Дощ нудно-заспокійливо шумів, як і вчора, і за день до того. Після роботи вона гуляла під Квітчиною забутою парасолькою, гризла апельсиновий льодяник і дивилась на силуети дерев у світлі ліхтарів. Було добре трохи побути поза роботою та розслідуванням, відчувати. як прилипає до колін мокра спідниця, як щипле язик льодяник. Не думати. Ні про що не думати.
Вдома Аліса влізла в теплий халат і здалась. Лежала на животі, опустивши підборіддя на сплетені пальці, і вперто дивилась на телефон, не відводячи погляду, майже без кліпання, наче це щось змінить. Екран телефона засвітився її іменем, як у старі часи.
Квітка надіслала вам повідомлення.
Знов дежа вю це кляте. Абстрагуйся, не дай їй заново влізти в твоє серце і голову. Пам’ятай, вона думає, що пише не тобі. Пише Ані, інструкторці з йоги, яка обожнює «Клініку» і їздить на екопікніки по вихідних, а ще волонтерить на кухні для бездомних, а влітку бере участь у велозаїздах.
Квітка не спішила пропонувати зустрітись, обережно «пробувала воду».
«Ех, знала би ти, що я вчора зробила для тебе!» Аліса безсило і розчаровано стукнула рукою по ліжку.
«Ти не уявляєш, я вчора бачила їжачка такого милого, коли йшла з тренування!» Квітка не змінюється. Бути з нею на хвилі захоплення світом і його дослідження все ще цікаво, хоч і часом важко. Але це вже не наповнює радістю. Хочеться відповісти. Хочеться натякнути на зустріч. От би нарешті помститись по-справжньому!
«Але поки що, поки що почекай. Не треба бути завжди онлайн. Ще подумає, що тобі більше всіх треба.» Аліса зі злості вкусила себе за руку, яка тягнулась відповісти. Подивилась на кров, що виступила, без особливої цікавості.
Зараз є важливіші справи. Є фото того покидька і дівчинки, де нарешті є зачіпка. Хвастався тим, яка дівчинка з ним на фото «щаслива». Шматок неба, пляж і останні три літери вивіски ресторану. ….ITO. Щось японське? Чи…вона потягнулась до клавіатури і навмання написала «ресторан INCOGNITO». Вуаля. Мапа Штатів з купою червоних значків, тільки всього два з них на березі океану. Маємо дві назви міст, треба перевірити.
Вони відпочивали там всього лише місяць тому, тому довго гортати інсту не доведеться. Щастить з першою ж назвою. Останні пости з відмітками ресторану і міста — і, ось так просто, її фото на тому ж пляжі. Ось і аккаунт дівчини. Alwayssunny, ну звичайно ж. Справжнє ім’я знайти легко — прогортати декілька постів з коментарями і компліментами від подружок. Клер. Гарне. Виходить, він щодо імені не брехав. Яка мила дівчинка, і як же їй, бляха, не пощастило. Аліса знов потягнулась зубами до руки, щоб втамувати приступ злості, розпачу та ненависті, але вчасно себе зупинила.
А тепер найцікавіше — в неї аж мурахи побігли по спині — фоловери. Чотириста людей кхм…небагато.
А ось і він. В червоних шортах на фоні ще якогось курорту. Обличчя теж червоне від сонця. Підписаний справжнім ім’ям… Ну феєричний ідіот. А скільки було обережності, скільки гри в кішки-мишки, загравань, таємничості! Зате профіль закритий. Дуже розумно. Дівчина ж хотіла уваги. якої-неякої популярності, компліментів від знайомих та дрзів і він не зміг відмовити їй у цьому, дозволив вести відкриту сторінку. Хоча те, що він контролює її — факт, всі фото стримані, показують в основному лише обличчя, ніякого модельного позування. Мабуть, думав, який він молодець, такий обережний, і так легко попався. Всі вони вважають, що найрозумініші. І той покидьок, що скривдив колись наївну сімнадцятирічну Квітку, і цей… Її трусило від огиди та адреналіну.
Коли у Флориді настане новий ранок, а може і раніше, який-небудь черговий поліцейський, якого вона уявляла чомусь із обличчям її дідуся, залисинами і невеликим животиком, відкриє електронну пошту, і побачить ім’я, фото та цілу купу скрінів із доказами злочину.
Коли його прийдуть допитувати люди у поліцейській формі, і знайдуть у нього вдома, у вентиляції, в місці, заздалегідь їм відомому, фотографії, які відправлять його за ґрати, він не буде думати про якусь там дурненьку блондинисту шльондру з інтернету, яка витягла з нього інформації на п’ятнадцять років в’язниці.
Аліса опустила кришку ноутбука і глянула на годинник. Третя ночі.
Вона скинула халат просто на підлогу і потягнулась вимкнути світло, коли хтось дуже тихо постукав. Не у двері, у стіну її кімнати біля ліжка.