Ранок. Сонце яскраво світило, зігріваючи землю та сад, де після сніданку гуляла зі служницями Сейрен. Вони відпочивали, вишивали, наложниця перечитувала лист від Алан-сула. Батько присилав їй листи майже кожен тиждень, а Регнар доставляв їх. Колишній раб не пропускав можливості побачити свою ханим, бо закохався по вуха. Йому хотілося бачити її частіше, але все складалося по-іншому. Сейрен не відчувала до нього ніяких почуттів. вона холодно ставилася до будь-яких проявів уваги у її бік.
Найна сиділа під тінню високого деревом та розшивала новий пояс для Сейрен-ханим. Подумками вона була далеко від своєї роботи. Джафар заснув під її розповідь, серце закоханої служниці стискалося сильніше при думці про еміра. Ліка посміхалася з її даремно закоханості, жаліючи, що вся увага Регнара прикута до іншої. Сейрен спіймала її зажурливий погляд, знаючи про кого турбується Ліка. Сама ж наложниця перечитували сторінку книги кілька разів, помітивши еміра та євнуха, які наближалися до них.
- Добрий день, Сейрен-ханим! – привітався Джафар.
- Еміре Джафаре, що привело вас у внутрішній сад сералю за відсутності султана? – спитала Сейрен, поклонившись еміру.
Її гостре питання поставило Джафара у незручне становище. Він згадав про візит Найни до себе, тоді вона розповідала про свою господиню.
- Як ваше самопочуття?
- Добре, дякую за вашу турботу, ясновельможний eміре, - опустила сірі очі наложниця.
- Декілька днів тому у сералі зникла наложниця, яка намагалася вас вбити. Ви приклали до цього свою руку, вірно?
Сейрен рівно сіла перед еміром, піднявши до нього обличчя зі спокійними сірими.
- Закон дозволяє мені карати вбивцю на власний розсуд. Звісно, якщо я його впіймаю.
- Не треба бути жорстокою! Це наложница султана…
- Я на нього схожа? - перебила Сейрен.
Джафар похитав головою, у нього пропало бажання говорити з нею.
- Прошу більше такого не робити.
Вона кивнула, емір відвернувся. Він був спокійний зовні, хоч слова наложниці виводили його з рівноваги. Зникнення однієї з наложниць султана може призвести до страти євнуха Харона. Крім проблем гарему у Джафара була маса роботи, бо султан Шион ще не збирався повертатися зі свого походу.
Ввечері до еміра знову прийшла Найна. Служниця хотіла поговорити, але бачучи втомлений вигляд еміра, відклала серйозну розмову.
- Може вам відпочити? - спитала вона.
- Дякую, я вже звик працювати в такому темпі. Здається, вчора я заснув. Продовжимо сьогодні.
- Добре, - відповіла Найна, червоніючи.
- До речі, як тебе звати? - поцікавився Джафар.
- Найна, - поправила чорну косу служниця.
Джафар помітив її кокетливий погляд. Її чорні очі загорялися від кожного його слова.
- Повернемось до нашої розмови.
- Сейрен-ханим, моя господиня, дуже добра та милосердна, - відповіла служниця.
- Аж занадто! - проговорив Джафар. - Вона позбавилася своєї суперниці. Це жорстоко.
- Зовсім не так!- підвищила голос Найна. – Ви нічого не знаєте. Дейлу-ханим відправили у Ватас, заміж за одного багатого чиновника. Можете не перевірити.
Джафар посміхнувся: наложниця султана все продумала. Зрозуміло, як вона легко зовойовувала довіру всіх довкола неї. Найна далі говорила в захист своєї господині, але Джафар вже не слухав.
- Сейрен-ханим часто тікала з дому, а потім її ніби підмінили… Коли вона отримала лист від еміра про заручини, то дуже засмутилася. У той же день воїни зі столиці забрали її у гарем.
- Дякую, Найна, за розповідь.
Найна встала та хотіла йти з кімнати, а перед дверима згадала про прохання своєї господині.
- Еміре, що сталося з вашим братом?
- Братом? - перепитав Джаіар. -У мене немає братів.
- Пробачте, - Найна відкланялась і вийшла.
«Звідки вона знає?- подумав Джафар. - Найна тут лише три місяці, вона не могла знати всього. Невже Сейрен-ханим? У гаремі ніхто точно не міг про це розповісти. Навіть Харон. Щось тут не так!» Думки про брата не давали спокою Джафару як і Сейрен-ханим, яка знала, що в еміра він був. Його звали Корсо.
***
Наложниця малювала палац чорнимами на різних аркушах в апельсиновому саду. Їй треба було скласти план палацу, щоб легше пересуватися. Служниці були зайняті вишивкою нової сукні для своєї господині. Вони в тиші слухали співи птахів. Різкий порив вітру підхопив записи Сейрен в повітря та поніс на різні боки. Служниці кинулись їх збирати. З ними вирішила пройтися і Сейрен, щоб зібрати свої записи. Один з аркушів занесло вітром під густі кущі. Наложниця відійшла та присіла, щоб дістати його. Вона почула знайомі голоси і завмерла, щоб не видите свою присутність.
- Скоро повернеться цей жорстокий тиран, - сказав один.
- Ми приготували йому теплу зустріч. Він точно потрапить у цю пастку, - говорив начальник внутрішніх покоїв Теномару.
Сейрен впізнала цей голос. Високий чоловік управляв покоями султана і в глибині душі ненавидів його. Дійсно, на життя молодого султана постійно замахувалися найманці, вбивці та слуги. У цьому місті було безліч невдоволених політикою молодого гордого султана. Їх найчорніші помисли і ненависть до правління султана Шиона отруювали народ. Сейрен не відносила себе до них, але почуті подробиці зговору могли поставити під загрозу її власне життя.
Наложниця ледве дихала, дізнавшись про заплановану спробу вбити султана. Хоч Шион приніс у її життя багато болю, але Сейрен не бажала йому смерті. Теномару та слуга зникли несподівана, ніби відчули загрозу. Сейрен швидко повернулася до служниць. Найна і Ліка могли почати її шукати, що привернуло б увагу до її укриття. У своєму серці Сейрен задумала врятувати султана. За будь-якої ціни цей зговір не має втілитися у життя.
Коли вони повернулися до гарему, різні думки тривожили Сейрен. Вони пообідали разом, і служниці взялися за прибирання. Наложниця почистила свій кинджал та чекала вечора. Ліка пішла за речами, виконую доручення ханим. Їй треба було зустрітися з Регнаром, щоб забрати пакунок. Служниця хутко повернулася, ніби здогадуючись про важливість своїх дій. Сейрен все ходила по кімнаті, обдумуючи спосіб розкриття заговору проти султана. Вона лише наложниця і не може просто сказати про почути. Ніхто не повірить їй або захочуть перевірити слова наложниці. Доказів у неї немає, а викриття неабияк ускладнить життя дівчині. Вона повинна тримати все у цілковитій секретності від сторонніх очей та вух.
Сейрен отримала пакунок від Ліки та одразу розв’язала його. Гаряче сонце сідало за горизонт. Люди поверталися на відпочинок. Здавалося, що сераль завмер з настанням ночі. З настанням сутінків з’явилося приємне відчуття прохолоди. Поступово на небі засяяли зірки. Євнух Харон декілька разів перевірив охорону та присутність усіх дівчат у кімнатах. Сейрен з посмішкою випроводила із своїх покоїв євнуха. Служниці займалися побутовими справами, готуючись до відпочинку. Вони не здогадувалися, що замислила їх ханим. Сейрен підсипала сонних трав у лампаду з олією, а сама стала коло вікна, прикривши обличчя мокрою хусткою. Служниці надихалися трав та поснули. Сейрен швидко погасила лампаду і викинула трави. Вона закріпила на поясі кинджал, взяла мотузку. Вона прив’язала до віконної рами мотузку, щоб вибратися з кімнати. Наложниця швидко переодяглася у чорний одяг та сховала волосся і обличчя під чорним покривалом. Ніхто не мав побачити її обличчя, щоб не впізнати. Наложниця тихо спустилась через вікно, розуміючи як сильно ризикує. Вона збиралася прокрастися у протилежне крило палацу. Дівчина збиралася віч-на-віч зустрітися з батьком.
Емір Бек затримався допізна у своєму кабінеті, переписуючи безглуздий закон, який лишив султан перед своїм від’їздом. Алан-сул поклав перо у чорницю, коли почув дивний звук коло вікна. Еміра не став кликати охорону, яка мирно очікувала за дверима. Він підійшов до стіни, захопивши кинжал зі столу. Легким рухом людина у чорному стрибнула у кімнату. Емір штовхнув злодія на підлогу і підніс до обличчя холодне лезо.
- Вже власну доньку не пізнаєте? – спитала Сейрен.
- Що ти тут робиш?- здивувався Алан-сул, хочу був радий бачити доньку живою.
Сейрен розкрила покривало на обличчі. Емір допоміг її піднятися. Алан-сул тепло поглянув на свою вихованицю, яку не бачив вже півроку.
- Ти не змінилася.
- А ви посивіли, батьку.
Емір приголубив вихованицю та погладив по голові. Сейрен подумки подякувала за такого батька, але попереду їх чекала непроста розмова.
- Навіщо ти покинула сераль? - запитав емір.
- У мене до вас серйозна розмова: на султана готується замах. Я чула на власні вуха із уст управляючого внутрішніми покоями.
- Якби я був на місці Теномару, то теж бажав би султану смерті. Якби з тобою щось трапилось…
- Не говоріть так! - ледь помітно підвищилп голос Сейрен. - Я збиралася померти, коли потрапила у сераль, тому втекла. Я не знала що султан і так страчує усіх наложниць.
- Це не єдина причина бажати його смерті. Я палець об палець не вдарю, щоб врятувати шкуру цього жорстокого правителя.
Слова еміра глибоко застрягли у серці дівчині. Чому її батько став ненавидіти Шиона? Він раніше говорив тільки хороше про султана.
- Нехай Теномару здійснити мрію багатьох присутніх у палаці, - сказав емір Бек.