Повернутись до головної сторінки фанфіку: Збірка замальовок (ера мародерів та Гаррі Поттер)

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

обкладинка

— Навіщо ти це зробив. - Джеймс знайшов Реґулуса у пустому туалеті.

Він намагався змити з лиця кров, що текла з розбитого носа, але тільки розмазував її по лиці.

Червона кров різко контрастувала на блідому і холодному(Джеймс знав що холодному) лиці. 

Джеймс безмовно вичаклував хустинку і підійшов до хлопця. Він одними пальцями, повернув голову Реґулуса на себе і почав витирати червоні плями так легенько, ніби той міг розсипатися від різких рухів.

— Ти на справді так не думаєш. - продовжив Джеймс. 

Він говорив про слова Реґулуса, ті, після яких Сіріус зірвався і розбив йому ніс.

Сіріус справді добре тримався, вислуховуючи їдкі образи брата, про те що він ганьба сім’ї, не заслуговує бути Блеком і, взагалі, краще б він помер. Реґулус намагався зачепити його якомога сильніше, ніби колов ножем, шукаючи найм’якіше місце, щоб загнати туди лезо по саму рукоятку. 

І він знайшов.

Слова, про убогих покручів та зрадників, з якими водиться Сіріус, яких вб’ють в першу чергу, коли Темний Лорд прийде до влади, ніби вразили Сіріуса в саме серце.

Реакція Сіріуса була моментальною.

Якщо б Ремус з Джеймсом вчасно не відтащили його, Реґулус лежав би навіть не у мадам Помфрі, а у Мунго.

— Ти спеціально почав це, - незаспокоювався Джеймс.

Реґулус мовчав, дививлячись кудись в сторону, але і Джеймса не відштовхував.

— Ти перший зачепив його і почав доводити. Епіскі.

Реґулус відчув на лиці легеньке поколювання від чарів і його рана загоїлася. Він несвідомого зморщив носа, від чого на мить став схожим на дитину. Дійсно на дитину, на підлітка, яким Реґулус і був. 

Але це тривало всього мить і вже після — його обличчя стало знов серйозним, непроникним і дуже втомленим.

— Реґ, щоб що?

Він подивився на Джеймса, якого від цього погляду неприємно скрутило десь в середині грудної клітини.

— Щоб він зміг піти.

Джеймс не зрозумів.

— Я чув, як він говорив, що хотів би втекти з дому. 

Він сказав так, ніби це все пояснювало. Але під очікуючим поглядом Джеймса Реґулус продовжив:

— Ти думаєш він зміг би піти і залишити свого молодшого брата? Залишити його в домі, який вважає гіршим за Азкабан? У родині, яка прогнила ще багато поколінь тому? - він говорив спокійно, але стомлено, ніби пояснював щось маленькій дитині.

— О ні, ви гриффіндорці будете скакати з головою в полум’я, лізти у найглибше болото аби врятувати кожну страждаючу душу. Тому йому треба було показати — рятувати вже нічого.

— Реґулусе…- Джеймс не знав що відповісти, він просто шоковано дивився на хлопця.

— Ти… Ти можеш піти з ним! Будете жити в мене, батьки не будуть проти-..

Реґулус обірвав потік слів, відштовхуючи його руку, що й досі була біля лиця, і відвернувся.

— Поттер, - сказав він холодно, не дивлячись у вічі.- Я далеко не гриффіндорець, я по іншому вирішую проблеми

Реґулус розвернувся і пішов до виходу.

— Приймати темну мітку? Так у вас в слизерині вирішують проблеми? - зі злістю крикнув йому в спину Джеймс, після чого відразу ж пошкодував, але слова вже зірвалися.

Реґулус зупинився, але все ще стояв спиною до нього.

— Так. - сказав він коротко, а потім додав.- Все заради досягнення мети.

— Реґ…

— Не лізь не в своє діло, Поттер.

І він пішов.

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Обережне