Акіо розвернувся на бік. Дивний стан, коли нічого не хочеться, відчувався тяжче, ніж зазвичай. Підтвердження. Він того дня отримав лише прикре підтвердження, що вони максимально різних соціальних ланок і поглядів на життя.
Дзвінок у двері. Другий.
Але перейматись не треба було. Цього разу двері відчиняла батьки. Акіо ліниво піднявся і сіл на незаправленне ліжко.
Почулись кроки. Кімнату квапливо відкрила струнка та висока дівчина. Двері стукнулись об стіну. Щось звалилось зі столу.
― Срака ти лінива, навіть зустріти не вийшов, ― з посмішкою відмітила та та вперла руки в боки.
Акіо лише ліниво позіхнув та запустив пальці у сплутане коротке волосся.
― І я тебе рад бачити, Аріса…
***
― Я же сторіз викладала, що прибуду з Франції, а ти як завжди, манав це, ― Аріса дорікнула хлопця.
― Та, якось не пахне що ти там була, ― мляво і саркастично мовив Акіо.
Аріса обурено схрестила руки на пишних грудях. Дівчина що в Японії що Франції виглядала яскраво з майже асиметричним каре, яскравого блондинистого волосся та яскраво-голубими очима.
Попри те що, Акіо бачив в ній всі риси, які шукає в дівчатах, вона для нього як молодша сестра. Та що там як, Аріса буквально сестра.
― Ага, от звалю повністю, і поговориш мені тут
Аріса сіла поряд на ліжко.
― А що ти так легко сіла? Раптом я дрочив? ― жартома відмітив Акіо.
За що отримав удар по плечу.
― Дурак!
***
Аріса вскинула брови та примружила очі.
― З чого ти раптом за домашку сіл? Ти навіть в шкільні роки цього не робив?
Дівчина покосилась з такою не довірою, наче це не брат, а будь-хто інший.
Акіо гмикнув.
― Ну знаєш, сам не знаю
Аріса покачала головою. Довіри така відповідь не викликала. Парубок щось не договорював.