10. Вивітрювання шторму

Затишшя перед бурею закінчилося разом із березнем.

Мікроавтобуси преси мандрували зграями навколо кампусу штату Пальметто в пошуках невловимого Кевіна Дея. Охорона кампусу відганяла їх, як могла, проте деякі фотографії та неякісні відео зірки Ексі, яка йде на лекції та назад з певним близнюком Міньярдом, усе одно опинились в мережі. Натаніель зазирнув через плече Ваймака, щоб дізнатися, що говорить світ, і напружував вуха, щоб підслухати телефонні дзвінки.

Це було неприємно. Девід попросив Ніла скласти список найкреативніших погроз смерті, які він отримував, щоб спалити. « Це катарсис чи щось подібне до цього лайна ,» - пояснив чоловік. Після ранкового тренування Лиси витратили ще пʼять хвилин на обговорення того, хто з ким буде в парі на день, не бажаючи поки що кудись подорожувати поодинці. Ендрю все ще відмовлявся виходити на корт, поки там був Кевін, проте все одно ходив поруч з ним. Нікі та Аарон також завжди були поруч з Деєм, тим часом другий Міньярд діяв, як інтенсивна сила тяжіння, яка утримувала їх усіх на орбіті.

У першу пʼятницю квітня анонімний дзвінок змусив УПБЗН (Управління по боротьбі з наркотиками) налетіти на Лисячу Вежу посеред ночі. Тренер витягнув хлопця в ніч, щоб подивитися, що відбувається з командою. Веснінський стояв на тротуарі за межами вежі, освітленому червоно-синіми вогнями, спостерігаючи, як Ваймак обмінювався гарячими словами з людьми в уніформі біля дверей. За кілька метрів від нього Ендрю палив цигарку та з нудьгою дивився на поліцейських. Нікі й Аарон виглядали схвильованими, а Кевін насторожено оглядав зацікавлений натовп, що збирався довкола, наче очікував побачити Ворона.

Решта Лисів, з затуманеними очима, роздратовано чекала, поки агенти вели пошук метамфетамінної лабораторії в їх кімнатах у Вежі, якою вони нібито керували.

Сет був тим хто мовив:

- Я кажу, щоб Кевін сам прибирав, оскільки усе це гівно – його провина.

Двоє з чотирьох старшокурсників кивнули на знак згоди й зизим оком глипали в бік Дея. Воротар струснув попіл із кінчика цигарки й витріщився на них.

- Це не провина Кевіна, - спробував Мет.

- Пішов ти, - перебив його Гордон. - Звісно це його провина.

- Можливо й ні, - відповіла Елісон, елегантно зітхаючи: - Можливо люди гадають, що ти керуєш метамфетамінною лабораторією, бо ти та твої приятелі- відомі наркомани. Я б не була здивована, якби вони все ж таки знайшли там метамфетамін.

- Я ніколи в житті не торкався того гімна, і ти це знаєш, - люто глянув нападник.

- Тоді ти просто народився настільки потворним?

- Збережіть це для консультацій для пар, - огризнулася Ден. - Ми справлялись і з гіршим за це. Ці покидьки не можуть збити нас з пантелику, тому замовкніть, почекайте ще хвильку, й ми будемо всередині вмить.

Минуло ще півгодини, перш ніж УПБЗН нарешті визнало, що ніякої заначки там немає. Натаніель човгав ногами по тротуару й чекав, намагаючись не заснути. Девід залишився, поки агенти не пішли, а його Лиси змогли повернутися всередину, щоб зібрати докупи свої розграбовані спальні для того, щоб ще трішки поспати. 

Була майже третя ранку, коли тренер, здавалося, був задоволений, що все скінчилося. Він кинувся назад туди, де на узбіччі чекав юнак.

- Сідай у машину! – гаркнув чоловік.

Ніл напружився, перш ніж почовгав до машини Девіда з серцем у горлі. Він відчував нудоту від страху й очікування, коли пристебнувся на передньому сидінні. Це увірвало терпець тренера, тепер Веснінський побачить, ким чоловік є насправді. Натаніель притулився до дверей автомобіля, готуючись до ударів, яких так і не було.

Сівши за кермо, Ваймак замовк, подивився на те, як Ніл відхилився від нього, а потім важко зітхнув. Хлопець тремтів, спостерігаючи, як Ваймак своєю широкою рукою закріпив власний ремінь безпеки. 

- Слухай, Ніле, я знаю, що іноді поводжуся, як жалюгідний виродок, але я не бʼю людей, щоб почуватися краще. Ти не боксерська груша.

Девід сказав це так, ніби це було щирою правдою. Веснінський відпустив двері й розслабився на сидінні.

Повертаючись до квартири, чоловік зупинився біля цілодобового McDonald’s. Собі він купив шоколадний молочний коктейль, а Нілу йогуртове парфе після того, як йому не вдалося вмовити юнака на ріжок морозива.

Після цього тренер не наважувався залишати Натаніеля одного на вулиці з усією пресою та жартівниками, які ховалися навколо кампусу. Веснінський взяв на себе роль постійної тіні Ваймака. Прибирав графіті, коли чоловік міг виділити час, щоб посидіти з ним, проте це траплялося все рідше й рідше. Девід усе ще давав хлопцю невеликі суми готівки тут і там, але причини, що стояли за грошима, ставали дедалі більш сміховинними.

Ваймак дав йому пʼять доларів за те, що він виправ білизну і десять – за те, що прибрав пил у квартирі. Відшукавши всі кавові кухлі, якими володів тренер, і вимивши їх, юнак отримав ще пʼять. За пʼятдесят доларів Ніл провів день із літнім сусідом Девіда- містером Гаррісом, збираючи нову книжкову шафу та дивлячись документальні фільми про громадянську війну. Містер Гарріс також розповів Натаніелю, що намагався виселити Ваймака один чи два рази через «хуліганів», які постійно вешталися у нього, і що він був приємно здивований здатністю хлопця сидіти прямо й завершувати всі свої речення з «сер». Пʼятдесятидоларова купюра, яку того вечора вручив чоловік Веснінському, була загорнута навколо пляшки пива, яку він не пив, проте все одно оцінив.

Юнак заробив ще пʼятдесят доларів за день, який витратив на прибирання в будинку Еббі, і двадцять пʼять за миття автомобіля доктора Добсон, який стояв біля медичного центру. Він ще не зустрічався з психіатром команди та й не хотів. На щастя, Натаніель закінчив мити машину до того, як лікарка встигла вийти на обідню перерву. 

Після чотирьох тижнів у Південній Кароліні Ніл відчув, що дихати стало легше. Тепер у нього було достатньо одягу, щоб пережити тиждень, не перучи нічого більше одного разу, і йому більше не доводилося користуватися шампунем чи зубною пастою Девіда, бо він мав власні. Чоловік дозволив Нілу зберігати свою зростаючу купу готівки в одній з шухляд столу, яка замикалася, і дав Веснінському ключ від неї, що породило дивне відчуття в грудях хлопця. Ця маленька шухляда була під контролем Натаніеля. Хто мав доступ до неї – було суцільно його рішенням, і ця ідея дуже йому подобалась.

Ключ ніколи не покидав кишені хлопця.

Єдиним недоліком домовленості з Ваймаком було те, що юнак вимушений бути в тому самому місці, що й Лиси, двічі на день протягом тижня. Він продовжував займатися самостійно вранці в спортзалі, але Вайлдс була сповнена рішучості витягнути з нього бодай слово, в той час як Рейнольдс намагалася змусити його попліткувати з нею про Кевіна. Рене посміхалася йому та пропонувала поділитися закусками чи позичити книжки, що дратувало. Вона не мала причин бути такою доброю до нього, й це змусило Ніла сумніватися в її мотивах. Він докладав чимало зусиль, аби його не застали наодинці з дівчатами. Вони не були жорстокими в жодному очевидному сенсі, як чотири дівчини-Ворони, які досі снилися Натаніелю в жахіттях, але він все одно тремтів щоразу, коли ті підходили занадто близько.

Мет був доброзичливим без зайвої настирливості, що Ніл цінував. Сет намагався спровокувати хлопця, коли міг, що він ігнорував. Гордон нагадував Веснінському першокурсників, які підписали контракт з Едгаром Аланом, сподіваючись зберегти свою індивідуальність і свободу. Вони говорили голосно та займали якомога більше місця, бажаючи, щоб світ помітив їх, так само, як нападник. Іноді Натаніель замислювався, скільки часу знадобилося б Ріко, щоб зламати таку людину, як Сет. За його припущеннями- близько трьох місяців.

Оскільки юнак проводив півдня, спостерігаючи за тренуванням Лисів, він болісно усвідомлював, що Кевіну не вдалося забити жодного разу Рене, яка досі була єдиним воротарем, що бажав тренуватися з ним. Вона зʼявлялася щодня, щоб стояти біля воріт і спостерігати, як Дей постійно зазнає невдачі в тому, щоб пробити мʼяч повз неї. Ендрю лежав на лавці, сміючись і розповідаючи Нілу якісь нісенітниці. 

Проте те, що нападник не міг забити гол- не мало значення, оскільки Лиси були безнадійно нездатні працювати разом, як команда. Кузени були трьома островами, до яких ніхто не міг дістатися. Сет - це ураган, який знову і знову заглушає оптимізм Мета. Дівчата були згуртовані між собою, проте затягнути інших у єдиний загін їм так і не вдалося. Кевін залишався на відстані, крижаний і нерівний по краях. Деякі більше, деякі менше, але намагалися порозумітися зі своїм помічником тренера, який став нападником, проте холодна поведінка та презирство робили це неможливим. Дей не соромився нагадувати їм про їх численні недоліки як особистостей, так і команди.

Майже щодня Кевін відтягував Ніла вбік і наказував йому приєднатись до тренувань Лисів. Він або сподівався, що лінія захисту зможе чогось навчитись у Веснінського, навички якого були відточені воронами, як захисника, або що наявність на майданчику когось, хто не є Лисом, дасть команді спільного ворога, проти якого можна обʼєднатись. Натаніель відповідав на вимоги нападника крижаним мовчанням та йшов до кабінету Ваймака, коли той тиснув занадто сильно. Юнак твердо тримався свого рішення відмовитися від ексі назавжди, але відчував, як його рішучість слабшає, неначе дешевий клей. Чесно кажучи, Веснінський прагнув цього. Він прибув до Евермору, вже захопившись спортом, і це надавало певного сенсу виснажливим дням та катуючим ночам. Його страждання мали певну мету: усе це було заради ексі. Навіть просто стоячи поруч із обладнанням, хлопець відчував, як груди важчали від туги. Єдине, що заважало йому дотягнутися до ракетки - спогад про останній раз, коли він був на корті з Кевіном. Ніл досі чув тріск кісток.

Це було лише питанням часу, коли Дею набридне мовчання Веснінського. На початку третього тижня квітня, коли Лиси пішли на невеличку перерву у фойє, нападник нарешті вирішив змінити тактику.

- Ти тут більше місяця. Припини бути безкорисним, - сказав він.

Усі припинили базікати й обернулися на Натаніеля. Він стояв у кутку, як завжди, зі схрещеними руками й порожнім обличчям, проте його нутрощі корчилися, коли всі дивилися на нього. Ваймак обговорював стратегію з Ден на одній із лавок і теж підвів очі, здивований різким тоном Кевіна.

- Ніл не безкорисний, - відповіла Рене, - якщо він захоче займатися з нами- то буде.

Дей проігнорував її, натомість поглянув на Ніла так пильно, що потилиця того заколола.

- Який твій сенс тепер, коли ти не гратимеш в ексі?

На очах у всіх Лисів, та як він сміє? Обличчя юнака потепліло. Англійською, на очах у всіх Кевін або хотів принизити його, поки він не поступиться, або намагався запросити Лисів також напосідати на нього. Обурення наповнювало його груди, немов лава. Він не був їхньою власністю, не був інструментом, яким вони могли б скористатися.

- Який сенс в нападнику, що не може забити? – кинув виклик Ніл.

Склалося враження, що все повітря висмоктали з кімнати. Ніхто не дихав і не ворушився, окрім Ендрю, який тільки пирхнув зі сміху.

- Що ти щойно мені сказав? – повільно запитав Кевін.

- Твій слух такий же поганий, як твій приціл? – Натаніель склав руки навкола рота і підвищив голос, кажучи:- Ти не можеш забити, Кевіне!

- Він має рацію, - підтвердила Елісон.

- Більше, ніж Кевін протягом цілого семестру, - прокоментував Сет із різким сміхом.

- Заший ротяку по саму сраку, Сете, - гаркнув Дей, перш ніж звернути свій похмурий погляд на Веснінського. - Ти на тонкому льоду, тож ступай обережно.

- А ти вже на самому дні, тож припини копати, - випалив Натаніель. - Ти не тільки надав цій команді помічника тренера, якого вони не можуть терпіти, але й пошкодив лінію атаки. Такими темпами ти увійдеш в історію ексі, як нападник, що присипляв воротарів. Наскільки нижче ти ще можеш опуститися?

Мет подавився водою. Нікі клацнув язиком й зробив жалісливе обличчя нападнику.

- Я все ще одужую, - напружено відповів Кевін. - Я повернуся до того, де був, миттєво.

- Що ж, вважай це запрошенням уже зайнятися цим .

Нападник зробив один повільний, хижий крок в сторону хлопця.

- Назви мені одну вагому причину, чому я не повинен надерти тобі дупу.

- Окрім очевидної?

Дей відкрив рота, проте підвівся Бойд й простягнув руки поміж ними.

- Гаразд, хлопці, давайте переведемо подих. Кевіне, з твоєю рукою, якою вона є зараз, можливо, насильство не є найкращим варіянтом. Ніле… Я тебе не знаю, але ти досить маленький. 

Гордон кивнув і додав:

- Все, що Кевіну треба зробити, це сісти на тебе- і гра закінчиться. Відбій. Тебе зробили. Проте ти добре попрацював, вирізавши йому нову дупу. Може, з двома він не буде таким лайном.

- Я здивований, що ти можеш рахувати, будучи таким обкуреним, наркомане, - виплюнув Кевін.

Насмішка другого нападника перетворилася на похмурий погляд.

- Іди до біса, Кевіне, - огризнулася Елісон.

- Гаразд! – голосно вигукнула Вайлдс, підводячись з лавки. - Я вважаю, що саме час повернутися на корт. Ходімо, Лиси.

Дей рушив на корт, немовби йшов на війну, в той час як решта його нової команди повільно слідувала за ним. Натаніель повернувся на внутрішній майданчик, щоб спостерігати, як розгортається решта тренування. Лиси годували Кевіна невиразними насмішками й теплим підбадьоренням звідтоді, як він прибув, проте Воронам необхідна була дієта з колючих, цілеспрямованих образ, щоб їх мотивувати.

Нападник займався на корті сильніше, ніж за останні тижні, безсумнівно все ще горівши від зауважень Веснінського. Він йшов за мʼячем, наче той був винуватцем його страждань, і жбурляв його у ворота Вокер. Очі юнака слідкували за ним, куди б він не пішов, і все в його тілі напружилося в тихому очікуванні. Його власний гнів охолонув і тепер усе, чого він хотів, щоб Кевін довів, що він не безнадійна справа. Нілу потрібно було побачити, як другий забирає те, що в нього вкрав перший. Йому потрібно було знати, що Моріямі не вдалося зламати Дея.

Більше ніж через годину потому Кевін нарешті пробив мʼяч повз ракетку Рене та підпалив ворота червоним кольором. Натаніель не зміг стримати здивований подих. Нападник спрямував свою ракетку в бік хлопця, що виглядало явно самовдоволено, проте Веснінському було байдуже.

Кевін збирався одужати. Він почав повільний підйом назад на вершину. Можливо, одного дня Ніл зможе пробачити собі те, що він зробив – якщо проживе так довго.

Серцебиття юнака прискорилося, коли той уявив потенціал Дея. Тепер гра була зовсім іншою, коли Король не контролював усі свої фігури. Знаючи нападника, він не здасться, поки не займе місце Ріко, як номер один, і Ніл сподівався, що так і буде.

Голос Кевіна, який благав про милосердя, нарешті почав зникати з його вух.

Легка посмішка зникла з обличчя Натаніеля, коли він помітив, що Міньярд спостерігає за ним з відстані кількох метрів. Тепло залило його щоки, поки він думав про те, що міг проявити його необережний вираз обличчя. Вуста Ендрю були широко розтягнуті від лінивої усмішки, а в очах палало щось, від чого Веснінському скрутило живіт.

- Ку-ку, я тебе бачу, - покепкував воротар.

Нігті Ніла впилися в його долоні.

- У нас проблема, - гукнув Ваймак, спускаючись до них сходами. - Мені щойно зателефонували. Дженні Смоллз намагалася покінчити життя самогубством.