Кай зітхнув і подивився на відображення у замерзлій калюжі. Світло рожеве волосся, майже біле, здавалось ще більше зблідло.
⟪Ні Рейсес-сан…Ні Ріхо-чан…Нікого не бачу. Ні допомоги…Ні коханої⟫, — хлопець торкнувся калюжі і не відчував холоду.
Кай піднявся і розправив плечі та підійшов до вівтаря. Склавши руки молився за щастя Ріхо.
⟪Вибач…Вибач, що не здатний так легко тебе відпустити⟫ — пошепки промовив Кай.
***
Настав вечір. Відверта нудьга відчувалась, поки до храму знову не наблизився силует жінки. Кай аж підскочив, але миттєво видохнув і спробував бути спокійнішим.
Кай наважився підійти та роздивитись молоду жінку з чорним волоссям зібраним в неохайний низький пучок. Вона здивовано дивилась на Кая темними очима. Її губи нагадували персики. Щось було в ній зріле, звабливе і одночасно юне, невинне.
— Перепрошую, Ви хранитель Храму зими?— тихо питає незнайомка.
— Так…Я… — Кай відповів, ледь не затамувавши дихання.
— Рада зустрічі, – ніжно посміхнулась. — А ще… Рада, що ви не замерзли насмерть
Кай ніяково посміхнувся.
— Ну..Я і так мертвий
Жінка відвела погляд.
— Очистіть мене від гріхів, Хранителю
Голос її звучав благально, сумно і тихо.
Кай не міг відвести спантеличений погляд від неї.
***
Черговий день. коли ставало холодніше ніж зазвичай. Кай думав що не відчуває холод як раніше, через статус хранителя. Він розуміє, усвідомлює, але не відчуває.
Кай проходив довкола храму.
— Кай-кун, — вигукнула жінка.
— Очіє-сан, гарного вечора, — ввічливо привітався Отономія.
Ніжна посмішка жінки здавалось надто теплою, як для Юкі-Онни.
Кай опустив погляд. Він нічого не зміг знайти за неї від дня зустрічі. Наче не існувало.
⟪Може, Очіє це її нове ім’я як вже Юкі-онни, а не людське⟫, — розмірковував парубок.
***
— Кай-сан, Рейсес-сама і сьогодні не прийшла, — питає Ранко.
Кай кивнув і продовжив підмітати двір.
— На Рейсес-сама це не схоже, — каже вже Ранка. — Вона Вам на щось натякає
Кай різко зупинився.
— Краще най скаже прямо… — обурився парубок.
Зависла тиша серед кружляющих сніжинок з’явилась ефектна Рейсес.
— Сказати прямо?! Ти наче з головою на плечах! — обурилась Богиня і дорікнула до Кая.
Кай зітхнув, поки Ранко і Ранка низько вклонились.
— Не настільки щоб читати думки, причому Богині, — спокійно відповів Кай, стримуючи обурення.
Рейсес гучно зітхнула і нахмурила брови.
— Очисть душу Очіє, — наказала Богиня. — Це твій обов’язок як хранителя
— А це не богиня робить? — підняв брови Кай.
— Ні, я лише можу надати на це сили хранителю, так зване — Благословення
Рейсес залишалась обуренною і надула губи.
— Врятуй когось від Очіє і одразу відмолити душу холодної звабниці, — сказавши це вона відвернулась.
— Дякую… — тихо відповів Кай. — Нарешті дякую…
Повисла тиша. Лунав лише гул вітру.