роузкіллери; зимопис; 1 день "мороз"

робота до челленджу в тві зимопис(2022) день 1 «мороз»

Еван ненавидів зиму.

Точніше він ненавидів мороз і холод, які супроводжували цю пору, в усьому іншому – канікули, свята, різдвяні подарунки – зима вельми йому подобалася. 

Він навіть радів снігу, тільки якщо той не засипався в сапоги і не падав йому прямо в лице. Як зараз. Сніг йшов маленькими крупинками, більше схожими на льдинки, які, підхоплені вітром, відчувалися на замерзшій шкірі тисячами маленьких ножів. 

Еван пробирався крізь велетенські сугроби і намагався сам собі пояснити якого біса він взагалі виліз в це льодяне пекло. 

Пальці на руках задубіли, він засунув їх у кармани, але це не дало жодного результату. Мороз своїми колючими обіймами пробирався в рукави його мантії, під светр, розповзався по спині і грудях, але Еван ігнорував його, думками настроюючи себе на те, що ось-ось він повернеться назад, треба трошки потерпіти.

Еван не думав, що може замерзнути ще більше, але, побачивши Барті, щось всередині нього стиснулося. Барті стояв майже по коліна в снігу, без шапки, без шарфу і навіть без мантії.

Еван підійшов ближче.

– Якщо хочеш знати, – Барті обернувся на голос, на його обличчі проблиснула тінь розчарування. Мабуть, він бажав побачити на місці Евана когось іншого. – Реґулус не побачив як ти драматично пішов, так що досить влаштовувати сцену горя і пішли у замок, тут до біса холодно.

Реґулус дійсно не побачив, був дуже зайнятий Джеймсом Поттером, щоб звертати увагу на ревнощі друга.

Барті не ворухнувся.

«Мерліне, дай мені сил» зітхнув Еван і сам підійшов ближче. Він загорнув Барті у свій шарф, залишаючи відкритими тільки його світлі, майже сірі, очі. Повагавшись, він все ж таки зняв з себе мантію і накинув її на Барті.

Еван дає собі обіцянку, що наступного разу він просто вб’є Барті і залишить десь у снігу до весни, але зараз він планує загорнути його у ковдру, дістати у ельфів гарячого чаю і поїти його ним увесь вечір.