Як змінити сюжет, і не померти від наслідків.

Пролог

Перше, що я побачила, коли відкрила очі, це системне повідомлення. Як в усіх цих фанфіках про попаданців з ігровою системою. Єдине, що відрізнялось від стандартного початку це напис:

Коли я відкрила очі, то побачила… ну… нічого. Все було дуже розмите і сіре. Чула я, набагато краще, ніж бачила, тому змогла розрізнити принаймні 4 різних голоси. Тіло не слухалось.

У будинку голови клану було досить затишно. Мікото провела нас на другий поверхні до кімнати Ітачі і сказала, що покличе на обід.

Сьогодні мені виповнюється 5 років. Відтоді, як вмовила Шисуі мене тренувати, що було дуже не легко, я сильно просунула характеристики. Останнім часом помічаю, що рівень Шисуі, та взагалі всіх, постійно змінюється. І якби він тільки ріс, але він то збільшується, то зменшується.

Коли я повернулась додому, там нікого не було, а на столі, поруч з готовими онігірі, лежала записка, завдяки якій я дізналася, що брат пішов тренуватись з Ітачі. Я швидко поїла і побігла на клановий полігон.

Я встигла відстрибнути тільки через тренування Шисуі. В тому місці, де я була буквально секунду назад, хвіст Короля-Ящура залишив вм’ятину. Я, якомога швидше, побігла в інший кінець печери. Системо! Я хочу вивчити Вогняну кулю!

Я повернулась додому якраз вчасно. Не встигла, навіть, розігріти собі обід, як вернулися батьки. Я не бачила їх майже два тижні – вони були на місії. Зазвичай вони мене ігнорували, але мабуть не цього разу.

POV Мінато

Після того, як записник опинився у Мінато, і я відповіла на деякі його питання, я вперше за весь час змогла заснути з чистою совістю. Але на наступний ранок я відчувала себе так, ніби мене прокрутили в пральній машині в режимі віджиму разів так 10.

Минуло більше двох тижнів з Дня Народження Саске, і я таки змогла влити десять мільйонів chakra points в Невідоме Яйце. Я спеціально залишила останні декілька сотень на ніч, щоб випадково не привернути увагу батьків.

Поверталась я тим же шляхом, яким втікала. І коли я нарешті була вдома, виявилось, що я гуляла аж до четвертої ранку. Дійшла до футону, і обережно переклала дракончика на нього. Потім я розв’язала шарф і вже біля свого спального місця шарами вистелила його в щось схоже на кубло.

До самого вечора я займалась налаштуванням підземелля.

Різницю в часі я поставила найбільшу з можливих – 600:1. 25 діб в підземеллі на одну годину в цьому світі. Щоб виставити необхідні налаштування ресурсів, мені знадобилась допомога Системи та купа кристалів.

Перше, що я зробила це знайшла річку. Вона була чиста, із сильною течією. Все таки тепер, коли я збиралась качати ремесла, мені потрібно було запастись всім необхідним. Їжі та інгредієнтів в лісі було повно, а от води я з собою взяла мало, просто про всяк випадок.

Через три години полювання, Кін нарешті досяг п’ятого рівня. Як тільки це сталось він виліз зі схованки на дереві, де я його залишила, і почав шукати шлях аби спуститись до мене.

Перше, що я зробила після того як прокинулась – це перевірила вікна ремесел; на щастя, все було готове. Але в мене ще залишалось м’ясо кабана. Тому Кулінарію я запустила знову.

Закрити себе в підземеллі на самоті, лише з драконом, було поганою ідеєю. Вже через тиждень я почала розказувати Кіну в голос сюжет Наруто. Раніше я просто з ним спілкувалась коли це було необхідно.

З того дня, як я повернулась з Вежі, пройшло майже два місяці. За цей час змінилось не багато. Більшу його частину я проводила з Шисуі, Ітачі та Саске, весь інший час тренувалась.

POV Мінато

Я довго чекав цього дня.

Хоча вийшли ми з дому тільки в чотирьох, до галявини дійшов цілий натовп. Шисуі, який вів нас за собою пройшовся по всім вуличкам району Учіха та зібрав всіх дітей яких побачив. Як не дивно, всі вони погодились. Їхні батьки саме сьогодні були десь на роботі, а їм самим було нудно.

Після сніданку, повернувшись до своєї кімнати, я відкрила системний магазин. До Академії залишається не так багато часу, тому я вирішила, що пора заключити контракт з Драконами. Знайшовши необхідний мені Сувій в магазині, я довго не наважувалась його купити.

З тих пір, як я повернулась зі свого першого відвідування Долини стихій, минуло 6 років.

POV Юкі Танака

– Мене звуть Юкі Танака. Я буду вашим наставником. Але для початку представтесь. Ім’я, сильні і слабкі сторони, а також, що подобається і не подобається.

POV Абураме Ріку

Все йшло чудово, поки не почалось розподілення.

Як тільки ми прибули в Коноху, мене зразу ж відтягнули в лікарню, де лікарі призначили мені два тижні постільного режиму. Пощастило, що Шисуі зараз здавав іспит на чуніна в Селищі, схованому в Хмарах. Кого-кого, а його хвилювати я не хотіла. Про це дізналась тітка Мікото, і забрала мене до себе.

Зупинилась я, лише на улюбленій прихованій галявині. Кущі пропустили мене важче ніж завжди, наче навмисно поставивши гілки переді мною. Перечепившись і втративши рівновагу, я зробила незграбний крок вперед, але ноги підвели мене підкосившись.

Не сказати, що я з нетерпінням цього чекала, але рано чи пізно це повинно було статись.

Я збиралась покинути Коноху.

Мій внутрішній хом’як плакав і намагався мене задушити. Те, скільки я витратила Кристалів всього на дві функції, мало не змусило мене плакати, але вони того варті.

З середини вежа освітлювалась маленькими копіями літаючого кришталю. Хто б це не зробив, він розпихав світильники всюди. Навіть під стіл. Жодної тіні не залишилось.

Я знайшла Ісобу.

Вийти з ним на контакт виявилось складніше. Велетенська трьоххвоста черепаха була ну дуже недружньо налаштована. Біджудама, удари хвостами і голосне нецензурне бурчання, це те, що переслідувало мене кожен раз коли я намагалась із ним поговорити.

Шимура Данзо, проводив інструктаж групи АНБУ Кореня, у великій залі. Щось про їхні невдачі, і як вони повинні бути ідеальними, та все інше. Я не вслухувалась, в мене були заняття цікавіші. Наприклад, зайняти вигідну позицію, підібратись до Данзо, і вбити виродка.

Розділ 30

POV Хаку

Першим місцем, яке я відвідала після повернення в Коноху, був кабінет Хокаґе. Це був мій перший візит сюди, але, я була така напружена, що єдина точка куди я могла дивитись, це підлога в мене під ногами. Мінато спочатку довго мовчав, а потім дістав кілька листків і ручку.

POV Орочімару

Завершивши записувати результати експерименту, я відклав ручку в сторону. Ще секунду розмірковував, чи треба приділяти увагу моїй неочікуваній гості, чи продовжувати ігнорувати.

Період моєї меланхолії обірвав лист, який принесла змійка. Маленька і біла, Орочімару не міг бути ще очевиднішим.

Послання було дуже коротким, лише час та місце. І я збиралась туди навідатись, але спочатку треба було якось домовитись з Мінато.

POV Какаші

Вже два дні я наглядав за непритомною Сецуко. Орочімару привів нас до своєї прихованої лабораторії і підключив дівчину до сильно зміненого апарату життєзабезпечення.