Ранок збудив Сейрен співами пташок та болем у животі. Вона сіла на ліжко, охопивши коліна руками. Зараз їй було легше рухатися у лляній сукні. Сейрен позіхнула та розпустила волосся. Вона встала і, взявши гребінець, розчісувала довгі темні локони. Сейрен відклала гребінець, і підвівшись з ліжка, підійшла до вікна. Дерев’яні решітки пропускали велику кількість світла. Стук у двері відволік дівчину, вона дозволила увійти. Найна і Ліка принесли їй воду і сніданок. Вони не дивилися в очі своїй господині, а мовчки поклонилися їй. Сейрен, вмивши обличчя водою з запахом лаванди. Вона відчувала слабкість і біль внизу живота.
- Вам не добре, ханим? - запитала Найна.
Сейрен нехотя сіла за столик, хоч апатиту у неї зовсім не було. Дівчина відчувала себе незвично та нехотя підняла на неї обличчя. Ліка підійшла до ліжка, щоб змінити білизну
- Я не голодна, не торкнувшись їжі сказала лівчина.
Їй хотілось полежати та вгамувати неприємні відчуття.
- Ханим, ви стали майже дорослою, - показала служниця кров на білизні.
Сейрен мало не втратила свідомість від жаху. Вона звичайно знала, що жінки кожного місяця мають делікатні дні, але не думала, що з нею таке трапиться. Все ж вона не народилася дівчиною. Їй стало зле. Сейрен втратила свідомість. Служниці з острахом кинулись до своєї юної господині.
Через півгодини дівчина прийшла до тями в ліжку. Поряд сидів емір та тримав доньку за руку. Сейрен хотіла заговорити, але чоловік зупинив усі її питання жестом.
- Знаю, що тобі складно… І мені складно… - не зная як заговорити алан-сул Бек. – Зазвичай про такі теми з доньками говорять матері.
- Про що ви? – не одразу зрозуміла Сейрен. – Я здорова і у мене можуть бути діти. Це ж добре?
- Так, - обійняв дівчину її батько.
Після обіймів емір побажав Сейрен хорошого самопочуття і покинув кімнату. Лише потім увійшли дві пригнічені служниці. Сейрен розпитала їх про все, дізнавшись, як слідкувати за своїм здоров’ям у такі дні.
- Ми винні, що не догледіли за вами, ханим, - у півголоса мовила Ліка.
- Я вас ні в чому не звинувачую.
Найна і Ліка здивовано дивилися на свою господиню.
- Я вихованиця еміра, мене взяла на виховання одна з його покійних дружин. Поки вона була жива - займалася зі мною, а потім померла. Багато років я жила далеко звідси і видавала себе за хлопця, щоб вберегти власне життя і цноту. Манери у мене жахливі, - розповіла байку Сейрен. - Мені важко зараз увійти у роль, яку емір на мене поколав як його єдиної спадкоємиці. Прошу вашої допомоги!
- Ми спробуємо вам допомогти, - шепотіла Ліка.
- Зробимо усе можливе! - посміхнулася Найна.
Тяжко було двом служницям-рабиням перевиховувати важкий характер господині. Емір Алан-сул Бек поїхав до столиці, залишивши свою ”виховананицю” у дома під наглядом слуг та довірених людей. Він мав приступити до своїх обов’язків. Ватас служив золотою в’язницею для Сейрен, якій найняли вчителів для навчання як всіх дівчит з заможніх сімей. Вона була жахливою ученицею ні танці, ні музика, ні правила етикет зовсім не вкладалися в її голову. Сейрен постійно тікала з дому, переодягаючись хлопцем. Слуги та охороне не могла за нею вгледіти. Їй було важко звикнути до нової ролі дівчини. Постійні втечі з дому ставили під загрозу життя її служниць-рабинь, тому Сейрен вирішила звільнити їх. Найна і Ліка не хотіли покидати свою незвичайну господиню з її бойовим характером. Півроку мучилися вчителі з вихованецею еміра, опустили руки і стали жалітися на Сейрен у столицю, закидаючи Алан-сула гнівними листами.
Був ясний, погожий день. Щебечали пташки у зеленому саду, де росли різні дерева. Багато квітів та ароматів зливалися воєдино у свіжому повітрі. Слуги метушилися, шукаючи Сейрен, після її втечі з уроку музики. Розлючений вчитель грюкнув дверима та зарікся ще коли-небудь сюди приходити. Сейрен прийшла лише на три заняття за півроку, нехтуючи освітою. За декілька годин пошуку дівчини так і не вдалося знайти. Вихованиця еміра знову як крізь землю провалилася.
Приїхав емір Бек несподівано та одразу велів привезти до себе Сейрен. Дівчини на території дому не виявилось. Управляючий безсило бив чолом, охорона збилася з ніг, але ніхто не міг знайти вихованицю еміра. Всі сподівалися, що Сейрен не викрали, але ніхто викуп не вимагав. Емір був розлючений на таку поведінку Сейрен. Він не міг уявити, щоб дівична її статусу за власним бажанням ьікала з дому.
- Це не перша втеча ханим, - жалівся Ібрагім.
Алан-сул велів усім повернутися і зайнятися своїми повсякденними обов’язками. Він сів вечеряти, а потім повільно пив гарячий чай. Суворий погляд еміра слідкував за рабами, які тремтіли від його очей. Сейрен так і не повернулася, а за вікном стало темніти; місяць з’явився на небі, освітлюючи шляхи навколо будинку.
Тривога охоплювала еміра, але він не подавав виду, попиваючи чашку за чашкою. ”Де ж ти вештаєшся?” - думав Алан-сул. У нього нікого не було крім вихованиці, яка не хотіла миритися з вдведеною для неї роллю. Випивши п’ять чашок, він встав та почав ходити по кімнаті. Раби, тремтячі, водили за ним очима. Надворі стало зовсім темно, запалили лампади та смолоскипи навколо будинку. Алан-сул шкодував, що не продовжив пошуки дівчини - з нею могло трапитися щось нехороше. Він не зімкнув очей ні на хвилину за всю ніч. Ранок видався складним, стомлений емір зігнав усіх слуг та рабів на пошуки Сейрен. Він хотів стратити її рабинь.
- Сейрен-ханим звільнила своїх рабинь - вони вільні люди.
Управляючий зблід, бо погляд еміра ніяк не був задоволеним такими нерозумними діями вихованиці. Управляючий був середнього віку, лисий чоловік з добрими очима, у якого тремтіли руки кожного разу, коли тікала Сейрен. Її зникнення призводили до нервових ночей усіх мешканців дому. Сейрен завжди поверталася - зараз же її не було другий день, тому усі з тривогою роздивлялися один одного, щоб знайти когось крайнього. Емір стиснув зуби, щоб не зірватися, коли Сейрен з’явилася позаду усіх зібраних слуг.
- Доброго дня, пане-батьку Алан-сул Бек.
- Доброго ранку! - проговорив емір. - У мене до тебе серйозна розмова, Сейрен.
Дівчина кивнула і поспішила за розгніваним Алан-сулом. Емір, у супроводі рабів, зайшовдо світлої кімнати, де тепер жила Сейрен. Дівчина поспішила зайти слідом. Алан-сул різко повернувся і вдарив вихованицю по щоці. Раби озирнулися від звуку того удару, а Сейрен схопилася за червону щоку - батько ніколи не підіймав на неї руку.
- Щоб такого більше не було. Ти мене зрозуміла?
- Так, - ображено опустила очі Сейрен.
Емір всівся на купу подушок і з-під лоба дивився на ображену вихованицю. Щось треба було змінювати, бо якщо Сейрен далі буде тікати з дому з нею трапиться біда. Емір не міг лишитися останньої рідної людини. Алан-сул вказав вихованиці на місце поруч.
- Що мені з тобою робити, Сейрен? Ти не знайшла спільну мову з вчителем музики?
- Не хочу вчити те, що мені у майбутньому не знадобиться, - спокійно вимовила вона потираючи щоку.
- Хмм… - скуб бороду від гніву емір. - Що ж ти хочеш?
- Нормальну освіту з історією, каліграфією, законами і військовою справою. Закінчити навчання хочу…
Алан-сул з усмішкою поглянув на Сейрен. Невже вона досі не хоче вірити, що тепер у неї мало прав та бажань. Жінки у сулатанаті завжди підкорялися батьку, потім чоловіку, вони не мали прав вільно пересуватися вулицями, працювати або вчитися.
- Це не припустимо… Дівчині, навіть свого стану, не потрібно знати ні закон, ні історію. Все за тебе буде вирішувати чоловік, коли ти увійдеш в його родину. А що до військової справи, то я взагалі мовчу.
Сейрен не хотіла здаватися, хоч марно била крилами у золотій клітці. Емір розумів як важко його вихованиці-сину.
- Давай домовимося: ти не тікаєш більше з дому, стаєш сумлінною вихованицею - я дозволю тобі крім основного навчання займатися і тим, що ти хочеш. Але…
- Я згодна! - вигукнула Сейрен, а очі у ту мить засяяли.
- Але… Ти мене перебила. Хоч ти моя вихованиця, майже донька, але не дозволю себе перебивати!
- Пробачте, - поклонилася Сейрен, чекаючи, поки емір торкнеться її голови.
Алан-сул підняв її та сумно видихнув.
- Навчання дуже важлива складова життя. Тобі подорослішати і виконувати мої накази, а не робити те, що тобі заманеться. За доньку вдіповідає батько. За всі її промахи та невдачі тінь потрапить на її родину.
- Я знаю, батьку, - шевелила устами Сейрен.
- , Хочеш, як інші, сидіти у чотирьох стінах, а потім заміж?
Сейрен замотала головою.
- Я не можу уявити настільки тобі важко, але нічого змінити вже не можна. Я поховав свого сина, про це знають в столиці.
Сейрен подумала про принца Шиона, теперь від думає, що вона померла. У грудях защемило від неприємного відчуття. Ніби вона зрадила дорогу людину.
- Якщо тоді настльки неприємні уроки музики, то я дозволю тоді більше їх не відвідувати.
- Дякую, - вона поцілувала руку еміра.
Алан-сул обійняв доньку та покинув її покої. Він кликнув управляючого своїм домом та велів привести кількох рабів. Сейрен потрібен охоронець, який буде слідкувати за нею та допомгагати в тренування. Хоч емір не погоджувався з бажанням Сейрен вчитися володіти холодною зброєю, але не міг їй відмовити. Він відчував свою провити у тому, що його син «помер». Якщо ці запняття будуть безпечгні та зроблять Сейрен щасливішою, то він лише порадіє за доньку.
Ібрагім поклонився, хоч і не розумів у чому суть його веління. Управляючий вийшов та кликнув слуг, щоб виконати наказ еміра. Сейрен повернулася до своїх покоїв та привела свій одяг та волосся у порядок. Найна і Ліка допомогли їй переодягтися.
Алан-сул дивився на трьох рабів, яких привів Ібрагім. Вони було воїнами і служили в його домі вже не один рік. Одного з них він хотів приставити до Сейрен як особистого охоронця. Сейрен з холодним спокоєм дивилася на батька на подвір’ї. Емір поманив доньку та вказав рукою на рабів.
- Вибирай.
Сейрен підішла до першого раба. Він був старшим за неї на кілька років, ширшим у плечах з темним волоссям. Бліда шкіра блищала від поту. Другий раб був нищого зросту та досить спритним, як зрозуміла дівчина. Третій нічим не виділявся. Сейрен оцінила поглядом кожного з них, потім глянула на батька. Вона хотіла б випробувати їх збідності перш ніж вибрати когось. Подавши ідею еміра, Алан-сул велів провести кілька пробних поєдинків. Раби стали по колу, обходили один одного та слідкували очима. Хлопець першим пішов в атаку, щоб відчути можливості свого тендіного противника. Інший раб легко увернувся та відвів удар, царапнувши по руці суперника. Декілька хвилин вони схрещували зброю на рівних, але другий раб швидко втомился. Він не міг вести довгі битви. Бій закінчився і почався другий і третій. Раби показали свої навички, щоб привернути уваги ханим. Стати особистим охоронцем було почесно і ця робота легша за нічні варти.
- Досить!
Раби зупинилися. Сейрен оцінила навички рабів і поглянула на батька. Дівчина чекала на вердикт Алан-сула.
- Непогано. Хто ж тобі припав до душі?
Сейрен вказала на одного раба рукою. Емір кивнув, погоджуючись з її вибором. Служниці повели дівчину до покоїв, яка постійно озиралася до еміра. Алан-сул всівся на м’які подушки і махнув рукою до раба. Ібрагім зрозумів все без слів. Перш ніж раб приступить до своїх обов’язків, його треба підготувати.
Коли емір повернувся в столицю, Сейрен стала усім заправляти у домі, командуючи слугами та Ібрагімом. Вона перетворилася у справжню господиню дому Бек.