«ІМПЕРСЬКІ ЧАСИ»
Офіційно підтверджено наявність соулмейта у Сайфера
ҐРАВІТІ ФОЛЗ, Психея
Після більш ніж двох тисячоліть без прояву соулмейта в членів королівської династії, доля нарешті втрутилася у вигляді Діппера Пайнса, молодого, дуже багатообіцяючого людського мага, якого знайомі описують як «живого», «харизматичного» і «надзвичайно розумного».
У заяві, оприлюдненій імператором і його радою в п’ятницю, володар заявив: «Цей подарунок має бути ознакою божественного схвалення мого перебування на посаді й рішень, які приймаю як правитель». Вельмишановний пан також трактував цю знаменну подію як «сприятливий знак того, що мені й моїй раді судилося провести цю імперію через золоту епоху величі». Зрештою, останнім представником королівського роду, який нібито знайшов свою половинку, був величний Вільгельм І, який об’єднав імперію під своїм доброзичливим керівництвом. Паралелі очевидні, і вони, здається, передрікають цьому режиму великий успіх у майбутньому.
Незважаючи на помірний економічний спад, спричинений триваючою війною Імператора Фенікса проти корумпованого уряду феї, монархія влаштовує грандіозну вечірку з цієї нагоди.
«Я хочу, щоб мій народ був винагороджений публічним святкуванням, яке буде доступним для всіх, незалежно від раси, магічного статусу або соціально-економічного класу, — заявив імператор. — Сподіваюся, це буде свято, яке сприятиме єдності всередині імперії, об’єднавши демонів, смертних, ельфів, монстрів, а також бідних, багатих, магічних, немагічних…»
За цією публічною церемонією відбудеться приватний ритуал надання соулмейту імператора статусу безсмертного, що дозволить йому залишатися поруч з імператором…
Продовження на А3, колонка 1
Журнал «Знаменитість!»
Сталося неймовірне: Фенікс Сайфер справді зайнятий?
Звук мільйонів розбитих сердець одночасно наповнив повітря сьогодні вранці, коли було оголошено новину про те, що імператор знайшов свою другу половинку. Демон, який раніше вважався найпривабливішим холостяком у королівстві, а можливо й у всьому світі, був відомий своїми сумнозвісними й частими побаченнями. Звичайно, під звуками розбитих сердець могли також лунати зітхання полегшення, оскільки ходили чутки, що не кожен партнер виходив із цих пристрасних зустрічей неушкодженим. Але що не приваблює в могутньому, небезпечному й, можливо, жорстокому та неврівноваженому чоловікові, правда ж?
Щасливий переможець прихильності імператора — чарівний, але нічим не примітний Діппер Пайнс, людський маг із непоказного містечка Голд Хілл трохи на північ від Ґравіті Фолз. Соулмейт чи ні, чи зможе юнак утримати мінливу увагу Сайфера?
Зрештою, востаннє ми були стривожені можливістю романтичних відносин імператора — домисли, підбурювані приїздом його сина Білла Сайфера — але заручини так і не відбулися. Особистість матері принца залишилася невідомою й не має значення, а імператор був помічений з актрисою Мерилін Тейлор всього через кілька тижнів після народження принца. Моногамія, здається, просто не входить до його лексикону, але чи може друга половинка змінити все? Романтики кажуть, що так, але скептики стверджують, що збіг не завжди гарантує вічне щастя, тож, можливо, ще є надія для тих, хто шукає гострих відчуттів, пані та панове, які шукають трохи розваг…
[Читати далі].
Доброю новиною було те, що через кілька місяців імператор просто втратив інтерес до Діппера, як усі розпещені можновладці швидко втрачають інтерес до нових блискучих іграшок. Щоправда, на початку їхнього знайомства трапилося кілька прикрих випадків, які хлопець ретельно відклав у далеку шухляду, і якщо іноді снилися кошмари, то це вже його особиста справа.
План, по суті, спрацював. Вони з’являлися разом, час від часу фотографувалися для іміджу, і громадськість здебільшого в це вірила. Через деякий час переговори між Діппером та імператором щодо маніпуляцій у ЗМІ переважно відбувалися через третіх осіб, і слава богу, бо юнак не хотів мати справу з цим виродком більше, ніж потрібно.
Незважаючи на обставини, він усе ще відчував провину за почуття розчарування, через те, що це все, до чого зводився їхній душевний зв’язок. Парубка змусили думати, що це дозволить відчути себе коханим і дорослим, але почувався таким обманутим. З іншого боку, відчув полегшення від того, що не буде фальшиво любити й поклонятися тому, хто явно нічого від нього не хоче. Можливо, не всі зв’язки були такими, можливо, Діпперу просто не пощастило з другою половинкою, яка містила в собі мінімум душі. Проте історично навіть найжорстокіші диктатори мали певну здатність якщо не до любові, то принаймні до чогось іншого, ніж апатія, наприклад, до одержимості чи фаворитизму.
Пайнс цього не розумів.
На додачу до несправедливості ситуації, хлопець не тільки був повністю покинутий і самотній, але також дуже сумував за своєю магією; так не вистачало електричного відчуття чистої енергії, що протікає по тілу аж до самих кінчиків пальців. До всього цього безладу він регулярно використовував свої сили, щоб допомогти клієнтам вирішити магічні проблеми, великі чи малі, які варіювалися від плетіння заклинання, щоб тримати лепреконів подалі від заднього двору Ледачої Сьюзен, до вигнання тисячолітнього духу з маєтку з привидами. Однак через два браслети на зап’ястях, встановлених щоб звести магію до нуля, він не міг отримати доступ до своїх здібностей протягом декількох місяців. Не міг черпати зі свого магічного ядра, яке незручно кипіло всередині й, здавалося, було готове вибухнути від надлишку енергії. Це робило організм не спокійним, і парубок уже відскакував від стін.
Зовсім не допомагало те, що більшу частину часу він був замкнений у своїй кімнаті, а за дверима постійно чергували двоє охоронців. Наглядачі постійно змінювалися, слідуючи тижневому графіку. Діппер сподівався, що хоча б один із них буде сприйнятливий до його спроб подружитися з ними, але всі зусилля наштовхувалися на оглушливе мовчання. Найкращі жарти сприймалися з рішучою апатією. На удар кулаком, мабуть, годі було б сподіватися, але вони не відповідали навіть підняттям брів або роздратованим бурчанням. Юнаку було заборонено мати компанію, і він не мав чим зайнятися, окрім як переглядати веб-сторінки на комп’ютері, який ледь випросив. Але навіть це була перемога з двома кінцями, оскільки спілкування назовні було заборонено, а доступ до Інтернету суворо контролювався, що давало їм ще один спосіб контролю. Коли в тисячний раз спробував відправити електронного листа Мейбл і побачив, що запит відхилено, він не зміг стримати гнівного пориву, який призвів до того, що клавіатура розлетілася на шматки на землі разом з оптимізмом, і хлопець був занадто виснажений, щоб набратися гордості й попросити про новий комп’ютер.
Іноді Діпперу давали дозвіл на короткий час відвідати сади або палацову бібліотеку, за що він зазвичай був вдячний, але потім згадував, що все ще ув’язнений, і це повертало до стану гіркої образи. Кожного разу, коли виходив зі своєї кімнати, його супроводжували двоє охоронців, які виконували суворі накази щодо обмеження кола осіб, з якими міг розмовляти парубок, імовірно, для того, щоб він не зав’язував знайомств, не розголошував державну таємницю тощо, а також стежили за тим, щоб не зміг вийти за територію палацу.
Кожного разу, коли з’являлася можливість, Діппер блукав проходами захоплююче вишуканої і, здавалося, нескінченної бібліотеки, насолоджуючись вражаючим відчуттям оточення лісом високих книжкових полиць. Це також був момент перепочинку для його охоронців, які часто досить швидко розуміли, що юнак збирається буквально просто сидіти й читати справжні книги в справжній бібліотеці, і влаштовувалися на дивані в головній кімнаті, щоб почекати. Зрештою, трекер, убудований у браслети, дав би знати, якби їхній підопічний спробував втекти з бібліотеки.
Чесно кажучи, єдиною втішною частиною всієї цієї жахливої домовленості була бібліотека. Перед тим, як Діппер потрапив у цю скрутну ситуацію, він пам’ятав, як обіцяв Мейбл, що продасть душу за шанс дослідити величезний масив знань, який міститься в таємничій палацовій бібліотеці. Однак тепер, коли справді продав душу, це було явно того не варте. Але книжкові зали виявилися такими ж дивовижними, як він і уявляв собі: інтер’єр бібліотеки в усій своїй повноті та величі був набагато більшим, ніж теоретично мав би бути, виходячи з зовнішніх розмірів палацового крила, яке займала. Парубок припустив, що існувало вдосконалене магічне заклинання, яке дозволяло такі явища — або це, або якась технологія, яка маніпулювала квантовою взаємодією, але, можливо, ці дві речі були більш схожими, ніж люди хотіли б визнати.
Під час одного з досліджень він випадково натрапив на інтригуючу маленьку приховану нішу в загальній магічній секції, у яку можна було потрапити, лише протиснувшись крізь невелику щілину між кінцем однієї книжкової шафи й крайньою північною стіною кімнати. Книжкова шафа, про яку йде мова, містила купу застарілих і вкрай технічних текстів, що стосуються алхімії, тому, імовірно, вела дуже самотнє існування. Мало хто зазирнув би туди через потайний вхід, але Діппер завжди мав хист до пошуку потаємних місць, де панує дух секретності. Іноді це було добре, коли, наприклад, знайшов схованку, що містила одне з його найбільших надбань: енциклопедичний журнал про магію невідомого походження. Іншим разом це було не так добре, як тоді, коли натрапив на старого МакҐаккета, який займався сумнівними речами з аніматронічним ведмедем і козою на таємному алтарі в лісі.
— Це не те, чим здається! — вигукнув Філдфорд і широко розплющив очі, коли побачив Діппера.
— Я й гадки не маю, чим це здається, — крикнув у відповідь Пайнс і розвернувся, щоб швидко піти геть.
Прихований закуток палацової бібліотеки був заповнений запиленими старими книгами, що містили знання, яких немає більше ніде у світі. В одному з кутків він знайшов еклектичну колекцію книг про майже забуті міфи та легенди, поруч із колекцією текстів дивних наборів магічних заклинань. Насправді, там була ціла книга про магічні процеси та теорію перетворення соломи на золото. Стало цікаво, хто ж зібрав цю чудернацьку колекцію. Усі книги в кімнаті були видані багато століть тому, але хлопець не був упевнений, чи говорить це про смаки колекціонера або про епоху, у яку була зібрана колекція.
Хоча монітори могли контролювати й обмежувати електронний перегляд, вони не мали можливості контролювати книги, які він читав, тому було вирішено, що найкращий шанс обійти сувору охорону — отримати знання через фізичні тексти. Якби тут була інформація про нестандартну або рідкісну магію, юнак міг би спробувати знайти щось корисне для розкриття своєї магії або для скасування ефектів власного безсмертя. Він відмовлявся жити століттями, прикутим до аморального деспота, і ненавидів саму думку про те, що проживе набагато довше, ніж його близнюк. Думка про життя, відірваному від часової лінії Мейбл, здавалася неприродною й нестерпною для роздумів. Це була майже неймовірно, особливо з огляду на те, що вони святкували кожен день народження разом.
Здебільшого Діппер безрезультатно планував свою втечу, щовечора фантазуючи про те, як проб’є дірку в показному позолоченому даху палацу й полетить геть на спині неспецифічної пташиної істоти.
Через кілька місяців порятунок нарешті прийшов у вигляді досить несподіваного джерела.
Діпперу снився кошмар. Гротескні статуї під королівським троном оживали, усі четверо повзли до нього з порожніми очима, благаючи звільнити з в’язниці. З їхніх роззявлених ротів вилітали мухи, наповнюючи кімнату хаосом.
— Я не можу, не можу. Я теж тут у пастці! — закричав парубок і перечепився через власні ноги, упавши на спину. Він продовжував незграбно відступати назад, поки не наштовхнувся спиною на холодний кам’яний стовп.
— Будь ласка, — схлипнув він, — я не можу його зупинити. Не можу. Не зміг. Навіть коли… — ковтнув, не в змозі закінчити речення. Хлопець усе благав і благав, але вони не переставали повзти вперед, перелазячи через нього й здушуючи крик…
Прокинувся приголомшений і з полегшенням подумав, що це було нічне жахіття, але потім зрозумів, що рот затуляють справжні руки.
Він ворухнувся, щоб покликати на допомогу, аж раптом голос прошепотів:
— Шшш, шшш… Діппер, друже, це я!
Очі юнака розширилися від миттєвого впізнавання, і він перестав боротися від несподіванки.
— Сус?! — несамовито зашепотів, недовіра забарвлювала тон голосу.
Чоловік працював на дідуся Стена в Хижці Чудес, коли Діппер був молодшим, але переїхав, щоб бути зі своєю дівчиною, Мелоді, коли в них почалися серйозні стосунки на відстані. Близнюки іноді спілкувалися із ним по відеочату, але вже не були такі близькі, як раніше. Діппер не усвідомлював, як сильно сумував за Сусом, поки той не опинився перед ним. Він був як брат, особливо після того, як Пайнси провели для нього фальшиву церемонію усиновлення на один із його днів народження, коли справжній батько вкотре не зміг з’явитися через зайнятість. У круїзі. На Мауї.
— Сус, що ти тут робиш? — недовірливо запитав Діппер.
— Сюрприз? Я один із твоїх нових охоронців! — чоловік посміхнувся йому зубастою посмішкою.
У парубка відвисла щелепа.
— Як же ти опинився на цій посаді?
— Е, довга історія, чувак. Мелоді допомогла мені влаштуватися охоронцем у банк, у якому працює, і я справді добре впорався з цією роботою. Очевидно, грабіжники дуже дивуються й розгублюються, коли корчиш такі обличчя, — він підняв кінчик носа, імітуючи мордочку, — коли імітуєш свиню, то це дуже дивно. Особливо видаючи при цьому свинячі звуки посеред пограбування. Я просто намагався підняти настрій, розумієш. Там усе було так серйозно, усі ці людь на підлозі з піднятими руками. Ну, так чи інакше, — він продовжив, — той хлопець був зайнятий і виглядав дуже спантеличеним, і я подумав: «Чувак, можливо, мені варто просто… Узятися за нього», що й, власне, зробив. Бос був дуже вражений і порекомендував мене на цю роботу. Хоча, між нами кажучи, думаю, що шеф теж був трохи здивований і хотів, щоб я пішов звідти. Але потім подумалося, що це ідеально! Можливо, зможу знову побачити свого старого приятеля, і ось я тут!
Діппер деякий час просто дивився, а потім раптом пирхнув від сміху й обійняв Суса.
— Чоловіче, Сус, ти ніколи не змінишся. Це неймовірно. Тільки ти.
— Я й справді дивовижний. Та годі про мене. Як ти тут тримався? Чув, що король трохи… — він нахилився, щоб прошепотіти на вухо: — …злий.
Посмішка юнака одразу потьмяніла при згадці про їхнього правителя.
— Тут жахливо, Сус. Сайфер такий же страшний і жорстокий, як і в історіях, і я тут у пастці назавжди. Разом із ним, — відповів, безпорадно дивлячись на свої руки. Стало краще, коли нарешті розповів про це комусь. З тих пір, як прибув сюди, у нього не було можливості ні з ким відверто поговорити.
— Чувак. Хіба ви, любі друзі, не споріднені душі, чи щось таке? Хіба ви не повинні гуляти по полях… Ну, не ромашок, а… Можливо, відрубаних голів?
— Йому байдуже, — гірко сказав парубок. — Не те, щоб хотілося, аби йому було не все одно, але не хочу бути замкненим тут до кінця мого, на жаль, довгого життя, не маючи можливості побачити Мейбл, або Сте… — він зробив паузу, і очі різко загорілися від хвилювання. — Хвилинку… Сус!
— Діппере!
— Тепер, коли ти тут, я можу спілкуватися через тебе! Передай повідомлення в Хижку Чудес! Ти бачив Мейбл? Як вона? Знаєш, як справи у Стена? — як тільки він почав, усі питання так і посипалися. — Як там Хижка? Ще не збанкрутувала? Ти повертався?
— Воу, воу. Розслабся, чувак. Мейбл усе владнала. Стен буркотливий, як завжди, так що це означає, що Хижка Чудес, імовірно, ще не була рознесена до пня, і в цьому плані все в порядку.
Діппер глибоко зітхнув. Було приємно усвідомлювати, що всі справляються без нього. До того ж нарешті знайшов союзника в палаці, а це означало, що свобода й можливості різко зростуть.
Раптом його осяяла запізніла думка:
— Стривай-но. А де мій другий охоронець і як ти пройшов сюди так, що він не помітив? Чи не запідозрить він чогось?
Сус хихикнув.
— О, я забув згадати. Я напарник Карлоса. Він двоюрідний брат Мелоді, і його перевели з банку разом зі мною. Він також супер крутий. Обожнюю цього хлопця. Не хвилюйся за нього.
Провівши так багато часу, відчуваючи, як надія й стійкість повільно витікають, Діппер не міг повірити, що пощастило почути це. Хоча, якщо бути чесним, усесвіт, безумовно, був йому винен за те, що подарував такого паскудного партнера. Уперше за багато місяців усе нарешті пішло на лад.
Мейбл,
Сус каже, що в тебе все гаразд, але я маю дізнатися про це сам, тому вперше за останні десять років збираюся провести тест єдинорога. Знаю, що ми не робили цього з дванадцяти років, але для власного спокою хочу, щоб ти намалювала мені щирий малюнок танцюючого щасливого єдинорога. І не намагайся його підробити, бо я знаю, що коли ти засмучена, єдиноріг завжди виходить однобоким і похмурим.
Не збираюся брехати й казати, що зі мною все гаразд, але зі мною зараз є Сус, тож усе буде добре. Вам, напевно, цікаво, чим обернулося знайомство з найулюбленішим психопатом нашої нації. Це було не дуже приємно. На початку в нас із Сайфером було кілька катастрофічних сутичок, але, думаю, надалі він здебільшого буде залишати мене в спокої. Він не став чарівним чином меншим бовдуром після зустрічі зі мною, що прикро як для мене, так і для публічної політики.
По суті, сталося все, чого ми боялися після виявлення мітки. Він також тримає мене в пастці під пильним наглядом, оскільки я зручний для його політичних планів. У результаті багато часу знаходжуся в палацовій бібліотеці, проводячи дослідження, намагаючись розробити стратегію втечі. (І так, бібліотека — це все, про що мріяло моє маленьке ботанічне серце, велике спасибі). Вони встановили на мені маячок, а мої сили заблоковані магічним браслетом, що відміняє їх дію, так що це трохи повільна боротьба. Надія все ще є, і я повернуся до вас, друзі, обіцяю.
А поки що, як ти, сестричко? Тримай мене в курсі.
І скажи Стену, щоб не хвилювався, хоча він ніколи не скаже цього вголос.
Я дуже за вами сумую,
Діппер.
Тиждень, коли Сус був на службі, — найкращий. Парубок попросив його допомогти придбати напівпристойну стару машину, використавши частину страхових грошей, отриманих після автокатастрофи батьків, що здавалося дещо похмурою іронією. Уночі він вислизнув одним із багатьох можливих шляхів, які знайшов за допомогою старого друга, і поїхав на машині на годину на північ до лісу, де міг вільно досліджувати й складати наукові нотатки, як робив це раніше. Ліс пахнув теплом і безпекою, а відчуття міцної шорсткої деревної кори на спині діяло заспокійливо.
Нестерпно повертатися щодня до світанку, але не було ніякої можливості покинути палац назавжди без того, щоб Сус або двоюрідний брат Мелоді не взяли на себе провину за його зникнення. Найм’якшим покаранням за це була страта. Про найгіршу кару не хотілося навіть думати. Також було ще питання до вбудованого в його браслет маячка, який юнак досі не встиг деактивувати. І все ж були моменти, коли хотілося просто лягти на солодку землю й заснути під спів цикад, прокинувшись лише тоді, коли цивілізація впаде, а природа залишиться єдиною державою у світі.
Два місяці після першого від’їзду Суса минали надто повільно, але наступного разу, коли Сус приїхав, він витягнув із кишені листа з величезною задоволеною посмішкою. Діппер не міг розірвати конверт досить швидко, серце голосно калатало в передчутті.
О, бро!
Ось твій єдиноріг. Я намагалася. Він може виглядати трохи божевільним, бо я дуже старалась, але, можливо, ти не помітив би, тож, можливо, не варто було нічого казати. Я хвилююся за тебе, Діппер.
Дуже шкода, що ти опинився в такому становищі, і я сподіваюся, що в тебе все буде добре, незважаючи ні на що. Неймовірно рада, що твоє маленьке ботанічне сердечко задовольняється великими стелажами з книжками, але постарайся не надто закохатися в бібліотеку, бо ми робимо все можливе, щоб витягти тебе звідти. У будь-якому випадку, усе, що завгодно, окрім пограбування міфічного ринку, тому що це не спрацювало так добре для останнього тупого ідіота, який намагався це зробити. Це ти, Діппер. Ти той тупий ідіот. Якщо ще не зрозумів. Дідусь Стен також досвідчений ветеран, коли справа доходить до ухиляння та/або кидання виклику уряду, тому він повинен мати кілька дієвих ідей. Усе вийде.
Життя тут налагодилося. Школа мистецтв знову почала працювати, тож це мене займає. А ще я нещодавно сходила на побачення! Це не типова історія побачення Мейбл Пайнс, тому не хвилюйся.
Близько тижня тому помітила як цей хлопець переслідував мене в кав’ярні, де сідав і просто спостерігав за мною. Оскільки я не збиралася лишати таку поведінку без уваги, підійшла до нього й зажадала дізнатися, у чому його проблема. Виявилося, що він не такий уже й моторошний, просто дуже незграбний і заїкуватий, ніби не розуміє світського етикету й ніколи не здогадувався, що ходити за кимось це недоречно. Розмовляв він якось дивно-галантно, з дивним недоречним акцентом і весь час вибачався, так що я пожаліла його й запитала, чи не хоче він якось перекусити. Маю на увазі, що він непогано виглядав, і я не збиралася сидіти тут вічно, чекаючи, поки моя половинка просто… З’явиться.
Ну, в основному побачення було відстійним, і він був дивним. Оскільки мав занадто лицарський та застарілий вигляд, я намагалася запитати, чи він не з однієї з тих дивних західних країн або, можливо, ельфійських чи фейських королівств, але він почав лити воду. Пізніше, коли запитала про його професію, він сказав щось дуже туманне про те, що живе, щоб служити в суді, а потім раптом заявив, що в нього надзвичайна ситуація, або, за його словами, «непередбачені пом’якшувальні обставини», і поспішив піти. Він був таким дивним. Здається, навіть назвав мене «міледі» у якийсь момент, що було досить мило, поки не втік і не залишив мене з рахунком. Неймовірно, бляха-муха. Якщо я його ще раз побачу…
Ну, як би там не було, бережи себе, але не соромся встрявати в неприємності. Скоро побачимося, так?
Обіймаю й цілую,
Старша з близнюків Пайнс.
Кілька місяців усе було просто чудово. Вони обмінювалися з Мейбл листами, планували зустрічі — життя йшло вгору.
А потім якогось дня його сестра просто зникла.
Одного разу дідусь Стен повернувся додому й побачив порожню кімнату — без записки, без нічого. Дівчина не зібрала жодних речей чи одягу з наміром виїхати, і не було жодних ознак злому чи боротьби. Поліція не знайшла ні судово-медичних доказів викрадення, ні магічних слідів, які вказували б на використання заклинання. Очевидці також нічого не бачили. Справа розслідувалася близько місяця, перш ніж була закрита назавжди.
Діппер згадав, що десь читав, що п’ятдесят відсотків близнюків, які втратили батьків, помирають протягом двох років. Місяцями він прокручував цю статистику в голові безсонними ночами, перевіряючи темну думку щоразу, коли відчував себе особливо самотнім або в пастці.
Проте в грудях усе ще було всепоглинаюче відчуття надії; він не відчував, що втратив зв’язок зі своєю сестрою. І саме за цю можливість хлопець чіплявся, коли минали роки, а від Мейбл усе ще не було жодного сліду.