Аріса здивовано дивилась на Акіо. Чоловік почав більше читати і навіть менше пропускати пари. Вона що не зайде: робить домашнє або курить між завданнями.
“Це вже іншопланетянин а не мій кончений брат”, ― розмірковувала Аріса, коли схрестила руки на грудях.
А нерідко вона чула як він записує сторізи з більш чітко сформованими вербальними претензіями до освітньої програми.
***
Проте Акіо не став казати, що він намагався не марнувати час і більш правдиво, більш вагомо фліртувати і бачити дивну дівчину. кіме тепер остаточно нагадувала типового нерда.
“Хоча ні, ці нерди дать себе ображати і втоптувати, вона трохи неадекватна і тому це складно, ― криво всміхнувся Акіо. ― А ще завжди зайнята і стомлена, жах, який жах”.
Хоч в думках і не було фактичного співчуття, скоріш кепкування, але зацікавленість зростала з кожною зустріччю.
***
― Серйозно? Може в нього дах потік, ― абсолютно спантеличено мовила білявка з темними очима.
Аріса похитала головою в заперечення.
― Кажу ж, почав вчитись, відвідувати шарагу… ― мовила сестра Акіо та схрестила руки.
― Ото дивина, але гірше не буде, ― дівчина посміхнулась.
― Фубукі… ― здивовано мовила Аріса.
Шімамура Фубукі - давня подруга як і для Акіо так і для Аріси.
― Най це станеться колись. ніж він згниє від вічних ледащів, ― Фубукі лише махнула рукою і продовжила пити коктейль через трубочку.
***
Акіо радісно усміхнувся. Він і не очікував, що так можна посміхатись не лише від фаст-фуду чи міцного алкоголю або легких наркотиків.
Юкіме сиділа навпроти нього. Дівчина пильно дивилась на його посмішку.
― Слухай… А ти даш себе обійняти? ― спитав Акіо. Почував себе від подібного питання ще тим довбнєм, але не міг пояснити чому саме ці слова вирвались з його рота.
Юкіме підняла брови.
“Ну знову”, ― посмішка почала сходити з обличчя чоловіка. Акіо здогадувався, що Йошізава могла не просто відмовитись а ще і послати куди подалі, навіть без обсесивної лексики.
Юкіме зітхнула. Дівчині залишалось лише здогадуватись про його думки, але не дуже і хотілось.