— Мушу визнати, детективе, що ви вчинили розумно, — Коннор ув’язався слідом за Рідом і тепер слугував нагадуванням про найбільшу помилку в його житті: він погодився взяти андроїда в напарники.
— Я вже шкодую про це, — Ґевін запхав руки в кишені і згорбився. — Отже, ти знав усе наперед. І тому вирішив «налагодити контакт»?
— Саме так, — відповів восьмисотий зціпивши руки за спиною і посміхаючись похмурому Ріду. — І я продовжу спроби його налагодити.
— Прекрасно. Але я скоріше склею ласти, ніж ми спрацюємось.
— Даремно ви так думаєте, детективе, — RK800 вернувся до офісу, а Рід чортихнувся та вирішив піти на перекур.
На душі шкребли коти і йому нестерпно хотілось рознести комусь табло в друзки від безвихідності ситуації. Ґевін показав би Фаулеру синці, розповів би про те, як вони з’явились, але той не повірить, як і будь-який інший поліцейський в цьому проклятому департаменті. І взагалі, «як ти смієш чинити наклеп на прогрессивну модель поліцейського андроїда! Сам десь вперся в халепу, заробив пиздюлів, а тепер спираєш все на Коннора!» Він жеж такий «милий солодкий пиріжечок», такий ввічливий і хороший, хоч до вавки прикладай. «А ти, Рід, та іще хуйня із-під коня. Навіть якщо тебе дійсно Коннор покоцав, значить нарвався і заробив».
— «Може перевестись?» — шалена думка просковзнула в голові тут же втопаючи в аргументах проти: решта відділків в Детройті були заселені андроїдами ще густіше, через дефіцит людей.
Народ не горів бажанням зв’язуватись з законом в ролі захисників, ряди яких продовжували стрімко скорочуватись. А залізяки полізли в цю єпархію з несподіваним ентузіазмом, із-за чого Ріда вивертало від новин і він, одного разу, ледь не викинув телевізор у вікно.
Дійшовши висновку, що діватись йому, поки що, нікуди, Ґевін повернувся в офіс.
***
— Ніхуя собі! Якого дідька ти припхався на мою територію? — обурився детектив, побачивши Коннора за сусіднім столом.
— Я тепер ваш партнер, і сидіти я буду біля вас. Більше того, я буду займати місце пасажира у вашій машині, коли ми будемо їздити на виклики. Вас щось не влаштовує, детективе? — «милий», без перебільшень, вишкір андроїда змусив Ріда здригнутись. — Якщо ви маєте щось проти, можете поскаржитись капітану.
Шиплячи і багровіючи, Ґевін вилаявся, з розмаху всідаючись за стіл і ледве не зламавши крісло. Екран терміналу показував непрочитане повідомлення, тож Рід без зайвих роздумів відкрив його, аби хоч якось відволіктись від занози на ймення Коннор.
— «Блядь, нахуя, а головне, навіщо я на це погодився… Дідько!» — на гучний удар кулаком по столу розвернулась добра половина відділу. — Чого витріщились? Мало роботи?
— А ти що в нас тепер, зам Фаулера, чи що? — фиркнула Тіна.
Глузливе хихотіння прокотилось по залу. День обіцяв бути «неймовірним».
***
— Ммм, Ґевін, о так, зроби так ще раз… А-ах! — черговий гучний стогін відлунням рознісся по темній спальні.
— А може ще ось так, — Рід схилився над тремтячим тілом, впиваючись в шию і грубо штовхнувхнувся стегнами, зриваючи скрик задоволення.
Ґевін не любить телячі ніжності та довгі, чуттєві прилюдії. Саме тому ніхто зі всіх його попередніх партнерів не витримував більше двох разів. Але ця дівчина виявилась міцним горішком, і детектив проводив з нею вже п’ятий вечір після знайомства.
Вона також була з тих, котрі вміють показувати справжній гонор. Її гострі, нарощені нігті різкими розчерками пройшлись по свіжим синцям на спині, змусивши Ріда зашипіти від болю. Її пальці заглиблюються в його волосся на загривку і відтягують з чималою силою, вона притискається до нього стегнами майже до оніміння суглобів і підмахує так, що фрикції були більше схожі на удари. В кожному русі дика жадоба і неприборкана хіть. Ніяких ніжностей. Тільки оголена пристрасть.
Ейфорію від процесу перериває телефонний дзвінок. Ґевін його ігнорує. Але телефон не змовкає, тому доводиться прийняти виклик.
— Детективе Рід, сподіваюсь ви не спите, бо в нас терміновий виклик.
— Ти їбанувся? Який ще виклик? Вже десята година вечора!
— Це стосується нашого розслідування. Збирайтесь, я вже напівшляху до вас. Деталі розповім по дорозі до місця злочину.
Рід зі стогоном відчаю падає на ліжко. Настрій, як і все решта, стрімко летить до відмітки нуль.
Коннор приїхав раніше, ніж детектив встигнув натягнути на себе штани, тому двері йому відкрила рідова пассія.
— Доброго вечора, міс. Де детектив Рід?
— Вже вдягається, — леді змірила напарника свого коханця оцінюючим поглядом, затримавшись очима нижче пояса, і пустотливо усміхаючись, видала: - І на який біс поліції такі сексі андроїди? Чи ти колишня Трейсі?
— Мені розцінювати це як комплімент? — всміхнувсь восьмисотий і пройшов по коридору повз жінку.
Вона стояла в халаті на голе тіло, який ледь прикривав принади і ані трохи не соромлячись. Навіть коли Коннор ледь не зачепив її корпусом.
— Як щодо трисама? В тебе, нібито, в штанях не пусто.
— Боюсь, детектив Рід буде проти. Крім того, я лиш поліцейський андроїд, а не Трейсі, тож користі від мене буде небагато.
— Хм, он як. Що ж, поліцейський андроїд, удачі тобі. В розслідуваннях, звісно, — хмикнула леді і попрямувала в спальню за речами.
***
Напарники їхали вже хвилин п’ятнадцять в повній тиші. Коннор сидів настільки рівно, що могло скластись враження, ніби він манекен для одягу, а не людиноподібна машина. Тим часом Рід зображав до смерті ображеного, хмурячись і дмучись.
— Ну, викладай подробиці, заради чого ти обламав мені божественний секс.
— Божественний?
— Уяви собі! Хоча, про що це я. Тобі, бляшанці, певно й слово таке, як «секс» незнайоме, — глузливо кинув Ґевін.
— Знайоме, звісно. Просто я не зовсім чітко розумію, що в цьому такого божественного? — з нотками роздратування відповів восьмисотий. — Люди надають цьому занадто великого значення, хоча можуть цілком нормально обходитись і без сексу, замінюючи його іншими видами задоволень.
— Всі люди різні і деякі можуть замінити, а деякі ні. Ось я наприклад не можу. І для підвищення робочої продуктивності мені інколи потрібна повноцінна розрядка, якої ти мене позбавив на весь найближчий тиждень! Так що, не чекай тепер від мене високих показників і нормальної взаємодії! — якось занадто нервово, на підвищених тонах, випалив детектив.
Коннор прискіпливо поглянув на його профіль, ніби знімаючи рентгеном, і відвернувся до вікна.
— Ви спитали про деталі злочину. Так ось, ватажка банди, яку ми намагаємось заарештувати, вбили. Його зарізали і труп викинули на магістраль біля межі міста.
***
— Просто шикарно! На ньому живого місця нема! Ти впевнений, що це той самий Орсон Блейк?
— Практично на сто відсотків, — RK800 взяв зразок крові з трупа і проаналізував тим самим, мерзенним способом, від якого Ріда просто вивертало. — Його накачали кількома видами наркотиків. Схоже, що це зробив хтось, кому Орсон перейшов дорогу в бізнесі. Зазвичай такою розправою користуються конкуренти: спочатку дають «випробувати» свій товар, а потім жертва або помирає від передозування, або її вбивають. Судячи з характеру ран, від Орсона намагались позбутись якомога швидше. Порізи на шиї нерівні і, скоріш за все, його зарізали затупленим ножем, або чимось, що має зазубрення. Також на тілі помітні сліди від ударів важким тупим предметом.
Коннор продовжив оглядати вбитого на наявність зачіпок. Детектив відійшов опитати патрульних, що знайшли тіло, і скласти протокол.
— Знайшов хоч щось цікаве? — запитав Рід, коли андроїд підійшов до машини.
Не дивлячись на всю свою ненависть до нього, Ґевін не міг не визнати того, що працює той першокласно. Від Коннора неможливо щось приховати. Врешті, все, що потрапляє під його всюдисущі сканери виявляється ретельно розібранним на деталі та класифікованим. Окрім самого Ґевіна. Восьмисотий не може вмістити його характер в свою систему і це виводить його з себе. Певно тому Рід і вигрібав. Коннор намагається його переробити, щоб баг зник. Але цей баг не збирався здаватись так просто.
— Так, дещо знайшов. Здається, я знаю, де потрібно шукати. Їдьмо.