—Не йди, — попросив Богдан, — ти дійсно хочеш її бачити?
«Ти дійсно хочеш зробити собі боляче?» Мабуть, це він хотів сказати.
Але ось у чому проблема: вона дійсно хотіла.
— Хотіла подивитись їй у вічі ще раз.
Богдан не зупиняв. Стояв у дверному прорізі, схрестивши руки, одною ногою без шкарпетки балансував у повітрі. Поглядом просив подумати ще раз.
Але вона не для того тижнями грала в цю гру, видаючи себе перед Квіткою за милу, врівноважену, смішну дівчину, в якої немає брудних секретів.
Але дійсно, що вона їй скаже? Аліса вирішила про це не думати. Врешті-решт, хто, як не вона, вміє швидко думати та вирішувати на місці.
Місце зустрічі не надто вигадливо обране: занадто дорога кав’ярня, де завжди важко знайти столик через засилля фрилансерів.
Аліса побачила її спину ще з вікна. і зрозуміла, що Квітка напружена. Про це говорили притиснуті лікті, ніби задерев’яніла поза і волосся, яке вона прибрала з шиї, щоб накручувати пасма на пальці.
Сміливість зрадила її тільки в останні момент, вже біля столика. Квітка не дивилась на неї, тільки безперестанно помішувала свою каву по колу, наче хотіла розколотити чашку на шматочки.
— Привіт, — нарешті сказала вона чужим голосом, — це я, Квітко. Це була я.
Дівчина повільно підвела погляд.
— Я знаю, — промовила вона.
Аліса відчула, що кав’ярня повільно обертається, а підлога під нею просто викручується, як у тролейбусі, якщо встати на рухому секцію. Вона повільно опустилась на стілець. Мабуть, вперше в житті вона не мала що сказати.
Квітка простягнула їй руку, але вона не насмілилась зустріти її.
— Пробач, — Квітка вирішила тоді обхопити чашку руками, — так, тобі не почулось. Я вибачаюсь. За те, що не змогла далі бути з тобою. За те, що не витримала, коли з тобою було складно. Ти у цьому не винна. Але я теж не винна. Я не можу витримати все. І я пішла, щоб зберегти залишки свого спокою, тому що поруч з тобою я розпадалась на шматки. Не з твоєї провини. Просто було дуже важко і боляче. Я була зла, я тебе звинувачувала, ти агресувала у відповідь…
— Досить, — перервала Аліса, — я знаю. Я знаю. І я… прошу за все вибачення.
— Тоді зупинись, — Квітка не витримала і вже сама накрила її долоні своїми, і Аліса помітила, що в неї обкусані нігті, — ти можеш бути щаслива з іншими. Я можу бути щаслива з іншими. Ти хочеш мені довести, що я можу бути тільки з тобою. Але це не так.
Щаслива з іншими. Це з ким, з Богданом, чи що? Аліса пирхнула. Яка дурня. Скинула підбори, пішла вмивати обличчя, слава богам, не пошкодувала на водостійку туш, не вимазала Квітці блузку.
Тихо дзенькнув телефон: від Богдана. Коротенька замітка «Бізнесмена затримано за підозрою в розбещенні неповнолітніх» з місцевого новинного сайту. Вона дозволила собі всміхнутись.
«Заходь,» написала йому у відповідь, «Відчинено».
Принаймні, вона може спробувати.