The Game

Східна Англія, графство Саффолк, травень 2046 рік 

Легкий літній вітерець тріпав волосся. Солоний запах моря змушував задоволено прикрити очі. Цей запах оточував мене все дитинство. Але от вже вісім років я не бачила це море, не відчувала його запах. Не відчувала запах дому. Але я повернулася.

Збоку замерехтіло синювато біле світло. Патронус моєї матері, пухнаста кицька. Вона походжала пляжем немов невагома. Замість нявчання прозвучав голос матері.

– Волдеморт пішов. Повертайся додому.

Я сиділа у вітальні, закинувши ноги на диван, та пила трав’яний чай. В голові швидко проносилися картинки сьогоднішнього дня, ніби прискорені кадри кінофільму. Золотий спалах, біль у грудях, обличчя Волдеморта.

Додому повернулася не відразу. Все ходила пляжем й думала, думала, думала. Намагалася заспокоїтися. Був не час сваритися з батьками. Їх рішення було зрозумілим мені, але тримати це в таємниці, не казати мені?

Різкий запах моря вдарив у ніс. Коліна й руки загрузли в піску. А хвилі все намагалися торкнутися мене. Першим, що почула крізь гупання власного серця у вухах було море, потім трава й дерева, а потім голоси батьків біля будинку. Я через силу встала.