Розділ 3 — Драко Мелфой та проблеми з Поттером (частина 1)

У набитому пасажирами Гоґвортс-експресі не було лишень Гаррі Поттера. Можете бути в цьому впевненими – Драко вже перевіряв. Він міг би, звісно, помітити, що рудого обідранця теж немає, якби міг думати про щось інше, крім хлопчика зі шрамом на лобі.

Взагалі-то, поїзд не був єдиним варіантом прибуття в магічний навчальний заклад, до Гоґвортсу можна потрапити різними способами та шляхами. Але за негласними законами всесвіту в голову завжди лізуть найнеймовірніші та ірраціональні висновки. Наприклад, що герой магічного світу, можливо, не просто продрих час від’їзду поїзда, а просто взяв і зник з лика землі. Наприклад, як за велінням палички розчинився у повітрі боґарт.

Поттер став справжнім страховіттям для Драко. Він споганив йому всі літні канікули та самооцінку. Ну ще б пак, національна знаменитість, не докладаючи для цього особливих зусиль, на зло ставав все більш значущою фігурою, залишаючи Драко позаду себе і не даючи шансу на реванш. Вперше сів на мітлу – і ось, будь ласка, звання наймолодшого ловця сторіччя. Хоч правда в тому, що якби не зухвальство самого Драко, то можливо того злощасного дня на мітлу ніхто так і не сів.

Поттер лише своїм існуванням зміг двічі перемогти непереможного Темного Лорда! Всі навколо, не замовкаючи, говорили про розчудесного рятівника магічного світу. Та чудило й кат він звичайнісінький. Примушує думати лише про нього, навіть коли його нема поблизу.

Образлива істина була ще й у тому, що не заривайся Мелфой до бруднокровки та убогого Візела, ті не згуртувалися б у знане всіма ґрифіндорське тріо настільки швидко. Це не ущербні ґрифіндорці вкрали його мрію про дружбу зі знаменитим Гаррі, а сам Драко підштовхнув його до інших товаришів.

Навіть боґарти тепер вважають за краще лякати образом щуплявого дурисвіта в потворних недоносках.

«Мене всі люблять, а тебе – ніхто» – прокрався вкрадливий шепіт зі зрадницької пам’яті.

– Тупий Поттер, тупий ґрифіндурський боґарт! – і, очевидно, тупий Драко, раз продовжує думати про нього.

– А Поттера ж то тут немає, – Пенсі байдуже оглядала схвильованих діточок, що з нетерпінням чекали розподілу, ніби ще рік тому вона не була такою ж.

Гаррі Поттер не з’явився на розподіл першокурсників у Великій залі. Ірраціональні думки раптом почали набувати логічних підстав та раціональності. Чи могло бути так, що тоді Драко справді знищив реального Гаррі Поттера сміховинним закляттям «Рідікулус»? У голові навіть почали вибудовуватись теорії, як той зміг стати боґартом. Темний Лорд відкинув би копита ще раз, якби дізнався, хто і як знищив його найлютішого ворога.

Стало дуже моторошно від усвідомлення того, що він міг бути справжнім убивцею хай і таким безглуздим способом.

***

«Дорогий Томе.

Гаррі так і не побачив, на який факультет мене розподілив Капелюх. Сподіваюся, мама поклала їм у дорогу несвіжі бутерброди, і через них вони просиділи весь розподіл у вбиральні. Було б чудово, якби Рона засмоктало в унітаз».

Джіні вже не вперше робила записи у дивному щоденнику. І дивним він був тому, бо відповідав їй. Він лежав загубленим серед її підручників, хоча дівчинка ніколи не просила про таку особисту річ, як щоденник, бо, маючи шістьох старших братів, нічого особистого просто не могло існувати. Та й обтяжувати батьків на зайві витрати не хотілося.

«Вітаю».

Щоки тепер цвіли не лишень цяточками ластовинок, а й рум’янцем. Їй дуже імпонував невидимий співрозмовник. У його лаконічних відповідях, які так швидко зникають, Джіні знаходила загадкову привабливість.

«Я тепер левиця».

Це досягнення вона виписувала кострубатим почерком з особливою гордістю.

«Шкода, що не змія».

«До твого відома, дорогий Томе, всі жінки трошки та й змії. Принаймні, так каже Чарлі, коли мама запитує його про весілля. Своїх драконів брат любить більше за дівчат».

Джіні з легкістю, зовсім не чекаючи каверзи, ділилася про себе і свою сім’ю зі стороннім. Вона вірила Тому, ким би він не був, і хотіла написати йому про все на світі, доки не вичерпає всі свої запаси чорнил, що купили їй на пів року навчання.

«Не можу не погодитися з твоїм братом».

«Також полюбляєш усіляких лускатих чудовиськ?»

«Щось на кшталт цього».

***

Все, що відбувається з Гаррі, неодмінно робить Драко повним ідіотом. Закралася думка, що другий рік поспіль йому дорогу переходить чорний нізл. Бо ж як інакше пояснити, що поки він зводив собі всі нервові клітини, це пошарпане більше звичайного непорозуміння просто з’явилося наступного дня, як ні в чому не бувало.

Тільки плітки лилися безперервним потоком із вуст спантеличених школярів навколо персони в саднах.

– Гаррі Поттер прилетів до Гоґвортсу на маґлівському автомобілі!

Це Драко вже встиг прочитати за сніданком у гучній статті «Віщуна». Декілька маґлів бачили в повітрі летючий форд «Англія». До одного маґла, що прилічував себе до уфологів, не вдалося успішно застосувати Облівіейт. Сектор боротьби з неправомірним використанням магії збентежений. Можливо, причина крилася в саморобній шапочці зі звичайної кондитерської фольги, що могла виступати як ментальна заслона. Але оскільки дана особа не мала особливого авторитету серед більшості населення маґлів, Міністерство більше не робило спроб підправити свідку пам’ять.

Поттеру, мабуть, і Міністерство Магії не указ.

– Він хотів припаркуватися на Войовничій вербі!

Драко навіть близько не уявляв, що означає маґлівське «припаркуватися». Напевно, щось схоже за значенням до «знущатися з копіткої праці чарівників-дендрологів».

– Він хотів поєдинок з нею! Щоб тримати себе у формі, якщо Відомо-Хто посміє знову повстати зі світу мертвих! — таку нісенітницю, швидше за все, придумав хтось із Ґрифіндора.

– Ха, і програв дерев’яшці, в якої навіть мізків немає! – а це рідний єхидний тон зі Слизерина.

Усі видатні подвиги національної знаменитості в очах слизеринців перетворювалися на навіжені безкарні авантюри, що заохочував Дамблдор. Серед змій Поттер довго не затримався б. Точно не зі Снейпом у ролі декана, хоч Северус свій серпентарій ставив вище інші звіринці.

– Гаррі Поттер хуліган! – вигукували особливо вразливі дівчатка аж надто вже захоплено як для засудження.

Неповнолітній вандал не залишив байдужим нікого, навіть Макґонеґел. І тому, як справжній хуліган Поттер, ходив після уроків на суспільно корисні роботи. Рудого спільника хоч і обділили барвистими плітками, але теж не позбавили покарання. Дарма, що Мінерва Макґонеґел є взірцем справедливості та дисципліни, вона все-таки була деканом горезвісного Ґрифіндора, а у левів свої негласні закони. Суворим покарання було важко назвати навіть з натяжкою. Царям звірів – царські, на думку Драко, потурання. Замість ганебного копняка під дупу зі школи чарівництва, одного бешкетника відправили чистити кубки в Залі трофеїв, а другого – працювати кишеньковою друкарською машинкою до нового в цьому році викладача.

Можливо, це й завдає якоїсь моральної шкоди легендарній ґрифіндорській гордості, але для учнів зі Слизерина такі примітивні заходи до двох шибайголів здавались підозріло дріб’язковими. Таке могли заробити за домальовані на сплячих картинах вуса з рогами або вторинні статеві ознаки в карикатурному мінімалістичному стилі.

Всепрощення безчинства знаменитого хлопчика дратувало, бо, напевно, немає такої провини, за яку оброслий бородою і старечим слабоумством Дамблдор шльопнув би по аж ніяк не безневинній дупі святошу Поттера.

Змінив би директор ласку на гнів, якби на місці Гаррі Поттера був хтось інший, не з таким геройським минулим? Пфф, на місці Поттера міг виявитися тільки інший Поттер, адже іншого такого ідіота ще не створив світ.

Інший Поттер. Згадався червоноокий боґарт, і Драко подумав, що, можливо, він зможе скласти конкуренцію за першу сходинку у сумнівному п’єдесталі ідіотизму. Ну який може бути боґарт із цього показушника? І він ще трусився перед ним від жаху. До соромного комічно.

Але маленьке «а раптом» жило десь глибоко всередині свідомості та періодично спливало великим сумнівом, що здіймав ще більші хвилі занепокоєння – очей Поттера поблизу він так ще й не бачив.

***

Не злічити котрий професор Захисту від темних мистецтв мати у своєму арсеналі хлопчика на побігеньках із золотим статусом був дуже радий. У нього Гаррі й коротав свій термін покарання, підписуючи стоси листівок та фанатських листів.

– Гаррі! Гаррі! Гаррі! – досконально заучені перед дзеркалом емоції на вродливому обличчі Ґільдероя Локарта висловлювали театральне обурення. Одним плавним рухом руки пальці чарівника відкинули темні пасма з чола хлопчика, а потім професор притиснув того до себе. – Це я винен. Я посіяв у твою родючу голівоньку зі шрамом зерна марнославства. І ти подивися, у що ж вони проросли!

– Ні, професоре, як бачите…

Усі спроби звільнитися з кільця чіпких рук Локарт навіть не помічав. Професор, що витав на своїй особливій хвилі, навіть не намагався слухати виправдання, що стіна на вокзалі Кінґс Кросс стала звичайною стіною і не пропустила їх з Роном на платформу дев’ять і три чверті.

– Я розумію. Мені теж було дванадцять, – білозуба посмішка стала солодко-мрійливою. – Це ж та сама пора, коли в серці хлопчиків починають вирувати гормони. Але зрозумій, щоб тебе помітило джерело твоїх імпульсних гормональних вчинків, не можна починати з польотів на фордику. Ось станеш старшим, у тебе буде стільки часу і можливостей, і тоді я своєю чергою викладу тобі кілька уроків від справжнього знавця вишуканого флірту, – Локарт багатозначно підморгнув, а Гаррі від сорому хотілося опинитися за межами ноосфери. – Так, так, я знаю, про що ти думаєш!

Червоний, як варений рак, Поттер взагалі нічого не міг думати. Єдиною думкою було, якнайшвидше забрати звідси свої ноги, поки вони ще не відвалилися і самі не втекли геть окремо від інших частин.

***

Ще одним дивацтвом щоденника було заохочення дивацтв самої Джіні. Вона зізналася йому в таємному стеженні за Гаррі, але замість осуду на сторінках було лише схвалення. І дівчинка виливала в нерівних рядках ніжні почуття до знаменитого Гаррі Поттера. На додаток, щоденник допомагав їй у цьому. Він розповів їй про безліч затишних місць, де її точно не викриють старости або містер Філч. З кішкою завгоспу, правда, кілька разів не пощастило, але на сторінках у такі моменти завжди був схематично намальований стрілочками шлях до відступу.

Звідки Том так добре знає Гоґвортс, Джіні ніколи не питала.

До того ж Том був таким вдячним слухачем.

«Розкажи мені ще про Гаррі Потера».

І дівчинка з величезним ентузіазмом взялася за надломлене зверху перо.

***

Драко наївно думав, що зваливши на себе купу домашніх завдань і нахапавшись додаткових робіт по Зіллям, він не знайде час, щоб займати думки всюдисущим Поттером. Той був як сморід від невдалих зіль Креба і Ґойла, що в’їдається в тканину шкільної мантії і переслідує поки не застосувати чистячі чари кілька разів поспіль.

Поттероцентризм вже почав дратувати. Потрібно неодмінно потрапити в команду по квідичу, тоді він зможе спалювати всю енергію, що залишилася, на полі і зі спокійною душею відключатися і не бачити кошмари про червоні злі очі боґарта.

Драко висловив бажання вступити до збірної батьку в листі, який ніс у соварню. Його величезний пугач облюбував собі одну з найвищих жердин у вежі, тому завжди доводилося підніматися гвинтовими сходами до самого даху. Цього разу насиджене місце було порожнім. Спускатися вниз, щоб прийти трохи пізніше, було відверто ліньки.

Поки Драко чекав на норовливого птаха, він спостерігав з незаскленого вікна соварні за купою різношерстих учнів, що раділи осінньому останньому теплу, та з невдоволенням помічаючи відблиск окулярів і патлату голову в компанії незмінних друзів. Навіть серед нагромаджень із соломи та совиного лайна не можна було сховатися від споглядання Поттера.

Несподівано для себе Драко помітив, що не він один тишком-нишком витріщається на хлопця, який нічого не підозрює. Противна Візлетта переховувалась від допитливих очей на даху однієї з веж, про призначення якої можна було тільки здогадуватися. Вона довго дивилася на ґрифіндорця, червоніла, мліла, а потім опускала голову в зошит на колінах і щось швидко писала.

Поведінка дівчинки бісила. Тому що в його листі батькові теж було чимало рядків, присвячених Поттерові. Тільки якщо в зошиті дівчинки явно була якась соплива дівчача маячня, то слова, написані рукою Драко, нічим приємним похвалитися не могли. Однак, це не применшувало того факту, що у власному сприйнятті він поводився аналогічно пустоголовій першорічці.

Він помахом палички видалив рядки, що стали тепер ганебними, і прив’язав листа до лаписька пугача, що тільки-но прилетів і сердито ухав на дії господаря.

Розлютившись на дурне дівчисько, дурного Поттера і особливо на дурного себе, Драко стрімголов вилетів з соварні і врізався в когось. Від несподіванки він втратив рівновагу та потягнув за собою чиєсь тіло. Серце бебехнулось в п’яти, і повертатися звідтіля не збиралося.

Мерлін, хоч би не Поттер! Тільки б не Поттер!

– Драко, виглядаєш так, ніби тобі щойно дала прочуханки моя подушка, – дівчина прибрала застряглу в світлому волоссі совину пір’їну і весело посміхнулася. – Я її зачарувала, щоб…

– Пенсі? – такого полегшення він не відчував уже давно. – Що ти тут забула?

Усмішка на обличчі дівчини змінилася докором.

– Знаєш, я могла лишити пір’я на твоїй макітрі, щоб потім весь Слизерин дражнив тебе гіпогрифом. – вона піднялася і почала обтрушувати мантію. Допомагати нещодавньому нальотчику, який все ще спантеличено лежав, не стала. – Ти довго не повертався, і я припустила, що твою тушку з’їв твій жахливий пугач. Як містер Мелфой взагалі купив тобі це страховисько?

Його батько взагалі багато чого жахливого купував. Доки дружина не знала, звісно. Але, велика дяка Поттеру, тепер це порушує закон.

Згадавши про джерело всіх своїх бід, він квапливо підвівся і повернув голову у бік ґрифіндорської компанії. Поттер сидів там, де й раніше. Скло його окулярів яскраво блищало на сонці і вгадати, чи дивиться той у відповідь, було неможливо. У цей самий момент Драко згадав, що ще жодного разу з початку навчального року не бачив Поттера поблизу. Гостро захотілося дізнатися якого кольору його очі. Чомусь йому думалося, що вони повинні бути яскраво-червоними.

Збираючись йти назад у замок разом з Пенсі, Драко кинув останній погляд на дах вежі. Як то і очікувалося, з цього ракурсу побачити Візлетту було неможливо. Чи могла вона теж помітити, що з Поттером щось не так?