Вебкамщиця Аліса дізнається жахливу таємницю одного з клієнтів, і вирішує дізнатись про нього все та здати його поліції, паралельно намагаючись помститись колишній дівчині. Попередження: в історії згадується злочин сексуального характеру щодо неповнолітньої.
Ти не виграєш у мене. Повернешся ще не раз і не два, і рано чи пізно ти помилишся. Вона зберігала всі фото. Ніде жодного натяку на локацію, ну і звісно, він би не назвав справжнього імені. Тому удавати зацікавлення було не важко.
Секретна робота змушувала її почуватись зовсім трохи шпіонкою і робила це все менш огидним. А ще вперше за життя Аліса почала робити манікюр у салоні. Не тому, що хотіла, тому, що могла собі дозволити.
В бари, галереї, та на концерти Аліса любила ходити одна. Приводу особливо не було, але вона захотіла витягти себе трохи відволіктись. Вчорашня пригода нагадувала про себе приємним теплим відчуттям всередині, наче в животі звернулась і дрімала маленька змійка.
Дощ нудно-заспокійливо шумів, як і вчора, і за день до того. Після роботи вона гуляла під Квітчиною забутою парасолькою, гризла апельсиновий льодяник і дивилась на силуети дерев у світлі ліхтарів. Було добре трохи побути поза роботою та розслідуванням, відчувати.
Богдан буквально втягнув її в свою квартиру, ледь вона підняла руку, щоб постукати.
— Слухай. — вона відштовхнула його від себе, — давай домовимось. То була одноразова акція. Я не в настрої. Почуваюсь препаршиво. І звідки ти знав, що я не сплю?
—Не йди, — попросив Богдан, — ти дійсно хочеш її бачити?
«Ти дійсно хочеш зробити собі боляче?» Мабуть, це він хотів сказати.
Але ось у чому проблема: вона дійсно хотіла.
— Хотіла подивитись їй у вічі ще раз.
