Повернутись до головної сторінки фанфіку: Збірка замальовок (ера мародерів та Гаррі Поттер)

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

робота до челленджу в тві зимопис(2022) день 2 «снігопад»

Одним зимовим ранком Лілі сиділа у пустій гриффіндорській вітальні і читала взяту з дому маґлівську книжку. Їй подобалися такі спокійні вихідні дні, коли всі або висипалися у своїх спальнях, або бігли у бібліотеку щоб доробити усі борги, що скопилися за тиждень. Тихі, затишні години. Принаймні були такими, допоки у вітальню не забігає Джеймс з криком:

– Лілі, терміново! Макґонеґел тебе шукає!– Джеймс хапає її за руку і Лілі, яка навіть не встигла нічого сказати пішла за ним. Терміново – значить терміново, тим більше якщо так сказала сама проффесорка Макґонеґел.

Вони біжать по пустих коридорах, Джеймс і досі тримає її за руку. Лілі хотіла б обуритися на це, але сил вистачає тільки на те, щоб бігти з ним в одному темпі. Більше за це Лілі хвилює тільки занадто задоволене лице Джеймса, яке вона бачить, поки швидко кидає на нього погляди. І її підозри не виявляються марними, до того моменту як вони добігли до виходу із замку Джеймс вже почав хихотіти у голос:

– Ти ж набрехав, Макконогел мене не шукає?– Лілі уперла руки в боки і тяжко дихала.

– Ні. – Джеймс хитро на неї дивиться.

– Ну і нащо це тобі?

– Бо ти ніколи б не пішла зі мною добровільно.

Джеймс виходить за двері замку і Лілі нічого не залишається, окрім як піти за ним. Вона говорить собі, що це тільки із природної цікавості.

Коли вони обоє опиняються за межами замку, Лілі бачить як лопатий сніг білою стіною падає на землю. Його було настільки багато, що вона ледь розрізняла узлісся Забороненого Лісу.

– Подивись яка краса! – Джеймс по дитячому усміхається. – Гріх у таку казкову погоду гріти дупу у вітальні.

Лілі насупила брови, але довго тримати маску суворості в неї не вийшло. Вона зачерпнула в долоні снігу і кинула в Джеймса. Він того не очікував, тому сніжка попала прямісінько у намальованого на светрі оленя. На відповідь не довелося довго чекати – Джеймс вже закидував її сніжками з двох рук, хоча від цього вони виходили маленькими та кривими і часто розсипалися на півдорозі.

Вони ще добрих півгодини бігали сугробами і закидували одне одного снігом, іноді вони навіть губилися у хуртовині, проте Лілі швидко видавали її яскраві руді пасма, а Джеймса – не менш яскравий червоний светр. 

В якийсь момент Джеймс вирішив, що настав час для рішучого наступу, тому побіг прямо на Лілі, на жаль якої він на землі був так само швидким, як і на мітлі. Він наздоганяє її за пару кроків, підхоплює на руки і обертає довкола пару разів, від чого по галявині розлітається вереск в перемішку зі сміхом. Коли вони обидвоє стають на землю прямо, Джеймс все ще не відпускає Лілі і тримає її близько до себе, в нього червоні щоки та ніс, окуляри трохи з’їхали, а чорняве волосся заставне снігом. В його обіймах тепло-тепло, не дивлячись на те, що Лілі на вулиці лише в одному светрі, і вона думає, що, напевно, вибачить Джеймсу цю вихідку.

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Обережне