на землю й поцілувала. Джессі від несподіванки запищала.
- Хоба, попалася! - Пенні підвелася з Джессі й засміялася. Лежача Джессі завмерла на підстилці й від здивування лише й моргала широкими від очима. У неї з’явилося дуже-дуже багато запитань. Поступово вираз обличчя з легкого шоку переріс у допитливий погляд ледь не як у детективів. Джессі трохи насупила брови, одну вигнувши трохи вищою за іншу, примружилася і відкрила свій рот, щоб сказати:
- Э?..
Пенні знову залилася сміхом
- Твоє обличчя треба бачити! - сміялася піратка, поступово пом’якшуючи свій сміх. Пенні ніяк не мала наміру знущатися з Джессі, вона лише хотіла розбавити атмосферу і посміятися разом із нею.
Але Джессі продовжувала мовчати, і обличчя її також не змінилося. Вона трохи розслабила м’язи свого тіла, більше розпластавшись на підстилці, але так само продовжувала свердлити Пенні своїм детективним поглядом.
- Ге-е-е-е-ей, все ж добре? - Пенні починала нервувати, хоча це було зовсім не властиво піратці - Я не хотіла якось тебе зачепити цим…
Джессі так само мовчала, а Пенні так само хотіла провалитися крізь землю.
- Я тобі подобаюся? - Джессі примружила свої очі ще сильніше, ніби відгадуючи загадку
- А, ну, звісно, ти дуже кльова - Легко вимовила Пенні й усміхнулася, очевидно маючи на увазі не романтичний підтекст
- Гм… - Джессі трохи розслабила очі, адже довго жмуритися було незручно - Але ні, я маю на увазі, ти мене кохаєш, адже так?
- Ну, - Пенні було важко ось так узяти й вимовити це вголос (адже набагато легше діями!), але все ж таки вона закінчила свою відповідь максимально чітко, стисло й правдиво - так.
Джессі розслабилася і захихотіла. Від цього сміху в Пенні звалилися всі гори, скелі, моря і гармати з плечей, і вона з великим полегшенням видихнула.
- А ти мені теж подобаєшся! - Промовила Джессі і знову захихотіла
- А я це знаю - Пенні лише трохи нахилилася до Джессі й теж захихотіла
- Ми станемо дівчинами, а потім ми зіграємо весілля, одружимося, а потім… Стоп ти знала?! - Перервала свої власні думки Джессі - Але звідки?
- Та нізвідки, - Пенні сама толком відповіді не знала - для мене це було просто очевидним… І почекай, про що це ти заїкнулася? Зіграємо весілля? - Пенні засміялася - Не зарано? - Дражнилася вона
- Ну Пенні-і! Я ж не про зараз! - Джессі не розуміла, що поганого в тому що б думати про майбутнє, навіть про далеке.
Пенні встала з ніг Джессі й повернулася до своїх речей, що лежали на підстилці. Механиця тим часом сіла, а потім і встала, намагаючись подивитися, що вирішила зробити її подруга. Пенні повернулася назад зі складеними руками, в яких щось знаходилося. Вона стала на коліно однієї ноги, а іншу пригнула, як стають, коли роблять освідчення. Пенні розкрила свої руки, ніби коробку в якій лежать обручки, а в них була одна з її фальшивих монет.
- О, пані Джесс Джанкерс, чи згодні ви стати моєю дружиною? - максимально церемонним голосом вимовила піратка. Джессі залилася сміхом, а потім підіграла:
- Звичайно я згодна, пані Пенні… Е-е… - Джессі перервав такий самий заливистий сміх Пенні. Джессі також знову засміялася.
