Напруга віяла в повітрі. Хоча, мало хто в світі любить бюрократію. Особливо якщо це заповіти родичів, з якими давно не контактуєш.
Кай так себе і відчував.
《Отономія Кай … все правильно》, — хлопець перевіряв своє ім’я та прізвище згідно за документами до того як поставити печатку.
Кай не міг пригадати останнього контакту з дідусем, але серце кололо. Здавалось, він так і не встиг гідно попрощатись.
***
Кай озирнувся. Старий храм. Дощечки в деяких місяцях скрипіли від кроків парубка.
⟪Ех… Дідусь і за що ти тримав цей храм…⟫, — Кай похитав головою.
Серед речей старих речей, хлопець зупинився на старій потертій дошці для гри в шьоґі. Губи розтягнулись в ледь не дитячій посмішці.
⟪Колись ти мене навчив грати в шьоґі, дідусь⟫
Кай озирнувся.
⟪Колись я тут теж підлогу вимивав і витирав пил…Ото я раніше бігав⟫, — з вуст вирвався тихий сміх.
Кай абсолютно інтуїтивно опустив долонь і провів пальцем по підлозі.
⟪Чисто. — Кай потупи погляд і потер пальці. — Чисто? Чому?…⟫
Це раптове питання застало його. Ставало якось дивно. Можливо хтось і прибрав… Для Кая це залишалось найлогічнішим питань. Хоча, закралось дивне передчуття чогось містичного.
Кай спустився і подивився на дощечки з молитвами, які стукались одна об одну, через холодний і сильний вітер.
⟪Треба буде хоч все це трохи налагодити⟫, — подумав Кай опустив погляд. В голові вспливали лише картини служіння дідуся в храмі, які хоч і був увесь час один, але здавалось не самотній.
⟪А які раніше фестивалі були…⟫ — Кай озирнувся. Територія прибрана. Здавалось, що це вже дійсно робота вдячних, його дідусеві, людей.
Кай потягнувся і взбадьорився. Чекало багато роботи.
***
Кай розстелив два футони. Надто холодно, щоб так легковажно спати на одному так ще і в старому храмі.
Накип’ятивши води, хлопець залив в пластикову коробочку з локшиною швидкого запарювання.
Діставши палички Кай подякував за їжу і приступив до вечері. Локшина яка імітує смак карбонари видався надто дивним. Голод звичайно заглушив його бажання оцінити це на чотири бали, бо зарза будь-яка їжа відчувала на десятку.
⟪Хранителю⟫
Почулось Каю. Випивши дивний мутний бульйон Кай видохнув.
⟪Хранителю⟫
Кай моргнув очима. відклавши упаковку з-під локшини він потупив погляд в одну школу.
⟪Хранителю⟫
Кай клацнув пальцями.
⟪Один раз - почулось. Другий - співпадіння… а третій — це або я перевтомився, або локшина таки погана, дуже погана… або.. Що це?⟫ — подумав Кай і озирнувся.
Прибравши за собою упаковку з-під локшини і сів на подвійний футон.
⟪Хранителю⟫
Кай з напругою озирнувся, вже в пошуках джерела звуку.