Пролог

Пролог

Перше, що я побачила, коли відкрила очі, це системне повідомлення. Як в усіх цих фанфіках про попаданців з ігровою системою. Єдине, що відрізнялось від стандартного початку це напис:

[«Доброго дня шановний Користувач!

Для активації системи потрібен ключ-код Адміністратора.

Наразі всі адміністратори зайняті, будь ласка зачекайте».]

Просто прекрасно, навіть на тому світі чекати адміністратора… Мені довелося разів п’ять перечитати повідомлення, поки до мене дійшло, в яку ситуацію я потрапила.

По-перше, я померла. Але коли? Я навіть не пам’ятаю своєї смерті.

По-друге, судячи з усього, я майбутній попаданець із системою. Повірити не можу. Ніколи не бажала собі такого геморою. Але, якщо так склалось, треба якось жити.

По-трете, що сталось з моїми рідними? Що з мамою та бабусями? Як моя подруга? Що з моєю кицею? Як вони відреагували на мою смерть? Чи взагалі живі? Так, спокійно! Візьми себе в руки, треба відволіктись, не вистачало впасти в істерику тут. Треба мислити ясно. Спочатку розібратись в ситуації, а вже потім нервувати.

Де я взагалі? Я озирнулась. Це, що, космос? Схоже на те. І зірочок багато. Вони яскраво спалахують і потухають, але нові з’являються дуже швидко.

– Привіт, майбутній Користувач! – переді мною з’явилась темна фігура, закривши мені весь пейзаж. То це і є Адміністратор? – Ну, що? Ти готова до наступного життя? Чи треба починати з самого початку і пояснювати, що таке система і так далі? – До інших поспішаєш? Ну вибач, але я тебе трохи затримаю.

– Почекайте, пане Адміністратор. У мене є декілька питань.

Адміністратор важко зітхнув і зробив рух ніби масажував перенісся. Ні я перша, ні я остання, чи не так?

– Добре, але я не буду роз’яснювати тобі кожну дрібницю, після переродження ти зможеш про це запитати у своєї системи.

– Вона відповість на всі мої питання? А якщо ні?

– Тоді ти зможеш звернутись до технічної підтримки.

– Ого, у вас і таке є? Гаразд. Ось мої питання. Перше: як я померла, і що з моїми рідними?

– Не можу сказати, як ти померла, але з твоїми рідними все гаразд, вони живі, хоча сумують за тобою.

– Звідки мені знати чи правду Ви кажете, чи ні?

– Хууух, – він показово важко зітхнув, – в мене немає часу тобі це доказувати, тому ось, дивись.

Він клацнув пальцями та замість старого повідомлення в системному вікні з’явилось зображення. Там дійсно була моя сім’я, моя подруга та її родина. Всі вони знаходились біля крематорію, хах, все таки зробили, як я і хотіла. Це добре, що з ними все гаразд, я боялась, що з близькими щось сталось. Зрештою я спокійно видихнула і зображення зникло.

– Друге питання: розкажіть мені про Систему, хоча б основні моменти.

– Хууу… – він зітхнув ще тяжче. – Добре, давай пропустимо це, основи ти знаєш: Вікно статусу, Рюкзак, Книга навичок, ну ти там вже сама розберешся. Стосовно того, в кого ти перевтілишся, то тут вже не я вирішую, може, в якусь ОЖП, а, можливо, в сюжетного персонажа. Ось, що ти повинна знати: всі Системи, котрі виходять звідси, пов’язані. Після проходження навчання тобі видадуть 4 вміння: «Створення підземелля», «Знищення підземелля», «Перенесення в Форум», «Повернення додому». Навичка «Перенесення в Форум» телепортує тебе в місто під назвою Форум. Це місто було створено для всіх користувачів нашої Системи. Там вони можуть спілкуватися, торгувати, є навіть Арени, як для боїв так і для спортивних змагань. Вбивства інших Користувачів там суворо заборонені, і зайти в твій світ, без твого дозволу ніхто не може, як, в принципі, і ти не зможеш зайти до інших без їх дозволу. Втручатися в сюжетні завдання іншим користувачам теж не можна.

– Ого… це круто… – у мене були змішані відчуття, з одного боку ура, люди, а з іншого – фу, люди… – Добре, тоді третє питання: куди Ви мене відправите?

– Ну тут вибираємо ні я, ні ти, а пресвятий рандом! Беремо колесо, – він жестом фокусника витяг звідкись колесо з великою кількістю написів, – і крутимо! – і прокрутив його з такою силою, що я злякалась, раптом його відірве. – На цьому колесі, як ти могла помітити багато назв, б’юся об заклад ти всіх їх знаєш! Звісно це тому, що з кожним із них знайома, це назви певної гри, серії книг, серіалів, манг і так далі. Навіть, якщо ти не пройшла гру повністю, не додивилась серіал, або взагалі подивилась першу серію і кинула, тут є все!

Я здригнулась від жаху. Якщо там є навіть непройдені ігри, кинуті серіали — це справжній нічний кошмар! А якщо я попаду в Dark souls? А якщо в Гру престолів?! Я потихеньку починала панікувати, з кожним разом все більше, як тільки бачила, що стрілка на колесі проходить повз назви тих світів, в які я не хотіла б потрапити ні за яких умов.

Поволі колесо сповільнювалось, і нарешті зупинилось. Я видихнула. Стрілка вказувала на Наруто. Це не найгірший варіант, який міг випасти, тому я була задоволена.

– Ех, знову Наруто, ніякої креативності. Слухай, давай трохи змінимо, – він майже пересунув колесо наступною відміткою до стрілки, і я здригнулась знову. На відмітці красувалась назва корейської манхви Ennead.

– Ні! Не треба! Мене все влаштовує! Нічого міняти не треба! Наруто це супер! – не дай Боже, опинитись в одному з персонажів Ennead, чи в якомусь іншому серіалі, який я дивилась, наприклад Teen Wolf або Supernatural. Я потрясла головою, від таких думок стає моторошно. Я ще ніколи не була так рада, що ніколи не грала в Хоррор-Ігри. В Dark Souls же не було жанру Хоррор?..

– Хм, – вирвав мене із думок Адміністратор, – ну добре, добре, якщо Наруто, то Наруто. Я поспішаю, тому ось коротка інструкція: Ти потрапиш до всесвіту аніме, з усіма цими філерами. Далі тобі все пояснить система, після прибуття. Ну, я побіг! Щасливого нового життя!

І він зник. А мене затягнуло у щойно відкритий портал.