драміона; чому ти тут? пост-гоґвортс; війна; агнст

обкладинка

ав, де Гаррі бере на пошуки горокраксів тільки Рона, але вони знаходять не всі, тому, через деякий час після перемоги, Волдеморт перероджується.

— Чому ти тут? — запитує Драко.

— Бо тут мої друзі. В мене все ще є уявлення про те, якою має бути дружба.

— Дружба? Це з тими, кому ти була не потрібна весь цей час? Кому ти не була потрібна і на секретній місії Дамблдора, і всі ці роки спротиву, і на фінальній битві? Дружба з тими, хто забув тебе після перемоги?

Герміона дивиться в холодні сірі очі і до крові закусує щоку. Він правий.

— Чи ти хочеш сказати, що ти тут не заради того, кому довірилася, повірила в усі обіцянки, і хто з рештою просто не виконав, блять, нічого? Ти нормально не їж і не спиш, лазиш по лісах, руїнах і в дощ, і в сніг, я вже не говорю про те, що ти кожен день марно ризикуєш життям. І все заради чого? Думаєш твої шкільні друзі оцінять самопожертву і ви знову станете, як в Гоґвортсі, нерозлучним золотим тріо? Але ми не в Гоґвортсі. Ми посеред йобаного пекла. І якщо ти не будеш думати за своє життя, то просто помреш. Помреш. Все. Нічого більше не буде, тобі не дадуть медальку за найгероїчнішу смерть, не дадуть титул золотої подружки. Ти станеш просто черговим надгробком. Але тоді тобі вже буде все одно. Ти будеш мертва.

— Так. Так, Мелфой, ти правий. Я настільки відчайдушно прагну їхнього визнання, що готова померти. Я терплю все це, бо в мене все ще є надія. Якщо я можу зробити хоть щось, щоб повернути той час — я готова розбитися на шматки. Навіть якщо помру намагаючись. Можливо так буде навіть краще.

— Чому ти так прагнеш їхньої уваги? Чому саме вони важливі? Я тебе визнаю, Герміоною, хіба цього не достатньо? Хіба мене не достатньо?

— Але тебе нема, Драко.

По щоках Герміони котяться сльози. Вона стоїть в кімнаті зовсім одна. Драко Мелфой помер три роки тому.