Повернутись до головної сторінки фанфіку: Збірка замальовок (ера мародерів та Гаррі Поттер)

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

робота до челленджу в тві зимопис день 4 хуртовина

– Блять! 

Навіть стриманий Реґулус виходить з себе. Барті це не дивує, сьогодні все і правда йшло по пизді.

– Веселі різдвяні канікули в нас виходять. – говорить Барті, опускаючись на старе крісло, і дивиться на Реґулуса, який нервово ходить по кімнаті, підіймаючи пилюку.

В цю зиму Реґулус мав проходити «практику» у рядах пожирачів і Барті, як дуже хороший друг, ув’язався за ним, правду кажучи він поліз би за Реґулусом навіть у пекло. Їм дали завдання, простеньке, – зустрітися з якимось підозрілим чоловіком, в якійсь підозрілій місцевості, забрати якийсь підозрілий пакунок і повернутися. Все у стилі таємничого Темного Лорда. Хоча Барті й обурювало, що їх з Реґулусом, нащадків могутніх сімей, ось так просто використовують як кур’єрів, перечити він не став.

Вони виконали все, як було доручено, забрали пакунок, але дорогою назад їх спіткали неприємності – почалася хуртовина такої сили, що вони ледь могли відкрити очі, а сніг забивався в усі дозволені і недозволені місця. Ну і звісно ж вони не встигли добратися до місця з летиключем вчасно – його час дії стік. 

І ось вони обидва стоять у старій хатині посеред лісу з лютуючою погодою за вікном, без можливості чаклувати і роз’явитися, якщо тільки вони не хочуть прямий рейс до Міністерства, а там буде дуже непросто пояснити, що два підлітки забули в такому дивному місці.

Просидівши у важкій тиші хвилин п’ятнадцять Барті не витримує і піднімається

– Як тут, бляха, холодно! Я не можу!

– О, ну вийди на вулицю, погрійся. – саркастично відповідає Реґулус, хоча про себе і підтримує його, бо в хатині дійсно холодно, по приміщенню гуляє навіть не протяг, а цілісенький вітер.

Барті возиться по кімнаті пару хвилин.

– Що ти робиш? – Реґулус заглядає з-за спини Барті, який скидає в камін якісь речі: віник із засушенних трав, старі газети і пару книжок із затертими обкладинками.

– Я не дам нам померти тут від холоду, – відповідає Барті і підмигує зі своєю лисячою посмішкою на лиці. – Особливо такому красунчику як я.

Він дістає з внутрішньої кишені запальничку, яка прикрашена родинним гербом та ініціалами «Б.К.».

– Ніколи не думав, що батькова цяцька стане в нагоді.

Запальничка пару разів плюється іскрами та, зрештою, Барті вдається видобути з неї очікуваний вогник. Проте, їх імпровізований хмиз не відразу піддається – занадто відсирів за зиму, може і не одну, але вогонь все ж таки утримується на тонких гілочках віника і починає розповсюджуватися далі.

– Він так швидко перегорить, треба дрова чи хоча б деревину якусь. – говорить Реґулус і озирається по кімнаті.

Барті робить те саме і вже через мить Реґулус спостерігає як він з варварським ентузіазмом трощить кухонний стілець.

 – Грубо.

– Але дієво.

 

За вікном хуртовина, а вони гріются над вогнищем, сидячи надто близько один до одного ніж пасувало б друзям.

– Якщо знадобиться, я розтрощу заради тебе увесь світ. – говорить Барті, якось на диво серйозно. – Ми з усім впораємося, поки ми разом.

І Реґулус дуже хоче в це вірити.

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Обережне