3. Відвідувачі

Ваймак випив ще дві чашки кави, перш ніж піти в душ, залишивши Ніла допивати свій напій і думати. Юнак повернувся ліворуч, аби зробити дотепне зауваження, що було у нього на язиці, але натомість він здивовано кліпнув очима, згадавши, що Жана там не було. Якби Ніл обернувся й трішки напружив свою уяву, то цілком зміг би побачити перед собою Моро, що розслаблено стояв і з грайливим поглядом дивився б на рудого. 

Тепер, коли Ніл був наодинці, він витягнув свій телефон із чорних джинсів і увімкнув його. Дисплей показав, що було якраз за пʼяту. Жодних нових повідомлень. Батарея мобільного потроху видихалась, а без зарядного він скоро б остаточно втратив зв’язок зі своєю командою. Ця думка була просто нудотною. Він утримував кнопку вимкнення, поки телефон знову не погас.

Протягом восьми років Ніл був всього-на-всього цифрою й нічим більше. Без свого татуювання й команди, він був лише помилкою, що очікувала свого виправлення, відповіддю, написаною олівцем, що скоро буде стерта.

Цікаво, вони б заморочились, аби написати принаймні імʼя на його могилі?

Ніл навіть не знав, чи була його матір похоронена належним чином. Чи поховав батько її в саду, як і погрожував? Чи, може, Лола змусила жінку зникнути?

Хлопця почало трусити до того, як він встиг зупинити цей вихор думок. Спогад про тунель, що виходив із підвалу в Балтиморі, виринув у пам’яті Ніла, немов оточивши його. Він міг відчути запах цвілі, бетону та парфумів його матері. Звук вистрілів розрізав повітря і оглушив Ніла, підрізаючи його матір. Її кров розтікалася по підлозі, забруднюючи його взуття. На стінах були довгі тіні від ліхтарика, що впав. Батькова хватка ще ніколи не була такою важкою, як тоді, коли він тягнув Натаніеля назад до будинку.

Голосу Ваймака було достатньо, щоб повернути його до реальності.

– Зберися, Ніле! – пролунали важкі кроки тренера з коридору. - Кевін та Ендрю вже в дорозі. Сказав їм не приїжджати, але швидше рак на горі свисне, ніж вони дослухають мене.

Ніл поглянув на масивну футболку, що звисала з його торсу. Він би краще носив одяг з минулої ночі, ніж зустрів би когось у цьому.

Ваймак не зупинився, пройшовши повз Ніла на кухню:

– Ти любиш тости? Тому що це все, що я маю, хіба що ти волів би зʼїсти залишки чау-мейн на сніданок. 

– Тости підходять, – пробубонів він. Ніл не памʼятав, що таке чау-мейн і чи сподобалось воно йому. Він підібрав свої речі й попрямував до ванної кімнати, перш ніж Ваймак скаже щось ще.

Голова Веснінскі пульсувала, поки він стягував фланелеві штани із себе. Напівголий, він був змушений зупинитися, просто щоб зробити декілька вдихів та видихів. Ніл почувався так, ніби був наповнений бавовною, проте дуже важкою. Йому потрібна була вода й нові бинти. Йому потрібно було перевірити свої шви. Йому потрібна була мазь для опіку на власному обличчі. 

Йому потрібно було, щоб це все виявилося звичайнісіньким сном. Йому потрібно було прокинутися.

Ніл подивився на своє відображення у дзеркалі, виснажене та забинтоване. Його втома закралась у темні мішки під очима, як у батька. Важко ковтнувши, він спробував потягнути дзеркало за кут, і воно відчинилося, показавши аптечку, що стояла за ним. Полиці були заповнені зімʼятими коробками з пластирами, антисептичними кремами в тюбиках, злегка заіржавілими пінцетами та помаранчевою пляшечкою знеболювальних, що продаються лише за рецептом. Ніл витягнув коробку з великими прямокутними пластирами й дістав звідти один.

Перевдягнувшись назад у чорний одяг, він швидко відчепив марлевий квадратний бинт зі своєї вилиці. Ніл проковтнув скиглення, коли частина його шкіри здерлася разом із марлею, а потім змусив себе оглянути пошкодження. Шкіра, що колись була гладкою та являла собою чіткий контраст між блідою плоттю та чорним чорнилом, була жахливо вогкою та пухирчастою. Ріко обіцяв йому пластичну операцію, але Ніл не міг навіть уявити, щоб це було коли-небудь виправлено.

Він швидко розпакував пластирі й приклав один до своєї пошкодженої вилиці. Пекучий біль викликав у нього в горлі здавлений шум, але він змусив себе дихати, щоб не видати цей звук. Просто відчувати біль було краще, аніж дозволити іншим бачити його. Щойно поширяться чутки, що Ніла зреклися, увага батька знову повернеться до нього, а хлопець не збирався малювати мішень на своїй спині. 

Вхідні двері відчинилися й голос Ендрю полинув крізь квартиру:

– Раночку, тренер!

– Боже, Мін’ярд, на тон тихіше. Занадто рано для цього лайна.

– Зробив би, якби хотів! Можете подякувати Кевіну за це. Він прокинувся близько години тому.

Ніл важко ковтнув і витратив ще трохи часу, аби скласти позичені речі. Голос Кевіна був тихішим, але важчим: 

–  Він все ще тут?

–  Так, у ванній кімнаті.

– Якісь неприємності?

Ніл хотів закотити очі на потворний тон Кевіна, проте добряче почервонів, згадавши, як його спіймали в офісі Ваймака за спробою поцупити гроші. Хлопець затамував подих, очікуючи, що його викажуть і Кевін зловтішатиметься, бо мав рацію. 

– Ніяких, не враховуючи того, що він прокидається, щоб йому пірʼя в роті поросло, раніше за світанок.

Приєднався голос іншої людини:

– Я все ще не розумію, що він тут робить.

– Я не розумію, що ти тут робиш, Нікі, – відповів Ваймак. – Якщо це якась спроба його залякати…

– Ох, тренере, Ви завжди думаєте тільки погане про нас! – засміявся юнак.

– Це, тому що я знаю вас.

– Грубо.

Кевін обірвав їхню розмову: 

– Де, трясця його матері, він є?

Ніл підійшов до дверей і відсахнувся, почувши голос Ендрю крізь щілину: 

– Вийди, вийди, де б ти не був.

– Ендрю! – гаркнув Ваймак. - Відійди звідти. Заради біса.

Ніл смикнув двері й відчинив їх, аби зустрітися з усміхненим обличчям Ендрю. Він холодно дивився йому у відповідь і чекав, поки той піде з дороги, але Мін’ярд цього не зробив.

– Підслуховуєш? Тск, тск, хіба вони не вчили тебе манерам у Гнізді?

Ніл відреагував легкою посмішкою: 

– Вони навчили мене всяких речей у Гнізді.

– Ти страшенно сміливий для того, хто збирається отримати ножа в живіт. Цікаво, наскільки ж ти, дідька лисого, відбитий на голову?

– Можливо існують таблетки, що змогли б мене вилікувати. Не підкажеш як називаються ті, на які тебе підсадили? 

Ендрю розсміявся й повернувся на підборах.

– Ну ж бо, Натаніелю. Не змушуй своїх відвідувачів чекати.

Хлопець розправив плечі й пішов за ним до вітальні. Стоячи по центру разом із Ваймаком, Кевін мав настільки понурий та зневажливий вигляд, що  Ніл засумнівався, чи бачив його таким до сьогодні.

 Ідентичний близнюк Ендрю сидів на дивані, напівсонний та одягнений у все чорне, як і його брат, а на підлокітнику знаходився вищий та смуглявіший юнак, чия посмішка здавалася справжньою, наскільки міг зрозуміти Ніл.

– Привітик, – привітався хлопчина на підлокітнику. Він підвівся й простяг руку, щоб Ніл її потиснув. - Я Нікі, кузен Ендрю й Аарона.

Ніл витріщався на його руку, але не зробив жодного руху, щоб потиснути її.

– Я не кусатимусь, – засміявся Нікі. – Хіба що тобі це подобається.

– Огидно, – пробубонів Аарон.

Ендрю потер свої руки одну об одну й виступив вперед між Нілом і своїм кузеном.

– Що ж, Кевіне, ти хотів його бачити, і ось він тут.

Кевін нахмурився, дивлячись на Ендрю, проте потім перевів свій погляд на обличчя Ніла. Він сказав французькою: 

– Скажи мені, що ти не збираєшся тікати.

Ніл повільно кліпнув.

Ендрю нахилився вперед, щоб поглянути на його обличчя. Коли цей жест не отримав жодної реакції, він помахав своєю рукою перед очима хлопця. Ніл відсахнувся й кинув на нього холодний погляд.

– Що ти зробив, Кевіне? – посмішка ніколи не покидала вуста Ендрю. – Ти вимкнув його чи щось таке? Що ти сказав? Я теж хочу спробувати.

Ваймак забурчав: 

– Досить, Ендрю.

– Мені потрібно поговорити з ним наодинці, – сказав Кевін з хмурим поглядом своєму охоронцю, який хихикнув у відповідь.

Ендрю штовхнув Ніла рукою й сказав: 

– Ти добряче попрацював, щоб зацікавити його. Не думав, що гра в недотику спрацює на нього. Я гадаю, ти знаєш його краще за мене, хм?

– Він завжди так багато говорить? – запитав Ніл у Ваймака.

– Що ж, це вже просто грубо, – пожалівся Ендрю, хоча Ніл все ще міг відчувати, як він посміхається.

– Боже, – застогнав Аарон. – Ми можемо вже піти?

Нікі махнув на нього рукою.

– Циц, це цікаво.

Кевін стиснув щелепи й кинув на них похмурий погляд. Нікі у відповідь зухвало посміхнувся й поворушив бровами. Очевидно, авторитет Кевіна не мав тут такої ваги, як у Гнізді. Навіть старші Ворони схилялися перед його бажаннями, якщо вони збігалися з бажаннями Ріко.

Ваймак махнув головою й пішов на кухню, бурмочучи щось про те, що зараз занадто, в біса, рано для цього всього. Нілу не подобалося те, як росла маніакальна радість Ендрю, коли тренера не було в полі зору.

– Я думаю, Кевін хоче сказати парочку слів, – сценічно прошепотів Ендрю, штовхаючи Ніла ліктем. - Заспокоїш його, чи не так? Скажи щось.

Ніл знову подивився на Кевіна й сказав: 

– Іди до бісової матері.

Нікі хихикнув собі в руку, а Ендрю подивився на Кевіна з фальшивим співчуттям. Аарон провів рукою по обличчю й знову перевірив час. 

Кевін витріщався на нього й продовжив французькою: 

– Я хочу тобі допомогти, тому що знаю, що ти…

Ніл розгнівався: 

– Стули пельку.

– Натаніелю, я памʼятаю, що ти зробив.

– Я нічого тобі не зробив. Закрий свого рота, шляк би тебе трафив.

Ендрю обернувся до своїх близнюка та кузена й сказав німецькою: 

– Я відчуваю себе покинутим. Нікі, йди подивися, що їсть тренер.

Ніл не дозволив собі відреагувати на те, що юнак говорив німецькою. Йому було цікаво, чи розповідав Кевін, що Натаніель вчив цю мову у старшій школі. Здавалося, Дей став жахливо дружнім із цією партією.

Нікі важко зітхнув і попростував до кухні.

– Тепер ще раз англійською, – сказав Ендрю, розмахуючи руками перед двома хлопцями так, ніби він керував цілим оркестром.

Ніл знав, що Ендрю й Аарон спостерігали за ним, але він утримував свою увагу на Кевіні. Говорити про ніч, коли Дей пішов, було останнім, чого він хотів, особливо на публіці. На щастя, Кевін вже це зробив.

– І що ти робитимеш? – запитав Дей, говорячи англійською, як і просив Ендрю.

– Так, що ти робитимеш, Натаніелю? – радісно повторив Ендрю, обходячи Ніла за спину. – Минулої ночі Кевін не давав нам спати своїм хвилюванням, тож ми всі дуже хочемо побачити, що з цього вийде.

Ваймак повернувся в кімнату разом з Нікі. Він штовхнув тарілку з тостами та маслом до живота Ніла, і хлопець доклав чи малих зусиль, щоб не зморщитись, оскільки тарілка влучила надто близько до його рани. Кевін прищурив очі, дивлячись на нього.

– Ніл працюватиме на мене певний час, – оголосив Ваймак, сідаючи на диван біля Аарона. Він тримав ще одну чашку з кавою у своїй руці: – Різні роботи тут і там до того часу, поки він встане на ноги й зможе рухатись далі. 

Кевін налякано дивився то на тренера, то на Ніла: 

– Ви ж не серйозно?

Манія Ендрю вмить потьмяніла:

– Ох, тренере. Ні, ні, цього не станеться.

– Не памʼятаю, щоб я тебе питав.

– Немає жодного шансу, щоб Морана його побрала, що цей Ворон залишиться тут, – прохрипів Ендрю.

Ваймак сьорбнув свою каву й незворушно поглянув на Ендрю.

Нікі примостився назад на підлокітник й слабо сказав, видавивши знервовану усмішку: 

– Мати одного з колишніх приятелів Кевіна може бути весело.

– Замкни свій писок, Нікі, – прогарчав Аарон.

Кевін був помітно схвильований: 

– Ендрю.

– Нікі, Аароне, – сказав Ендрю, обвиваючи свою руку навколо руки Ніла. – Зачекайте у холі.

Аарон закотив очі, проте обидва послухалися без прирікань. Усе в тілі Ніла так і кричало йому бігти, коли він побачив, як відчиняються двері.

– Так краще, хіба ні? – наспівав Ендрю, коли двері зачинилися. – На чому ми зупинилися? Ах, так, Натаніель як раз йшов.

Ваймак важко зітхнув: 

– Я вже запропонував йому залишитись, Ендрю. Я не збираюся відхиляти цю пропозицію тільки тому, що ти цього не хочеш.

Рука Ендрю спробувала обвити пояс Ніла, проте він вчасно схаменувся й вирішив притулитися до стіни. Він так і не торкнувся своїх тостів.

– Я куплю тобі квиток до Евермору, – сказав Кевін. – Я знаю, що тобі буде нелегко, але так буде краще.

Стриманість Ніла згоріла вмить: 

– Ні.

Кевін краєм ока поглянув на Ендрю, а потім заговорив французькою: 

– Якщо ти повернешся зараз, то встигнеш реабілітуватися від того, що він з тобою зробить, до літньої практики та передсезонних інтервʼю. Чим довше ти тут залишаєшся, тим гірше потім буде. Просто повернися туди й покінчи з цим.

– Це не твоя бісова турбота, – прошипів Ніл. – Ти тепер Лис.

– Оооу, це все звучить захопливо, – відрізав Ендрю. – Говоріть англійською або я почну вгадувати. Моєму терпцю надходить кінець.

У відповідь Кевін лише розгнівано поглянув на нього й продовжив говорити французькою: 

– Принаймні в Гнізді ти житимеш. Щойно твій батько почує, що ти залишив університет, він тебе вбʼє.

Звичайно, Ніл це знав, але Кевін був його єдиним квитком назад у Гніздо. Вибір був поміж смертю від рук його батька, життям, як власності Ріко, та втечею. І він уже все вирішив. Ніл залишить Кевіна тут із його жалюгідною командою й спробує знайти притулок у свого дядька. Життя в бігах було б виснажливим, але все ще було варте спроби.

– Декілька тижнів, – сказав Ніл англійською, кидаючи на Ендрю незадоволений погляд. – І тоді я піду.

Ендрю хмикнув і зробив вигляд, що думає над цим: 

– Як щодо декількох годин?

– Якщо ти переймаєшся через бідного малюка Кевіна, то можеш забрати його до діри, в якій ви живете. Ми з ним більше не маємо чого обговорювати.

Ендрю піднявся й опустився на носках своїх ніг:

– Чудово. Просто чудово. Що ж, тоді йдемо, Кевіне?

Дей довгий час витріщався на Ніла перед тим, як змиритися. Ендрю весело помахав на прощання тренеру, перш ніж витягнути Кевіна в хол, дозволяючи дверям захлопнутися за ними. Ніл напружив слух, щоб почути, як їхні кроки віддаляються до ліфту, і тільки тоді розслабився.

– Все пройшло не настільки погано, як я думав, – сухо сказав Ваймак.

Ніл повільно вдихнув і порахував до десяти, перш ніж спитати: 

– Решта вашої команди часом не заскочить повитріщатися?

Ваймак похитав головою: 

– Ні, вони всі розʼїхалися хто куди на весняні канікули. Не хотіли залишатися тут довше, ніж потрібно було, особливо з лайновим шоу, що ось-ось почнеться. Говорячи про це, я отримав повідомлення, що уже були перші випадки вандалізму. Почнеш працювати завтра.