Розділ 11

До самого вечора я займалась налаштуванням підземелля.

Різницю в часі я поставила найбільшу з можливих – 600:1. 25 діб в підземеллі на одну годину в цьому світі. Щоб виставити необхідні налаштування ресурсів, мені знадобилась допомога Системи та купа кристалів.

По стандарту, в графі ресурси стояло «Рандомно». Я могла змінити його але тільки тоді коли вивчила необхідні ремесла. Тому мені ще й довелось купувати підручники в магазині, і тепер я знаю всі ремесла, які були в системному магазині. Коли я залізла в розділ з підручниками, виявилось, що загалом є 16 ремесел. Ділились вони на дві групи: перша це видобування матеріалів, саме вона відповідала за те, які матеріали я могла збирати, друга – виготовлення речей.

В першій групі ремесла мали лише 10 рівнів, кожен з яких збільшує шанс дістати якісний інгредієнт, а також отримати бонус у вигляді додаткових інгредієнтів. Наприклад, якщо пощастить, на 10 рівні можна видобуваючи шкуру вовка отримати ще одну, а якщо дуже сильно пощастить, можна отримати і шкуру якогось іншого монстра, більш рідкісного. В цю групу входило 7 ремесел: «Ткацтво», «Збір дерева», «Збір руди», «Збір інгредієнтів», «Білування», «Збір рослин», «Риболовля». «Збір дерева», «Збір руди» і «Збір рослин» по стандарту відповідали за руду, деревину та рослини. «Збір інгредієнтів» дозволяв збирати інгредієнти з тіл монстрів. «Білування» дозволяло знімати якісну шкіру з монстрів, «Ткацтво» – робити тканину, а «Риболовля» – збирати морські інгредієнти, не тільки рибу, а й інше, наприклад водорості або молюсків.

У кожного ремесла в другій групі було 100 рівнів розвитку. Також були декілька стандартних рецептів та креслень, які відкривались на певному рівні ремесла. Але для створення більш рідкісних виробів потрібно було купувати або шукати спеціальні сувої. Можна також було створювати свої особисті рецепти, але для цього треба мати сотий рівень ремесла. В цю групу входило 9 ремесел: «Алхімія», «Виготовлення броні», «Виготовлення магічних інструментів», «Зачаровування», «Ковальство», «Кулінарія», «Теслярство», «Шиття», «Ювелірне мистецтво». «Алхімія» дозволяла створювати різноманітні зілля і масла. «Шиття» і «Виготовлення броні» дозволяло робити одяг та броню. «Ковальство» і «Теслярство» – це виготовлення зброї, або предметів для інших ремесел. «Виготовлення магічних інструментів» – це переважно створення різних амулетів, або корисних магічних предметів. «Ювелірне мистецтво» дозволяло обробляти дорогоцінні камені та робити ювелірні прикраси. А «Кулінарія» дозволяла готувати їжу, якщо пощастить, і страва буде дуже якісною то вона може давати певний підсилюючий ефект.

Головне тепер все це рівномірно прокачати, бо частіше за все, в іграх, у мене не вистачає терпіння на збір ресурсів.

Ну, за те, після купи витрачених кристалів, я можу ставити не рандомні ресурси, а зразу вибрати необхідні. На жаль, деякі з них поєднати було неможливо. Для видобування руди обов’язково потрібна була локація зі скелястою місцевістю, деревину можливо було знайти лише в місцевості з деревами, а інгредієнти для алхімії та кулінарії відрізнялись в залежності від локації.

А ось з рівнями та видами монстрів витратила просто колосальну кількість часу. Проблема була в тому, що монстри давали очки досвіду лише тоді, коли їх рівень був не менший за мій на 15 рівнів. І звісно чим нижчий рівень в монстрів, тим менше мені дають досвіду. А якщо поставити рівень монстрів занадто великим, ризик бути вбитим зростає. Проблема була в тому, що на одній локації можна було вибрати лише декілька типів монстрів. І різниця між їх рівнями не повинна бути більше п’яти. Наприклад, якщо я виставила мінімальним рівнем монстрів в локації 35, то максимальним буде 40, і збільшити його не вийде. Можливо зменшити до 36, але збільшити – ні.

 Я довго возилась з налаштуваннями під пильним керівництвом Системи аби виставити необхідні параметри. Врешті-решт мені вдалось.

Вийшло трохи заплутано, і з великою кількістю нюансів. Але загалом, було досить добре: підземелля мало декілька поверхів, на кожному з них були звичайні монстри та один бос; чим вище поверх, тим сильніші монстри; раз на добу монстри на поверсі відроджуються. Вийшла така собі «Вежа». Після налаштування роботи підземелля, мені потрібно було вибрати монстрів, які будуть знаходитись в ньому, а також місцевість. Через те, що я хотіла також зібрати максимальну кількість ресурсів, (а також через те, що я захопилась ідеєю «Вежі» і не зупинилась вчасно) на вибір видів монстрів та локацій я також витратила чимало часу. Але я впоралась.

Найприємнішою новинкою були «безпечні зони». Я ще ніколи не лазила у вікно налаштувань так далеко і ретельно, тому не знайшла їх з початку. Ця функція створює в підземеллі декілька безпечних зон, в які не можуть зайти монстри, для встановлення табору та спокійного відпочинку. Хоча, як сказала Система, вони не користувались великою популярністю у Користувачів низького рівня. Ці зони загалом створювались для групових підземель. Користувачі-одинаки рідко ставили різницю в часі більшу за 168:1. Частіше за все вони просто заходили в підземелля за швидким досвідом та здобиччю, не залишаючись в ньому надовго.

Пов’язано це було з тим, як працювали природні потреби в підземеллях. А вони не працювали зовсім. Поки різниця у часі не перебільшувала 168:1, вони не відчувались взагалі. Але як тільки різниця в часі встановлювалась більше, Користувачі з часом починали втомлюватись, як фізично так і ментально. Безпечні зони існували якраз для відпочинку. Що ж, можливо їсти і спати в підземеллі і не треба, але це допоможе зняти втому та відновити сили, тому в магазині також продавались набори для походів серед яких були і спальники, і посуд для приготування, а також різноманітні знаряддя для кемпінгу.

Єдине, що не змінювалось — це те, що в підземеллі ніхто не старів. Я могла б просидіти там сто років, повернутись в реальний світ через два місяці, і не постаріти ні на день від тоді як я зайшла в підземелля.

В системному магазині можна купити різні види безпечних зон. Але і тут все залежало від грошей. Стандартна безоплатна, це звичайна пуста галявина або плато, в залежності від місцевості підземелля. На ній не було нічого, але там можна було поставити свій намет, розпалити багаття, та в принципі робити що заманеться. Можна навить дім побудувати, якщо є бажання, але після виходу з підземелля він зникне. В магазині продавались різні постійні варіанти безпечних зон. Починаючи з маленького, але професійно встановленого, табору, закінчуючи величезним маєтком із садом, фонтаном і повним набором слуг. Ціна за нього була така, що моєму внутрішньому хом’яку вона буде снитись в кошмарах. Навіть найдешевша – та, яка з маленьким табором, коштувала більше десяти мільйонів. Тому, я подивившись на ці ціни, вирішила, що обійдусь, і купила собі спальний мішок.

Були також величезні безпечні зони для групових підземель, розміром вони могли бути на сотні квадратних кілометрів, і вміщати в себе ціле місто. Але і коштували вони, як ціле місто.

Причина, чому я вибрала найбільшу різницю в часі, в тому що збираючись, в так званий похід, я ставила собі 2 цілі: перша – це підняти рівень собі і Кіну, друга – це потягнути час. Я планувала залишатись в підземеллі принаймні один місяць. Якщо все піде добре то, можливо, взагалі 75 днів. За цей час я планувала не тільки піднімати рівні собі та дракону, а згадати якомога більше деталей сюжету Наруто. Мені потрібно було згадати все, що можна, та записати в блокнот, поки я його не забула.

Пізно ввечері, коли всі заснули, я перевірила чи взяла все необхідне, взяла Кіна і побігла в сторону моєї улюбленої хованки в парку. Звичайно я могла б і вдома телепортуватись в підземелля, та не витрачати час на дорогу, все таки переміщення було тихе без спец ефектів, але ця навичка також не попереджала мене про те був хтось поряд з місцем повернення чи ні. Моя параноя банально не дозволила мені переміщатись прямо з моєї кімнати. В парку була одна галявина, схована за кущами, саме звідти я телепортувалась в підземелля.

Як тільки я увійшла в підземелля, я відкрила мапу. На ній зеленою плямою, обведеною пунктиром, була позначена безпечна зона. Саме туди я відправилась. Оскільки перший «поверх» створеної мною вежі був зеленим лісом, я просто застрибнула на дерево та перестрибуючи з гілки на гілку дісталась до безпечної галявини. В реальному світі вже було досить пізно, тому я обережно поклала Кіна загорнутого в шарф в центрі галявини, а сама пішла розставляти пастки. Ставила я їх багато, але всі вони були всередині безпечної зони, на деякій відстані від межі, аби випадково не задіти та не спровокувати місцевих монстрів. А як тільки закінчила, зразу лягла спати.

∞

Розбудив мене таймер Системи, який я завжди ставлю для годування Кіна. До речі, дивно, що він все ще може відчувати голод, навіть в підземеллі. Хоча, для нього тут і час не зупиняється.

Поки він їв, я відкрила вікно статусу фамільяра. Система казала, що процент досвіду, який буде передаватись моєму вихованцю, можна вибрати в цьому вікні. Але де?

[«Зосередьтесь на смужці досвіду, для встановлення відсотку, який буде передаватись вашому фамільяру».]

Дякую, Системо. Як тільки я зосередила свій погляд на показнику досвіду Кіна, під нею висвітилась ще одна смужка, на цей раз з бігунком. Мінімальним значенням на ній було 10%, максимальним – 90%. Я не вагаючись встановила максимальний відсоток, перш за все мені потрібно було підняти рівень Дракона.

Я закрила вікно статусу фамільяра і зосередилась на мигаючому значку – непереглянуті повідомлення. Він знаходився майже на самому краю поля зору і постійно блимав, це дуже бісило, але це було краще ніж раптове вікно посеред битви. Вчора я також налаштувала, щоб всі повідомлення зразу відправлялись в так звану папку «непереглянуте», аби не заважати мені в підземеллі. Відкривши її я зразу побачила нові завдання.

[Доступне завдання

Підніміться на другий поверх Вежі.

Нагорода: 200 000 XP; 150 000 Рьо; 500 000 Кристалів.

Прийняти / Відмовити]

[Доступне завдання

Вбийте 1000 монстрів в Вежі.

Нагорода: 400 000 XP; 250 000 Рьо; 1 000 000 Кристалів.

Прийняти / Відмовити]

[Доступне завдання

Вбите Боса першого поверху.

Нагорода: 200 000 XP; 100 000 Рьо; 200 000 Кристалів.

Прийняти / Відмовити]

[Доступне сюжетне завдання

Ви створили особисту Вежу. Такі Вежі зазвичай створюються Богами створіннями і є зв’язком між різними світами. Створена Вами Вежа навіть близько не схожа на витвори мистецтв, які були створені Богами, але все ще має свої таємниці.

Знайдіть приховані скарби.

Відкрийте секрети створення справжньої Вежі.

Підніміться на останній поверх.

Нагорода: 7 000 000 000 XP; 1 000 000 000 Кристалів.

Прийняти / Відмовити]

Ого. Це що за завдання таке?! Сім мільярдів очків досвіду?! Звісно прийняти! Хоча… Однією з умов виконання завдання є піднятись на останній поверх… Боюсь я не скоро зможу його виконати. Хм… Системо, чи можливо зберегти це підземелля? Або ці налаштування, щоб знову потрапити сюди?

[«Після виходу з цього підземелля, я збережу його для Вас. Наступного разу коли Ви використаєте «Створення підземелля», Ви повернетесь в це підземелля. Прогрес також буде збережено».]

Дякую, Системо. Я прийняла всі завдання.

Так, і останнє. Я зазирнула в Рюкзак. Майже всі клітинки були зайняті. Я перевірила кількість кристалів які в мене залишились.

Кристали: 770 740

Ну, не все так погано. Я відкрила системний магазин, і знайшла розширювач для Рюкзака. Я не вагаючись купила 30 штук, і зразу їх використала. Тепер в мене було 320 клітинок в Рюкзаку. Але оскільки Розширювач розблоковував по рядку в 8 клітинок, зараз в мене було дуже довге, з бігунком збоку, вікно Рюкзака. Тому прийшлось знову залазити в налаштування і міняти вигляд вікна. Хвилин через десять я змогла поділити сумку на чотири відділи, за кожним з яких закріпила по 80 клітинок. Кожну зі сторінок я підписала: «Обладунки/зброя», «Ресурси», «Зілля», «Інше».

Ще декілька хвилин я розкладала вміст Рюкзака по різним сторінкам. Ті шкури та руду, яка у мене залишилась, я склала у відділ «Ресурси», єдина зброя яка була в мене в рюкзаку – це кунаї, тому вони відправились в перший відділ. А ось всі ті скарби, які я забрала з кам’яного серця в минулому підземеллі та два блокноти з олівцями і ручками, які я завжди тримала в Рюкзаку, я склала у вкладку «Інше». Треба буде кудись діти все це золото. Можливо в Форумі буде щось типу ломбарда. А весь інший мотлох я давно продала.

Закінчивши всі приготування, я взяла Кіна та стрибнула на найближче дерево.

Я відправлялась на полювання.