9. Штанги та кардіо

ПОПЕРЕДЖЕННЯ: Автор не є медиком і ніколи не знімав самостійно шви. Не повторюйте цього вдома самостійно. Також, у цьому розділі є натяки на зґвалтування в минулому.

У вівторок зранку Ваймак знову намагався переконати Ніла дозволити Еббі оглянути та зняти з нього шви, але той знов-таки відмовився. Його травми — не їхня справа. Девід дізнався про них лише тому, що приділяв забагато уваги кошику для сміття у своїй ванній кімнаті. Однак, оскільки чоловік уже знав, Ніл не бачив причини, чому б йому не купити нові ножиці та пінцет. Вінсент зупинився біля магазину, коли йшов додому з тренування Лисів, як і просив юнак, проте своїм поглядом демонстрував, що не в захваті від цього.

Після того, як Ваймак пішов спати, Ніл взявся до роботи. Хлопець зачинився у ванній кімнаті та простерилізував інструменти, змочивши їх у спирті. Поки він чекав, роздягнувся й одягнув пару латексних рукавичок, які поцупив у домі Еббі, а тоді зняв бинти зі свого живота. Тільки-но інструменти висохли, Натаніель обережно обрізав нитки і висмикнув їх зі шкіри. Жану це завжди вдавалося краще, і він тихенько бурмотів щось французькою, аби відволікти їх обох від неприємних чи болючих завдань. Думка про нього утримувала руки.

Веснінський вкинув усе в порожній пакет, скрутив його, а потім поклав на дно сміттєвого кошику. Вимивши руки, він почухав живіт навколо загоєної рани й задоволено зітхнув. Юнак уже думав, як добре буде піти зранку в спортзал і не хвилюватися про розрив швів. Він замислився, чи дозволить Ваймак скористатися обладнанням.

Ніл ліг спати, нетерпляче очікуючи наступного дня.

Пізніше будильник чоловіка витягнув Ніла з нечіткого сну про Жана та посудомийну машину, що знаходилася в одній із кухонь Гнізда. Моро намагався розповісти йому щось важливе про мило. Позіхнувши, юнак почимчикував на кухню, аби заварити першу за день порцію кави та приготувати собі сніданок, але здивовано підстрибнув, коли Ваймак зʼявився на порозі кухні замість того, щоб піти в душ, як завжди. Саме тоді Натаніель помітив, що на годиннику була лише четверта тридцять: раніше, ніж Девід зазвичай вставав.

- Повертаюсь до попередньої рутини, - пояснив чоловік, - Кевін не те, щоб ранкова людина, тому мій графік постраждав. Ох, добре, ти вже заварив каву. Не хочеш трохи походити околицями?

Ніл примружився, поки Ваймак діставав дві пляшки з водою із холодильника. Передавши одну Веснінському, Девід відкрив свій напій.

- Походити? – повторив Ніл.

- Угу, знаєш таку дію, яку люди виконують своїми ногами?

- Надаю перевагу бігу, - закотив очі хлопець.

- Повільно пересуватись не є злочином, - відповів Девід, підіймаючи один палець, як попередження, коли Ніл відкрив рота, аби не погодитися. - Закрийся. Ніяких заперечень так рано. 

Зрештою, потреба Ніла у вправах перемогла його бажання триматися на відстані від Ваймака. Юнак позичив флісову куртку через ранкову прохолоду і для того, щоб рукава не заважали, був змушений підкотити їх до ліктів. З паруючими горнятками кави, Ніл разом з Ваймаком вийшли з квартири.

Світ був темно-синім і благоговійно тихим під розсипом зірок. Де-не-де можна було почути тихий спів самотньої пташки та тихий стукіт їхніх кросівок об тротуар. Прохолодний вітерець, який хлопець відчував на своїх щоках та відкритих передпліччях, змив останні краплі сну, а чашка теплої кави, затиснута в долонях, не давала йому тремтіти. Нілу було спокійно на серці . 

Ваймак вів хлопця затишним районом зі скромними будинками, що стояли за доглянутими газонами, на безпечній відстані від дороги. Високі дерева зітхали в той час, як ранковий вітерець прочісував їхнє молоде листя. Порожні машини терпляче стояли, поки їхні власники спали.

Вони вийшли з мікрорайону на перехрестя. Туманні світлофори змінювалися від зеленого до жовтого та червоного, проте поруч не було жодних автомобілів, які б цим переймалися. Ніл та Девід перерізали перехрестя по діагоналі, впевнені, що єдина зустрічна машина надто далеко, щоб становити для них небезпеку.

Жоден із них не промовив й слова, поки обидва не повернулися на кухню Ваймака, наповнюючи горнятка кавою. Чоловік кинув ранкову газету на барну стійку і поклав шматок хліба в тостер. Ніл тихенько нарізав банан і трохи полуниці, поклавши їх у миску виделкою. Юнак сів на один з табуретів, щоб поїсти, і спробував прочитати газету Девіда догори ногами.

- Кевін постійно дошкуляє мені, щоб ти вийшов на корт разом з іншими, - мовив чоловік.

Ніл насупився.

- Він, певно, високої думки про тебе, хоча ледве витримує перебування в одній кімнаті з рештою.

- Кевін обрав Лисів. Він зобовʼязаний навчитися жити з цим.

- Я особисто тренував його, поки ти прикрашав наш гарний кампус. Можу взяти тебе з собою, якщо ти зацікавлений. Це може бути весело для тебе, ще й принесе користь Кевіну.

Не було сенсу думати про гру в ексі. Ніл збирався бігти і в нього більше ніколи не буде шансу взяти ракетку в руки. Спокуса все одно стискала його серце. Ексі було в його крові, висічене в його кістках. І все ж, якби він піддався - піти було б набагато важче. Краще відмовити собі зараз, ніж потім насилу відривати себе потім.

Крім того, він не дуже хотів дізнатися, що станеться, якщо ще раз ступить на корт з Кевіном. За очима виникло видіння зруйнованої руки Дея, що стікає кровʼю.

- Я б волів цього не робити, - відповів Ніл, прочистивши горло.

Юнак спостерігав за тріщинами, що зʼявилися на гладкому виразі обличчя чоловіка. Досвід навчив його, що десь завжди є насильство, яке чекає, коли його випустять на волю. Через півтора тижні Ніл все ще чекав, поки у Девіда закінчиться терпіння. Тренер був грубим, інколи голосним, проте його гравці ніколи не виявляли й найменшого натяку на страх у його присутності, навіть коли той кричав на них. Ніл твердо нагадав собі, що він не один з Лисів Ваймака. Хлопець був Вороном, якого зреклися, і чоловік нічим йому не зобов’язаний. Було б небезпечно забути про це.

- Гаразд, - відповів Ваймак після задумливої паузи. - Повідом, якщо зміниш свою думку.

Ніл повільно повернувся до сніданку з напругою між лопатками.

Після тосту й кави Девід прийняв душ, одягнувся та сів на диван, аби подивитися ранкові новини. Не маючи що робити, Ніл розмістився на другому кінці дивана й теж приєднався до перегляду.

- Прийматимеш душ, перш ніж ми підемо? Мені потрібно зробити чимало лайна, тож сьогодні ти не працюватимеш надворі, - запитав чоловік за двадцять хвилин до виходу з дому.

- Чи можу я скористатися обладнанням у залі? – поцікавився Веснінський, граючись з подолом футболки. 

- Ти дійсно хочеш займатись кардіо та жати штанги? 

- Мені необхідно підтримувати форму.

- Мені байдуже, що ти робиш, допоки ти не створюєш проблем. У шафі в коридорі є спортивна сумка, якою можна скористатися. Збери запасні речі й ходімо.

Ніл дістав із шафи малу спортивну сумку та поклав туди свіжий одяг разом з кількома пляшками з водою та порожнім поліетиленовим пакетом, щоб пізніше скласти туди свою брудну білизну. Він швидко наніс залишки крему від опіків на свою вилицю, наклав новий пластир, а тоді поспішив зустріти Ваймака біля дверей.

У спортзалі Ніл намагався триматися окремо від Лисів. Він жав штанги в кутку й демонстративно уникав погляду Кевіна. Побачивши, скільки Ендрю може жати лежачи, він не почав почуватися краще від перебування в одній кімнаті з ним. Далі пробіг майже пʼять кілометрів на біговій доріжці в останньому ряду й намагався ігнорувати важкі погляди Мета та Сета. Їхній шепіт доходив до нього, але він твердо сказав собі, що те, що вони говорять, не має значення.

Під час перерви хлопець сів на підлогу з пляшкою води та розрядженим телефоном. Він узяв його з собою лише для того, щоб мати чим зайнятися, сподіваючись, що якщо він буде здаватися зайнятим, Лиси залишать його в спокої.

Вони цього не зробили.

Ден і Елісон сіли з обох боків від нього, достатньо близько, щоб він відчув тепло їхніх тіл. Солодкий запах шампуню Елісон увірвався в його ніс і змусив шлунок скрутитися. Хлопець стиснув долоню, в якій тримав телефон, і прикусив внутрішню щоку. Все його тіло тремтіло між ними, а розум був сповнений небажаних рук з гострими нігтями, що впивалися в шкіру, і задушливих парфумів, і занадто багато шкіри, і його власний голос, який шепотів: « Будь ласка, не роби цього ».

- Що ж, Ніле, - почала Ден після незручної тиші, - якщо ти збираєшся займатися спортом з нами, ти також можеш, знаєш, займатися разом з нами. Тобі не потрібно тримати дистанцію.

- Тобі варто накидати нам бруду про Кевіна, - додала Елісон, вивчаючи доглянуті нігті.

Ніл не міг дихати.

- Ти в нормі? – запитала Ден, нахиляючись вперед. - Виглядаєш трохи зеленим навколо зябер, хлопче.

- Там, звідки ти, немає дівчат? – запитала Елісон глузливим тоном.

- Елісон, - вилаялась Ден поверх схиленої голови Ніла.

Дівчина знизала плечима та, коли її рука торкнулася руки Натаніеля, він здригнувся. Його руки не переставали тремтіти і він знав, що незабаром інші це помітять.

- Ось ви де, - сказала Рене, підійшовши з стаканом води та протеїновим батончиком. Вона зупинилася за метр від ніг Веснінського, проте той не міг змусити себе подивитися на неї, - про що говорите?

- Я гадаю, що Ніл боїться дівчат, - тихенько засміялась Елісон.

- Елісон , - буркнула Ден. Тоді нахилилася ближче до хлопця й спитала. - Ти ж не боїшся?

- Можливо, йому було б комфортніше, якби ви двоє дали йому трохи місця, - запропонувала Рене. - Ніле, ти голодний? Я можу взяти тобі щось з автоматів, якщо бажаєш.

- Натаніелю, - гаркнув Кевін з іншого кінця кімнати.

Ніл підняв голову, щоб глянути на нього. Ендрю стояв біля ліктя Кевіна, дивлячись на хлопця з веселим виразом обличчя.

- Йди сюди, Натаніелю, - покликав Кевін, махнувши рукою.

- Сюди, хлопчику! – пронизливо свиснув Ендрю. Він потрусив у його бік пачку кренделів. - У нас є для тебе смаколики!

- Вишкребки, - пробубніла Ден.

- Ти сама хотіла взяти монстрів у команду, - легко мовила Рейнольдс.

- Ми всі погодились, що візьмемо їх, Елісон, - Ден кинула злий погляд на дівчину.

- Натаніелю, - голос Кевіна був твердим від багатьох років влади, на яку він не мав природного права. Було важко не слухатися його.

- Ти міг би підійти сюди, Кевіне, - солодко запропонувала Рене.

Інші дві дівчини бурчали з цього приводу, не бажаючи компанії Кевіна. Ден поклала теплу руку на плече юнака і той скочив на ноги, щоб приховати тремтіння. Він швидко пробурмотів щось на прощання трьом дівчатам і підійшов до Кевіна. Нікі та Аарон приєдналися до Дея з Ендрю, проте тільки Геммік виглядав щиро радим бачити Ніла з ними. Ендрю кинув пачку M&M до рота і ляснув Кевіна по руці, коли той спробував їх узяти.

- Що ти хочеш? – гаркнув Ніл, щойно він був достатньо близько, аби говорити, не підвищуючи голос.

Зелені очі хлопця перед ним блиснули попередженням, але згодом вираз його обличчя трохи помʼякшав.

- Тобі некомфортно поруч з дівчатами, - сказав Дей французькою. - Ти в нормі?

Ніл був здивований таким проявом турботи. Він почувався викритим і це лише розпалювало його гнів.

- Від’їбись, - виплюнув Натаніель англійською, перш ніж піти на пошуки Ваймака. Він закінчив тренування на той день.

- Дивись куди йдеш, виродку, - гавкнув Сет, навмисне вдаривши Ніла в плече, проходячи повз нього.

- Спокійно, Сете, - втомлено сказав Мет зі свого місця біля кулера з водою.

Веснінський знайшов Ваймака в одному з офісів і сказав йому, що зустрінеться з ним надворі, коли вони закінчать. Після цього Ніл швидко пішов прийняти душ й переодягнутися. Чекаючи, він виніс свою спортивну сумку надвір і сів на узбіччя біля машини Девіда. Відчуття приємної розслабленості мʼязів було недостатнім, щоб покращити його темний настрій.

Натаніель возився зі своїм непотрібним телефоном і намагався дихати, поки в його грудях наростав тиск. Він одягнув сонцезахисні окуляри, хоч сонце ледь зайшло за горизонт, і спробував моргнути, проганяючи спеку, що колола очі. Жах, який Ніл пережив у Гнізді, вирвався на поверхню його свідомості й розкрив старі рани.

Стримуючи жахливі звуки у горлі, юнак поклав голову між колінами й порахував до десяти всіма мовами, які знав. Англійська, французька, німецька, японська. Потім порахував у зворотному напрямку. Він впився пальцями у своє волосся й потягнув його настільки сильно, що воно запекло. 

« У бісових горах є бісовий будиночок », сказав він собі, коли підрахунок не зміг його заспокоїти. Уявив, як тупотить сходами й відчиняє двері. Не міг уявити, як це мало пахнути, бо його ніс усе ще відчував жахливий шампунь Елісон. Хлопець не чув нічого, окрім спогадів про те, як Ріко знущався над ним. « Тобі сподобалося, Натаніелю. Скажи дякую ».

Будиночку в горах не було. Ніл розплющив очі й сів прямо, ковтаючи чисте повітря. Його груди були повні розбитого скла, а голова – вогню. Йому хотілося блювати. Йому хотілося кричати.

Принаймні у Гнізді завжди був новий біль, аби відволіктися від старого.

Щойно це спало Нілу на думку, як він підскочив на ноги й жбурнув телефон через стоянку. З хворобливою радістю юнак дивився, як той розбивається об бруківку. Його радість померла, щойно шматки приземлилися на землю. Він міг купити зарядний пристрій. Міг десь записати номер Жана.

Розум Натаніеля був сповнений речей, які він ніколи не скаже Моро.

Його серце стиснулося, як свинцева гиря. Ніл знову сів біля машини, щоб почекати Ваймака, бажаючи, щоб той міг просто взяти й вже нарешті піти.