Повернутись до головної сторінки фанфіку: Збірка замальовок (ера мародерів та Гаррі Поттер)

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

трошки скло; комфортимо Реґулуса Блека; відкритий кінець (хоча всі ми знаємо який в них кінець)

обкладинка

Поле для квідичу сире і холодне. Реґулус лежить на траві і відчуває як форма набирається вологою. Сил дійти до роздягалень просто нема. Він не пам’ятає, коли спав більше трьох годин. Так і захворіти не довго.  

І, здається, він вже.  

Барті йде до Реґулуса через все поле, тягне за собою мітлу і ледь переставляє ноги. Для нього цей місяць теж був не з простих. Але він все одно йде до нього. Як і завжди. 

Реґулус думає, що Барті втілює в собі те, що можна було б назвати найближчим до довіри, що Реґулус коли-небудь мав. 

Барті намагається підняти його, вдається тільки посадити, і сам без сил падає на землю поряд. 

— Я заїбався. 

— Мгмх. 

Реґулус хоче знову відкинутися на траву, але Барті встигає пригорнути його до себе. 

Відбиватися сил не було. Як і бажання. 

Всюди холод — в землі, на якій вони сидять, в повітрі, яким вони дихають, в людях, що їх оточують.  

Навіть в ліжках слизеринських підземелль було холодно і сиро. Як і в ліжку в домі Реґулуса. Він вже звик до цього, звик носити цей холод з собою 

Але зараз йому все це не важливо. Зараз він відчуває тепло, яке б’ється у Барті під шкірою. Реґулус закриває очі і тягнеться до того тепла.  

Голова така важка і водночас пуста, що стає дурно. Світ йде обертом, але Барті міцно тримає його. 

Глибокий вдих. Біль. Пекучий на правому боці і пульсуючий — в голові. Ноги зводить від холоду, мокрі ботинки не гріють. Реґулус морщиться від усвідомлення накатившої реальності. Він знову в обіймах Барті і знову шукає його тепла. Так само як і два роки тому. 

Але зараз вони далеко поза Гоґвортсом і поза тим безтурботним життям. 

Вони застрягли в Діновому лісі, ледь живі, без можливості роз’явитися і навіть користуватися паличками. 

Барті зламав свою паличку в бою, через що Реґулусу довелося відбиватися самому, на це пішло стільки сил, що він просто помре, якщо вичаклує бодай іскру для вогнища. 

Треба йти. Вибиратися звідси. До кінця антироз’являйної зони всього пара кілометрів, якби вони тільки дісталися туди, він би роз’явив їх з Барті у безпечне місце. 

Але сил не було, а обійми Барті такі теплі і надійні, що Реґулус знову випадає з реальності і опиняється на полі для квідичу. 

    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики: Обережне