Повернутись до головної сторінки фанфіку: Священний сніг

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

 

    Кай гадав, що найбільші проблеми минули, як передав володіння храмом дивакуватому колишньому однокласнику-отаку. Але сильно помилявся….

 

— Ну, я ж сказав, що передам все що вмію сам, — знизав плечима Кай.

— Ну, а що ж ти знаєш? — експресивно спита Хіен і розмахував руками, наче хотів злетіти. 

— Нічого, — Кай відповів так, що не зміг приховати посмішки і розсміятись. 

     Хіен надув щоки. 

— Ой, бляха…Не дивись на мене так, краще спитал Салтері-чан, — крзіь смхі сказал Кай. 

***

    Кай бродив по нічному храму. Попри відновлення магічного щита, плач досі лунав в коридорах храму. 

⟪Та хто? Хто постійно ридає у храмі?⟫ — це турбувало Кая, з першої ночі від моменту володіння храмом. 

 

     Поки десь звучали голоса Ранко та Ранки, які знайомились з Хіеном, як новим власником храму. 

     Кай зупинився побачивши бліду невисоку дівчину, з перебинтованою шиєєю, стрижкою під каре з асиметричною чолкою. 

     Дівчина налякано глянула на Кая.

— Отономія? — її голос був ніжним та тихими, світло-блакитне волосся розвивалось від легкого вітру. 

— Перепрошую, ми хіба знайомі? — бержено питає Кай та нахиляє голову вліво. 

     Дівчина озирнулась і побігла геть. 

— Стривай! — крикнув Кай та побіг слідом за нею. 

⟪Вона в чомусь замішана…Я гадаю, мені слід вияснити⟫ 

 

     Вона зникла, наче розчинилась в повітрі. Кай видохнув та озирнувся. І сліду не лишилось. 

***

— Бляха, ще все це треба оформити типу на папері, — стурбовано каже Хіен.

— Тілько допетрив, що якось юридично слід довести, — Кай трохи хохотнув з цього.

— Ой, та припини, — обурився Хіен. 

— Поклич Богиню Зими, вона може з цим допомогти, напевно, — Кай знизав плечима і підняв вказівний палець.

— Напевно?….

***

     Богиня сиділа на білосніжній хмарі, наче ліжку, але яке парило над землею.

     Хіен зачаровано дивився на неї.

— Я не повинна все це вирішувати! — крикнула вона в сторону Кая і затягнулась з кісеру. Хлопець кивав головою, наче винен.

⟪А що ти тоді робиш, га?!⟫ — подумав він.

— Це тебе не стосується! — Рейсес ще раз наказово сказала і показала наконечником кісеру немов пригрозила. 

 

     Попри всі обурення, Богиня пообіцяла хоча би полегшити всю роботу з документами і вплинути на людей. 

    Кай зітхнув. Але більше ніж на Рейсес він покладав надії на Ріхо, яка більш компетентна в цьому і більш щира. 

 

    Ставлення автора до критики: Обережне
    Надіслав: Nefuri_Yo , дата: нд, 03/31/2024 - 11:48