Минали роки.
Акіо на своє здивування від звичайних підробіток від вантажника чи чогось незначного, як він гадав, касира в магазині перейшов до більш значних посад і навіть додаткового підробітку музикою.
⟪Їбал я гострайтерство, а ось пісні за донат, навіть кайфово⟫, — зітхнув Акіо зробивши затяжку.
Якби Юкіме не підтримувала Акіо, дівчина наче завжди тримала межу, через яку не перетинала.
Акіо не пам’ятав і дня щоб вона була повною сил, бо дівчина завжди працювала до повного виснаження. Цей дух кар’єристки від неї особливо зарзаний.
Акіо навіть трохи лякало, що саме це в ній завжди палало, це її заряджало неймовірною енергією на кожен новий робочий день.
Поцілунок з нею ставав примарним. Юкіме попри свій простий вигляд, відчувалась недосяжною. Без крил вона летіла і летіла далі. Акіо вже сумнівався що вона заробляє виключно аби смачно їсти. Щось за цим ховалось. щось несказане ховалось.
⟪От чого вона така складна… Недосяжна нахуй зірка⟫, — зітхнув Акіо і заплющив очі.