Акіо зітхнув. Юкіме завжди була задумливою, читала інші блоги, книжки, інші інформаційні джерела. Дівчину складно вмовити не просто кудись вирватись, так і ще до себе.
Акіо дістав акустичну гітару, трохи провірив налаштування. Не від звичайно щастя заграв і заспівав, але і не розумів що то за дивний смуток.
Але вперше в її погляді він зустрівся з пустотливими і зацікавленими вогниками.
― Ви круто граєте, ― вперше голос Юкіме прозвучав по особливому тепле. Серцеу Акіо завмерло. Він розумів: дійсно закохався чи просто шокований.
“Вона не така і холодна…”― подумав Акіо і відклав гітару.
― Займешься цим серйозно і душевні переживання, емоції можна монетизувати, ― Юкіме хохотнула.
Акіо побачив наче іншу дівчину, не лише холодну і стриману. Але та ж інша це і є вона.