Через день двоє євнухів на чолі з Регнаром приволокли до покоїв Сейрен-ханим зв’язану незнайому наложницю, яку звинуватили в її отруєнні.
- Хто це? – спитала Сейрен.
- Мене звати Дейла, я одна з наложниць сералю. Така ж як ти! Ти не маєш права так зі мноюю поводитися! – говорила молода жінка.
На перший погляд їй було років двадцять, хоч яскраво-карі очі омолододжували її обличчя. Наложницю поставили на коліна перед Сейрен, принижуючи її гідність. Дейла зло дивилася на супуерницю зі зв’язаними руками за спиною.
- Сейренханим, це вона вас отруїла. У нас є докази, - почав говорити Регнар.
- Так я хотіла тебе вбити! Чому ти лишилася живою, а двох моїх молодших сестре султан стратин? – крикнула Дейла.
- Я не знаю, - опустила оче Сейрен.
Насправді вона завдячувала своїм життя проханню батька. Якби емір Бек не з’явився у столиці, то її одразу ж стратили.
- Ти нічим не відрізняєшся від інших! Ти мала померти як усі!
- Мене доля зберегла від смерті у ту ніч, - тихо заговорила Сейрен. – А ось твоя вирішиться зараз.
Дейла метала блискавки кожним поглядом. Сейрен перемовлялася з Регнаром та перевела погляд на суперницю, яка мало її не вбила.
- За твою провину – нема тобі пробачення. Регнар позбавтесь від неї, щоб ніхто не знайшов.
Дейла зблідла і закричала, але слуги затулили їй рота. Сльози покотилися з її очей, вона сильно пручалася, поки її не витягли за двері покоїв. Більше Дейлу у гаремі ніхто не бачив.
Наступного дня після сніданку Харон помітив відсутність однієї наложниці. До нього доходлии чутки, що Сейрен розсправилася з супернице, і він не став піднімати шум. Слуги шукали Дейлу кілька годин,а потім про її зникнення всі «забули». Закон дозволяв карати злодія тому, хто його зловить – це стосувалося і гарему. Раніше наложниці теж вирішували своїх проблем за допомогою сили, і бороться за сердце султана і місце коло нього ставала тільки суворішою. Харон лише доповів еміру Джафару, що не догледів і у сералі стався самосуд.
- Її життю погрожували, і Сейрен-ханим позбавилася загрози. Все зрозуміло, - сказав Джафар. – Що ви про неї скажете?
Харон задумався, бо за два місяці перебування Сейрен у гаремі, вона була спокійною та стриманою. Вона не створювала проблеми чи сварок до вчорашнього дня.
- Сейрен-ханим донька еміра Бека, тому має походження вище за інших наложниць у сералі, - здалеку почав говорити євнух. – Емір часто присилає листи вихованниці. У неї гарний почерк, вона освітчена і начитана, стримана в одязі та прикрасах. Вона вміє завойовувати людські сердця, її поважають у гаремі. У Сейрен-ханим м’який характер.
- М’який? – не зрозумів Джафар. – Вона позбавилася суперниці у тебе перд носом!
Харон зблід, здавалося, що він посідів майже повністю. Євнух ковтнув гіркий ком у горлі та спробував виправдатися.
- Я не можу вам пояснити, але Сейрен-ханим дуже незвичайна молода особа, яка дуже вирізняється на фоні інших у гаремі. Це не її місце.
- Ви втрачаєте навики? – насупився емір, якому слова євнухаздалися загрозою.
Вони розійшлися так і не прийшовши до спільного рішення. Чіпати або карати Сейрен ніхто не буде до повернення султана. Тоді все справжній господар гарему розбереться де біле, а де чорне. Джафар умив руки. Він знав, що сейрен не мала потрапити у сераль, це була помилка слуг. Емір зізнався собі, що Сейрен незвичайна дівчина. Вона притягувала до себе погляд.
Джафар видизхнув. Не його справа перейматися наложницею султана. Краще зайнятися власними справами. Проходями коридором до свого кабінету, Джафар помітив незнайому темноволосу дівчину. Чомусь вона привернула увагу еміра.
- Стій!
Дівчина повільно озитрнулась. Це була Найна – одна зі служниць Сейрен. Дівчина поклонилася еміру, чекаючи, що їй скажуть. Служниці гарему не бувають у цій ччастині палацу. Одже, вона тут з власної інішіативи чи за наказом своєї господині? Джафару прийшла до тями незвична думка, яка могла б вирішити частину його проблем. Емір підійшов до служниці ближче та притиснув її до стіни. Найна зблідла, ховаючи руки за спину.
- Ясновельможний емір…
- я хочу бачити тебе сьогодні ввечері у своїх покоях. Проходь, поговоримо про твою господиню, - мовив Джафар.
Дівчина зніяковіла, ніби чекала зовсім іншого запрошення. Джафар торкнувся її темного заплетеного у косу волосся, поглянувши в очі.
- Зрозуміла?
Служниця злякано закивала. Джафар відпустив її, і Найна побігла коридором. Емр не хотів її лякати, але по іншому він не вмів привертати до себе увагу. До вечора у нього було ще багато роботи, він тимчасово виконував всі доручення султана.
Найна забігла до покоїв та підперла двері всім тілом. Їй було страшно. Сейрен помітила переляканий погляд служниці, відірвавшись від читання.найна вперше вела себе так незвично, як здалося Сейрен.
- Найна, що трапилося? – спитала наложниця.
Служниця присіла коло своєї ханим і опустила очі. Сейрен не сподобався початок розмови – Найна відчувала провину за щось і могла надумати зайвого. Ліка сиділа осторонь і уважно прислухалася до кожного слова.
- Сейрен-ханим, я тільки-но зустрілася в коридорі з ясновельможним еміром Джафаром. Він наказав явилися ввечері в його покої, - тихо проговорила Найна.
- Джафар? – перепитала з посмішкою Сейрен. – Ти нічого не переплутала.
- Ви не правильно мене зрозуміли, - почервоніла Найна. – Він збирає про вас інформацію хорче, щоб я за вами шпигувала.
Сейрен відклала книгу. Джафар завджи любим розгадувати загадки та головоломки. Зараз Сейрен було для нього схожою на одну зі складних задач, яку обов’язково треба розгадати. Він звик все перевіряти та контролювати. Розслудування Джафара може вилити свтло на замовлене вбивство Ю Бека. Сейрен посміхнулася – хай розслідує.
- Можеш розказувати, Найна.
- Сейрен-ханим? – не зрозуміла служниця.
- Емір відповідальна особа, впевнена, це завдання дав йому султан. Тож він шукає будь-який спосіб його виконати.
- Але ж вам може це нашкодити!
Найна невдоволено дивилася на свою господиню. Ліка знову взялася за шиття, вдаваючи вид, щго їх не слухає. Сейрен ще раз поглянула на темноволосу служницю, яка нервоно смикала себе за косу.
- Найна, тобі сподобався емір Джафар?
Служниця різко почервоніла та опустила очі. Вона закохалася у цього втдного чоловіка з першого погляду, хоч ніколи не мріяла на його увагу чи любов. Він часто снився Найні, але ні разу до цього дгня з нею не заговорив.
- Джафар хороша людина, - продовжила говорити Сейрен, - але він не дасть тобі того, про що ти мрієш.
Найна підняла чорні очі на свою господині, Сейрен прекрасно її розуміла.
- Емір не з тих людей, що тягне у ліжко будь-яку гарненьку служницю. Він благородний чоловік, але на шлюб тобі не варто сподіватися.
- Жіноче щастя: бути коханою та ростити дітей. Хіба у мене погана мрія? – прошепотіла Найна.
- Моживо, ти вибрала не ту людину.
У кімнаті настала тиша. Сейрен знову взялася читати книгу, а Найна кілька хвилин збиралася з думками, стоячи на місці. Наложниця пам’ятала Джафара як впевненого, відданого і пробивного друга, але за останні роки він міг змінитися. Характер Джафара міг змінитися через вчинки інших людей, через недовіру та складне життя у палаці. Його доля за останні роки була невідома Сейрен, як і про брата Джафара.
Найна, якшо вже підеш до еміра, спитай про його барата – Корсо. Нам треба обмінюватися іншормацією.
- Добре, - через силу посміхнулася служниця.
Найна розуміла, що не може стати для еміра рівною, але слова Сейрен-ханим все одно поранили її. Служниця з нетерпінням чекала на вечір, який вона зможе провести з коханою людиною. Закохана дівчина вирішила не зважати на проблеми та насолодитися приємним вечором.
Найну провів до еміра один із його слуг, коли настав назначений час. Покої еміра джарафа ззнаходилися у західній частині палацу, які були набагато більшими за покої Сейрен-ханим у гаремі. Найна одразу помітила великий стіл з багатьма книжками, паперами та чорнильницею. Позаду дерев’яні двері, які вели до спальні. У володіння еміра входило дві великі кімнати та купальня, які не вирізнялися особливою пишністю. Найна зупинилася на порозі, чекаючи поки її покличуть ближче.
Емір Джафар сидів за столом та, навіть, не підняв на неї очі. Він був заклопотаний, розбираючи важливу документи та донесення за відсутності султана. Декілька хвилин Найна мовчки стояла на одному місці. Джафар потер втомнені очі та відклав документ. Він поглянув на служницю зеленими очима. Поглядом емір Джафар був схожим на султана, хоч гнів них совсім не віддзеркалювався.
- Дякую, що прийшла, - сказав емір.
Джафар виглядав стомленим, він запропонував служниці сісти. Найна с тривогою сііла навпроти еміра, який розливав принесений слугами чай. Пар гарячою парою піднмався вгору. Емір на хвилину закрив очі, дрімаючи від втоми. Найна повільно пила гарячий чай, думаючи про чоловіка навроти неї. Він став подобатися їй ще більше. Служниця була рада побути з ним на одинці.
- Я відволікся, - протер очі емір. – Розкажи про Сейрен-ханим все, що знаєш.
- Не знаю з чого почати, - захвилювалась Найна. – Я працюю на ханим лише чотири роки. Мене купили як наложницю для спадкоємся еміра Бека, але його вбили раніше, ніж ми зустрілися.
- Спадкоємця? Ти маєш на увазі Ю Бека сина Алан-сула? – уточнив Джафар.
- Так. Його привезли у Ватас вже мертвим, а Сейрен-ханим весь час знаходилася у внутрішніх покоях. Вона була дивною, розпатланою, коли ми вперше зустрілися. У нас біло багато роботи з її жахливими манерами.
Найна посміхнулася, згадуючи минуле, та прикрила обличчя рукавом. Емір придивився до неї, не розуміючи її щирі почуття.
- Отже, ти не знаєш звідки вона взялася?
- Чому ж? знаю. Вона вихованиця однієї з бездітних дружин еміра Бека. Вони не жили у Ватасі, тому ніхто не знав про існування сейрен-ханим. Емір привів її на поховання свого сина, вперше показавши людям. На жаль, тоді трапилося нещастя – Сейрен-ханим втратила свідомість. Потім Алан-сул довго з нею говорив.
Найна зупинила розповідь, бо емір Джафар вже спав, підперши голову рукою. Втомлений емір заставив служницю посміхнутися. Найна підклала подушку під голову Джафара й торкнулася його чорного волосся. Служниця прибрала чашки, затушила свічку. Вона повернулася до ханим, залишився спочивати Джафара за робочим столом. Найна джоповіла про все своїй господині.