Акіо помічав, як Юкіме хіба що стримано ввічлива. Він так до кінця і не міг вловити куди дівчина ховає емоції, що з ними? Що в неї в голові?
***
Вечеря. На столі ніде яблуку впасти. Проте поки підозріло тихо, хіба що посуд періодично дзвенів.
Все виглядало як сватання, чи вечір знайомства з батьками, як в типових американських ром-комах.
— Так на кого ти вчишся? — обережно питає батько.
— На економіста, — відповіла Юкіме, абсолютно спокійно.
— Ага… — зітхнув батько.
⟪Ну, складно буде пояснити, що вона скажена, і змусить повірити що економісти — це не лише ті кому пофіг, або меркантильні, в її випадку вона… вона… окей, унікальна⟫, - розмірковував Акіо. Все ж таких хід думок на довго не затримається з ним, коли поруч алкоголь.
Акіо не уявляв, що в результаті Юкіме буде другу годину розмовляти з батьками за економіку на прикладах підприємств, та розпитувати їх.
⟪Вона п’є більше, ніж я…якого хуя… вона…йобнута… але…⟫, – Акіо зробив ковток коньяку ще раз і продовжив спостерігати за батьками і Юкіме. Йому здавалось Аріса зніяковіла від раптової активності Йошізави.
Менше за все він очікував, що до них у гості зайде Фубукі.
⟪Я навіть бухим розумію. що все це виглядає дуже дивно⟫, — Акіо трухнув головою, аби переконатись, що це не дурний сон. У всього вечора атмосфера набувала пам’янки де зібрались виключно люди за сорок років і обговорюють політику і країну.
— Чуєш, Акіо-кун,-— раптово мовила Фубукі і різко торкнулась плеча Акіо.
Парубок кивнув в знак того, що чує її.
— Ти не зрозумій неправильно, але вона надто розумна. Не просто для тебе. хоча це теж, а загалом, — тихо та серйозно мовила Фубукі.
Акіо зітхнув таз робив ще ковток коньяку.
Від чудово усвідомлював про що казала Фубукі, навіть більше розумів, ніж більшість слів, які зараз лунали від Юкіме.
Стало трохи тихіше. Акіо знову зробив ковток поновленого коньяку у склянці.
— Мда… — стомлено та тихо протягнула Фубукі, яка підійшла до нього. — Добре ти звичайно все підлаштував
Акіо лукаво посміхнувся.
— Це надто розумно для мене
Юкіме цокнула язиком.
— Може і випадковість, але для випадковості надто вже вигідно для тебе,чомусь, — задумливо мовила Юкіме. В останньому слові відчувалась якась невпевненість, яка вирвалась лише там.
Акіо похитав головою.
⟪Чи вона все ускладнює, чи я ніколи її не зрозумію так, як міг би якийсь інший чоловік, розумний, що не про мене⟫, — Акіо зробив ковток коньяку і задивився на нічний небокрай.