8. Залицяння

Ніл різко прокинувся, щойно за дверима спальні задзвонив будильник Ваймака. Серце юнака швидко билося в грудях. Адреналін потрапив у кров, готуючи його бігти чи битися до останнього. Надворі досі було темно, тож Ніл міг сказати, що це було незвично рано для тренера Лисів. У Гнізді все непередбачуване ніколи не приносило чогось хорошого.

Заціпенілий, Веснінський чекав, затамувавши подих. У памʼяті виринув голос батька: « Прокидайся, Молодший. Настав час твого уроку ».

Увімкнувшись, світло з коридору трохи випромінювало у вітальню.

— Прокидайся, хлопче! — гукнув Девід. Ніл здригнувся так, що ледь не зісковзнув з дивану. — Ти матимеш честь спостерігати, як Лиси волочать свої недотепні дупи навколо мого стадіону.

Трясучись, Ніл відкинув ковдру й піднявся. Спершу він попрямував на кухню, поки чоловік пішов приймати ранковий душ. Хлопець примружився від яскравого кухонного світла, шукаючи кавові фільтри та пакетики з гущею. Це було такою негласною домовленістю, згідно з якою той, хто першим не встиг піти до душу, відповідав за приготування ранкової кави. Натаніель надавав перевагу тому, щоб готувати напій самостійно, оскільки Ваймак заварював його настільки міцно, що на смак відчувалося, як удар ногою в груди.

Іноді юнак замислювався над тим, як почувався Кевін, перебуваючи в цій квартирі.

Кавоварка ожила й Ніл, підійшовши до холодильника, почав діставати коробку з яйцями, пакетик вимитого листя шпинату та нарізаного зеленого перцю, заготованого ним минулого вечора. Він дістав сковорідку з маленької шафки біля духовки, й поставив її на одну з конфорок, аби вона нагрілася. Позіхаючи, юнак засунув руку під власну футболку, щоб почесати бинти на животі.

Коли жалюгідна пародія на омлет була майже готовою, Ніл поклав шматок хліба в старий тостер і потягнув скрипучий важіль донизу. Він перекинув омлет собі на тарілку та знайшов вилку саме тоді, як вода у ванній припинила текти. Ваймак увійшов якраз вчасно, щоб дістати свої тости. Чоловік був одягнений у джинси та футболку з логотипом групи, про яку Ніл ніколи не чув. Майстер нізащо би не одягнув таке повсякденне вбрання, навіть на самоті власного дому. Він пишався своєю елегантністю та могутністю. Усе, що носив тренер, було чорним і гладким; його гардероб, певно, коштував стільки ж, скільки автомобіль. Натаніель підозрював, що навіть піжами Майстра були пошитими на замовлення.

Веснінський швидко поснідав та випив каву, охолоджену тонким шаром молока, що він додав. Ваймак буркнув, щоб парубок поквапився, коли Ніл, поставивши посуд у мийку, пішов приймати душ.

Хлопець обережно вимився мочалкою, стоячи обабіч потоку води, щоб зберегти шви сухими, потім нахилився під воду, щоб помити волосся. Втершись рушником, він провів дезодорантом попід пахвами й одягнув нижню білизну- шорти та нову чорну футболку. Ніл не знав, що відбуватиметься цього дня, тож не хотів ризикувати, щоб хтось ненароком не помітив, як його рани почнуть кровоточити. Наостанок, юнак почистив зуби та змінив пластир на обличчі, скориставшись нагодою - намастив вилицю кремом від опіків.

— Ходімо, Ніле! — гукнув Ваймак.

Дорога до Лисячої Нори була тихою. Небо тільки забарвлювалося в рожевий колір на сході, а темінь ночі перетворювалась у світлий відтінок синього. Ніл не міг згадати, коли востаннє бачив схід сонця. Він із широко розплющеними очима дивився крізь вікно на темні форми дерев і тонкі хмари на небі, які все ще приховували кілька непохитних зірок.

Скло раптово з гудінням опустилося. Натаніель поглянув на Ваймака, котрий тримав ліву руку на контролерах вікон і пильно стежив за дорогою. Збентеження розривало груди юнака, проте він все одно висунувся з вікна, щоб краще роздивитися небо над головою. Хлопець упивався мʼяким ранком, насолоджуючись прохолодним повітрям, що торкалося обличчя, та далеким пташиним співом.

Лисяча Нора відрізнялася від Замку Евермор. Цей корт був меншим і простішим: із пофарбованими в білий колір бетонними стінами, шумними люмінесцентними лампами всередині, та підлогою з тьмяно-сірого бетону, вкритого плямами білої фарби де-не-де. Хоч Лисяча Нора мала певну яскравість, проте навіть й поруч не стояла з поняттям елегантності. Вона не відчувалася вʼязницею чи чорною дірою. 

Ваймак, здавалося, зрозумів тривожний настрій Ніла, тож без слів провів хлопця до кімнати, яку Веснінський упізнав із інтервʼю після гри, які дивився. За нею був темний, тихий стадіон.

Ніл самотужки побрів до моторошних відблисків, що знаходилися на стіні з оргскла, слідкуючи за аварійними вогнями. Навіть у повній темряві юнак відчував, яким величезним та порожнім був стадіон. Усе це повітря чекало, щоб його наповнили світлом, звуками та завчасним подихом перед криком. 

Світлові блоки над головою спалахували один за одним, проявляючи ряди помаранчево-білих сидінь навколо корту. Незважаючи на те, що корт не був його, Ніл почувався майже як вдома. Він знав лінії, межі та правила краще, ніж биття власного серця. 

Ексі було єдиною подібною до життя річчю для Ворона.

Ніл не знав, як довго простояв, витріщаючись на корт та прагнучи бути на ньому, загорнутим у спорядження та з ракеткою в руці; незабаром він почув нудотно-солодкий голос, що вирвав його з роздумів:

— Хочеш грати, Натаніелю?

Веснінський здригнувся, але розгладив обличчя перед тим, як обернутись до Ендрю.

— Не з тобою.

— Ну ж бо. Ми могли б зіграти три на три, — Міньярд вказав на свою ліву вилицю й захихотів із власного жарту. Його волосся було нічим іншим, як безладом, та й одягненим він був у звичну чорну одіж, враховуючи ручні повʼязки, що приховували ножі.

— Хіба ти не повинен готуватися до тренування? — спокійно поцікавився Ніл.

— Усього лиш досліджую потенційні загрози, — Ендрю зімітував руками бінокль і вдав, що роздивляється порожній стадіон. — Треба захищати Кевіна й усе таке, памʼятаєш?

— Є успіхи?

Ендрю нахилив голову й опустив руки:

— Я з цим розберусь, так чи інакше.

— Ендрю! Що ти тут робиш? Тренер хоче бачити нас у кімнаті відпочинку, — крикнув Кевін з боку роздягальні. Через мить він зʼявився поруч із Ендрю й здивувався, побачивши Ніла. — О, ти тут. Нарешті співпрацюватимеш?

— Ні, — одночасно відповіли Натаніель та Ендрю. Ніл зціпив зуби. Міньярд посміхнувся, побачивши кислий вираз обличчя Дея.

— Кевіне та Ендрю, поверніться, заради біса, сюди! — заревів Ваймак.

Міньярд потер долоні й по-акулячому всміхнувся Нілу. Кевін розвернувся на пʼятах і пішов назад у кімнату, де чекали решта Лисів. Ніл чимчикував на кілька кроків позаду Ендрю й намагався не звертати уваги на звивання в животі. На думку юнака, краще було зустрітися з Лисами зараз, аніж пізніше, коли вони вийдуть на корт із ракетками в руках.

У дверях кімнати для відпочинку Ніл завмер і оглянув її. Лиси були такими ж галасливими, як і під час ігор. Не вистачало чотирьох найстарших гравців. Присутні були одягнені в різних кольорах та стилях без жодного натяку на одноманітність. Дивлячись на них усіх разом, у Натаніеля рябіло в очах.

Ден Вайлдс - капітан Лисів, стовбичила над нападником - Сетом Гордоном у той час, як він похмуро сидів у кріслі; дівчина лаяла його за те, що той сказав Нікі. Другокурсник - Мет Бойд стояв і спостерігав за ними, згорбивши плечі, хоча від цього його величезна статура не здавалася меншою. Рене Вокер - воротар, спокійно посміхалася Ендрю, який був перед нею й широко жестикулював, розповідаючи, що сталося напередодні. Аарон стояв у кутку з Нікі. Опорний півзахисник - Елісон Рейнольдс сиділа на підлокітнику крісла Сета, обертаючи кінець свого блискучого хвоста навколо пальця. Кевін стояв у передній частині кімнати, схрестивши руки та червоніючи від роздратування, поки інші продовжували ігнорувати його.

Ваймак гортав вміст свого художнього планшету й не звертав увагу на команду, ніби така поведінка була нормальною. Ніл не міг повірити, наскільки невимушено виглядав тренер Лисів перед обличчям такої неповаги. Цього ніколи б не сталося в Гнізді. Одна лише думка про це змусила Натаніеля напружитися, згадуючи укус тростини Майстра.

Проте ціла кімната притихла, коли Нікі гукнув:

— Привіт, Натаніелю!

Усі повернулися до нього, що змусило кров юнака схолонути. Три дівчини переглянулися між собою. Сет підвівся зі свого місця й випрямився на весь свій зріст, випромінюючи таку зарозумілість, яка мала  б виникнути від ведення війни зі світом, і байдужістю до того, хто потрапить під перехресний вогонь. Він був ледь вищий за Метью, який здивовано кліпав очима, дивлячись на Веснінського.

— Хто це, у біса, такий? — запитала Елісон.

— Тренер приніс нам нову забавку, — зареготав Ендрю.

Ваймак уклав ручку за вухо й мовив:

— Лиси, зустрічайте Натаніеля Веснінського. Можете кликати його Нілом. Ніле, ці недоумки — Лиси.

— Приємно познайомитися, Ніле, — відповіла Рене, мило посміхаючись.

— Ти що теж плюгавий Ворон? — жорстко поцікавився Сет.

Ніл проігнорував його натомість, перевів погляд на Кевіна, дивуючись, як той додумався приєднатися до цієї команди.

— Агов, виродку, я задав тобі питання! — розлютився Сет.

— І я тебе проігнорував, — відповів Ніл.

Ден скривилась, проте Натаніель не був певен, чи від роздратування, чи від сміху. Позаду неї Мет стримував легку усмішку.

— На якого дідька тобі пластир? — запитав Сет. — Доволі очевидно, що знаходиться під ним, бевзню. Ти нікого не надуриш.

— Сет, сядь на місце, — наказав Ваймак; у його голосі відчувалася нудьга.

Гордон плюхнувся назад у крісло, штовхаючи Елісон. Рейнольдс повернулася й ляснула його по плечу, перш ніж переміститися на вільний кінець дивану. Ден влаштувалася посередині, а Мет — обік неї, на іншому кінці.

— То що він тоді тут робить? — запитала Ден. — Я не знала, що ми колекціонуємо Воронів, тренере.

Ендрю розмістився в кріслі й приклав палець до губ:

— Як думаєте: якщо ми зберемо чотирьох, то отримаємо пʼятого в подарунок?

— Закрий писок, — наказав Кевін, — Нікі, Аароне, сядьте нарешті. Це командні збори, а не соціальна зустріч.

Нікі підскочив до порожнього дивану, що знаходився біля крісла Ендрю. Аарон поклав телефон у кишеню й поплентався за кузеном, спостерігаючи за Нілом.

— Якщо це командні збори, то чому він тут? — запитав Міньярд.

— Він тут, аби гарно виглядати і піднімати дух, — пожартував Нікі німецькою. — Знаєш, як ті дівчата, яких виводять розважати військових. У нього таке обличчя, що змусить будь-якого солдата звернути увагу, якщо ти розумієш про що я.

Сніданок Ніла звернувся в шлунку.

— Ісус на палиці, Нікі, — пробурмотів Аарон, потираючи очі.

— Англійською, хлопці, — зітхнула Ден, хоча вона не виглядала так, ніби очікувала, що її послухають.

Нікі навіть не глянув на неї:

— Ох, ти такий скромник, Аароне. Не бійся також його привітати.

— Я вбʼю тебе, поки ти спатимеш.

Кевін уважно спостерігав за реакцією Ніла, оскільки сам не розумів, що говорять кузени. Натаніель зиркнув на нього, а потім перевів погляд на черевики Ваймака, щиро сподіваючись, що його виженуть зі зборів команди.

— Чи ми робитимемо щось, окрім як дивитимемось на свіже мʼясо? — запитав Ендрю, поклавши голову на спинку крісла. — Мені стає нудно, тренере! Я не можу так жити!

— Чи ще хтось має драматичні моменти, які хочеться обговорити, перш ніж ми почнемо? — сухо запитав Ваймак. — Ні? Фантастично. Щоб відповісти на запитання, яким ви до смерті цікавитесь, Ніл з нами, поки не стане на ноги. Він тут і там виконуватиме для мене різну роботу, тож не турбуйте його.

Сет виглядав так, ніби вже хотів ударити Ніла. Ден та Елісон пильно гляділи на юнака, ніби мали бажання допитати, у той час як Рене дивилася на нього з неймовірно спокійним виразом обличчя.

Ваймак продовжив:

— Ми всі знаємо, що в лютому нас добряче підбили, і це - погано, проте я хочу, аби всі зосередилися на тому, щоб стати кращими наступного року, гаразд? Я бачу, що наші випускники вирішили покинути нас, тож, імовірно, ми більше не побачимо їхніх жалюгідних дуп, тому звикайте до нового складу. Аароне, вітаю, наступного сезону ти станеш захисником початкового складу. Нікі, ти все ще на заміні. Ми підписали контракт з нашою новою нападницею кілька днів тому. Не лякайте її, коли вона сюди приїде в червні. Усім зрозуміло?

Ваймак кинув багатозначний погляд на Ендрю, який вказав на власній груди й лиш губами мовив: «Я?».

— Прекрасно. Я почуваюся щедрим, тож сьогодні буде все, що захоче Ден. Завтра зранку зустрічаємося в залі, як зазвичай. Не запізнюйтесь і не зʼявляйтеся в неправильному місці. Якщо забагато лінилися протягом канікул, то пошкодуєте про це цього ж тижня, — Ваймак говорив, дивлячись на Сета, який підняв руку догори і виглядав ображеним. — Клас розпущено. Ден, змусь цих клоунів перевдягнутися й почати бігати навколо корту. Кевін приєднається до вас цього разу. Це ваш щасливий день.

— Ходімо, народ, — сказала Ден, підводячись зі свого місця.

Сварячись один із одним, команда рушила до роздягальні, щоб одягнути своє спорядження. Ніл не розслаблявся, поки Ендрю не зник за дверима.

— Перше враження? — поцікавився Ваймак, щойно вони залишилися на самоті.

— Я точно розумію, чому вони всі Лиси, — відповів Ніл, глибоко вдихнувши.

— Будь ласкавий, залиш подібне лайно при собі, — сказав Ваймак. — Ну ж бо, ти можеш подивитися зі мною. Я впевнений Кевін із захватом послухає твій відгук.

Це було ще гірше, ніж Ніл очікував.

Юнак сидів із Ваймаком на одній з лав внутрішнього корту й спостерігав, як Лиси розтягуються; згодом, як вони намотують кола навкруги стадіону в темпі, встановленим Ден. Усе це виглядало досить стандартно, поки вони не вийшли на корт, швидко розчинившись в криках, які ледь не переросли в кулачні бої. Здавалося, більшість сварок відбувалося поміж двома нападниками. Дискомфорт Кевіна був ледь помітним, але Ніл бачив це в його вайлуватому положенні та в тому, як юнак тримав ракетку правою рукою. Веснінський знав, що будь-який дискомфорт чи тривожність посилять критику Дея і скоротять терпець. Доказом цього була бурхлива реакція Сета щоразу, як Кевін робив зауваження. Коли Гордон не горлав, а вказував на Дея, то кричав щось на Нікі, за що його нагороджували або зухвалим жестом зі сторони Гемміка, або чимось схожим на погрозу з боку Аарона. Кожного разу, як виникала бійка, Ден вдавалося її зупинити й за кілька хвилин привести команду до ладу.

Лиси були шумними й безладними. Ворони ж - добре змащена машина: кожен гвинтик знав своє місце та призначення. Сувора ієрархія тримала їх усіх у строю. Лиси були схожими на потяг, що зійшов із колії. Незважаючи на те, що вони з повагою ставилися до Ден, це не заважало їм гризти горлянки одне одному. Ніл не бачив такого хаосу ще з часів малої ліги.

Найгіршим було те, що в моменти, коли Кевін нарешті набирався сміливості, щоб спробувати забити гол, мʼяч щоразу вдарявся принаймні в тридцяти сантиметрах від воріт і кожен промах стискав живіт Ніла в жорсткий вузол. Він знав, що Кевін втратив тієї ночі, коли його рука була розбита вщент, але наслідки все одно були бридкими.

Ніл перевів погляд на свої черевики.

— Боляче дивитися, еге ж? — запитав Ваймак, обережно штовхаючи його ліктем. 

— Так, — тихо відповів Ніл.

— Господи, знову, — промимрив Ваймак.

Натаніель підвів голову й побачив Кевіна, що стояв біля воріт і сварився на Ендрю. Міньярд, здавалося, не реагував, поки не кинув свою ракетку та залишив корт. Девід підняв руки вгору, наче перед дикою твариною, коли Ендрю наблизився до них.

— Куди ти йдеш?

— Ох, тренере, Кевін тримає мене на межі, проте я не дуже хотів би робити послугу нашому давньому другу - Ріко, добивши його, — відповів Ендрю, хихочучи та знімаючи рукавички, а за ними й шолом. Посмішка була гострою та смертоносною.

Мʼяч відскочив від стіни корту поблизу того місця, де стояли Ваймак із Ендрю. Це Кевін кинув. Міньярд у відповідь відкинув його. Інші Лиси переглянулися та знизали плечами, а Дей різко жестикулював своєю ракеткою, щоб повернути їх до тренування.

— Ендрю, — змучено зітхнув Девід, потираючи лоба.

— Ні, — посмішка зникла з його лиця, аби повернутись назад ще сильнішою. — Я вбʼю його, тренере, і буду насолоджуватися процесом.

— Ендрю, ти не можеш біситися тільки тому, що Кевін потягнув твої хвостики. Ти тут, аби займатись бісовим спортом, тож займайся бісовим спортом.

—Я займатимусь спортом, але не маю терпіння для його маленьких розумових ігор, — очі Ендрю перемкнулися на Ніла й він вдав, що співчуває. — Ох, бідне цуценя. Виглядає так, ніби йому потрібна прогулянка, тренере.

— Не зважай на нього, Ніле.

— Тренере, Ви сказали, що мені не дозволено ухилятись від тренувань. Я зроблю Вам послугу, вигулявши Вашого цуцика. Або Ваш пес може вигуляти мене - залежить від того, яка версія Вам пасуватиме більше. Обирайте. Я у гарному гуморі, — він вказав на Ніла. — Чекай мене тут. Я вмить повернуся.

Ендрю побіг до роздягальні у своєму громіздкому спорядженні. Веснінський дивився йому вслід із неспокійним серцем. З такими людьми, як Ріко та Ендрю, наслідки відмови були набагато гіршими, аніж згода з будь-якою нездоровою грою, яку вони пропонували.

Ніл підвівся й почав розтягуватися.

— Гаразд. Не кажи, що я тебе не попереджав, — голосно зітхнув Ваймак.

— Ви сказали жодних темних провулків.

— Цілий світ це темний провулок для Ендрю.

Ніл знизав плечима, перш ніж упасти у випад. Він віддався приємному горінню мʼязів, щойно потягнувся. Юнак сумував за цим відчуттям.

— До речі, краще було б, аби Еббі оглянула твою рану.

Слова Ваймака так налякали Натаніеля, що він мало не впав.

— Про що це Ви? — запитав хлопець, різко підводячись.

— Ти дуже часто змінював сміття у ванній кімнаті, відколи приїхав сюди, і це викликає занепокоєння, знаючи, яких людей я маю у команді. Сьогодні вранці знайшов використану марлю.

— Я в порядку, — спохмурнів Ніл. Це не його справа.

— Не занеси інфекцію, — сказав Ваймак із суворим поглядом. - За першої ж ознаки, що щось не так, ідеш до Еббі.

— Та не занесу, — пробубонів Ніл.

Насправді, він не отримував інфекцію уже багато років, адже завжди мав доступ до медичного приладдя у Гнізді. Звівши брови, хлопець закінчив розтягуватись і намагався ігнорувати неприємне відчуття, що розгорталося в грудях.

Ендрю підбіг до них із усмішкою, такою ж темною, як і його одяг. Він свиснув і вказав на Ніла, коли той почав іти в його сторону. Ваймак похитав головою, поки Натаніель наздоганяв Міньярда.

Йому довелося бігти, перш ніж опинитися поруч із Ендрю, тримаючись праворуч, щоб не бути затиснутим між ним та стіною. Міньярда це не хвилювало, він лише посміхався та брязкав ключами, що лежали в кишені. Ніл поглянув повз нього на Лисів і впіймав погляд Кевіна, спрямований на них. Веснінський тішився, що пізніше не доведеться мати справу зі скаргами Дея.

— Припини бути нудним, — на півдорозі першого кола сказав Ендрю, штовхаючи Ніла.

— Ти такий же нудний, як і я, — Натаніель відійшов трохи далі від воротаря, щоб уникнути повторного поштовху.

— Я впевнений, що зможу тебе розважити, якщо ти цього хочеш. Я міг би показати тобі, що вмію робити з ножем. Це досить вражаюче.

Без роздумів, Ніл потягнувся, щоб помацати комір, переконуючись, що він прикриває шрам. Жирні, бліді ряди рубцевої тканини, що тягнулися тулубом, здавалося, горіли від однієї лише думки про лезо. У цей момент, Веснінський ненавидів Кевіна, за звʼязок з кимось подібним, після довгоочікуваної втечі з Гнізда.

— Ножі це не моє, — пробурмотів Ніл.

— То що ж тоді твоє? Що роблять Ворони аби розважитись? — Ендрю підійшов ближче до Натаніеля; їх руки майже торкались одна одну.

— Ексі.

— І?

— Вправи.

— Ну-дно , — проспівав Міньярд. — Я знаю! Як щодо невеличкої гри? Правила прості: я запитую тебе щось, а ти відповідаєш, бо інакше я тебе випотрошу. Ну, як тобі?

— Звучить так, ніби в мене немає вибору.

— А ти розумний, — проворкотів Ендрю, поплескавши хлопця по ушкодженій вилиці. Ніл не зміг приховати, як скривився від болю. Ендрю засміявся й мовив: — Боляче, га? Що, Ріко позначив тебе, перш ніж випустити на волю?

— Щось типу того.

— Початок невдалий, але згодом ти станеш асом у цій грі, якщо знатимеш, що буде краще для тебе, — Ендрю вийняв свої ключі й почав підкидати їх у повітря та ловити, поки вони йшли. — Що тобі потрібно від Кевіна?

— Нічого.

— Бззт! Я на це не куплюся. Ти зʼявився тут із певної причини. Я накачаний пігулками, а не тупий.

— Я тут тому, що це кінцева зупинка автобусу, — закотив очі Ніл.

— Ти справді думаєш, що Кевін повернеться з тобою у Гніздо? Знаєш, я не дозволю йому порушити угоду зі мною. Перекажи це своєму Майстру.

— Якщо у тебе все під контролем, то нема чого хвилюватися через мою присутність. Я нічого не роблю Кевіну. Навіть не розмовляю. Насправді, я уникаю його, як тільки можу, тож тобі варто подолати свою параною та залишити мене у бісовому спокої.

— Або ти покинув університет і втік, або Ріко послав тебе сюди. Зважаючи на те, що ти все ще цілий, припускаю, що ти пішов із благословенням Моріями. Для чого він послав тебе сюди, Натаніелю? Сказав тобі зламати другу руку Дея? Задушити його уві сні? Чи, може, він збирається нагородити тебе, коли ти повернешся? — Ендрю міцно вчепився в руку Ніла, стискаючи запʼястя.

Мʼяч відскочив від стіни корту, де вони стояли, і Ніл зазирнув за плечі Ендрю, щоб побачити Нікі, який захоплено махав у їхню сторону. Міньярд не звернув на це уваги.

На корті Лиси розійшлися в черговий галасливий поєдинок. Поки вони сварилися, Ендрю зупинився й різко завів руку Ніла за спину. Веснінський ледве спромігся стримати крик болю.

— Яку гру ти ведеш, Натаніелю? — зі сміхом в голосі запитав Ендрю.

— Я не веду жодної гри, — Ніл люто зиркнув на Міньярда та вчепився в нього вільною рукою.

— Ти не даєш мені жодних підстав тебе слухати, дурний хлопче. Як я можу тобі повірити?

— Ти не приймеш правду. Я вже кілька разів повторив, що я тут не для того, аби зробити боляче Кевіну. Той факт, що ти мені не довіряєш, це твоя проблема.

— Ох, це точно твоя проблема, — Ендрю сильніше скрутив руку Ніла, — хіба це не так, Натаніелю? Проте я вирішую її. Не хвилюйся. Подейкують, що я дуже добре вмію вирішувати проблеми.

— Тоді поспіши й виріши її нарешті, — Ніл перестав боротися.

— Я почистив свій графік заради тебе, Натаніелю. Уся моя увага на тобі.

Перш ніж Веснінський встиг щось відповісти, Ендрю відпустив його і весело засміявся, коли той спіткнувся. Біль пронизував руку, поки Ніл трусив нею, але не було настільки погано, як могло б. Кров не пролилася, шви не зірвано. Хлопець обійшовся порівняно легко.

Поки вони йшли, Ендрю щось наспівував собі під ніс і продовжував підкидати й ловити ключі, щоразу кидаючи їх усе вище й вище. Ніл не сів поруч із Ваймаком, коли вони проходили повз нього, знаючи, що чоловік ставитиме додаткові питання, на які юнак не хотів відповідати. Крім того, відмова зараз спокусила б Ендрю до вбивства, а Ніл цього теж не хотів.

— Усе ще зі мною? Ти мені лестиш, — посміхнувся Ендрю, ловлячи ключі.

— Це не настільки боляче, як спостерігати за грою твоєї жалюгідної команди.

Сміх Ендрю був настільки неочікуваним та гучним, що Ніл підстрибнув.

— Гаразд, тоді ще одне питання: чому ти підписав контракт із Воронами?

— Прикольна уніформа, — безтурботно відповів Ніл.

— І ти не в складі, тому що..?

— Усе ще тренуюсь бути йолопом.

— Твої вчителі пишалися б тобою, — Ендрю підкинув ключі з вражаючою силою. Ніл дивився, як вони підлітають, і відійшов, коли ті падали. Міньярд легко спіймав їх, пізніше покрутивши брелок навколо вказівного пальця. Вигляд його очей передбачав халепу.

Ще одна бійка спалахнула до того моменту, як Ендрю з Нілом дісталися до гостьової лавки, тож Міньярд не змарнував нагоди. Він раптово розвернувся й змусив Ніла підійти до найближчої лавки. Вибивши одну ногу Натаніеля з-під себе, воротар штовхнув його, а вже через секунду встромив вістря ножа у щелепу. Відчуття гострого металу на шкірі Веснінського було настільки ж тривожним, як і знайомим. Його живіт здригнувся. Руки обмʼякли на стегнах, рефлекторно здавшись після багатьох років навчання знову і знову, т яке покарання принесе боротьба.

Іншою рукою Ендрю здавив горло Ніла.

« Будиночок у горах , — Ніл відвернув свій розум від сьогодення й обережно викинув зі свого тіла, відправивши думки в безпечне місце. — Сходи вологі від дощу. Я чую шепіт вітру ».

— Скажи мені, чому Ріко відправив тебе сюди, — пролунав голос Міньярда скрізь сосни.

Несфокусований погляд Ніла був прикутий до чорної кофтини Ендрю. Рука на горлі стиснулася. Легені горіли. Ніл намагався подумки зосередитися на блакитному вітрячку, що застряг у горщику з гортензіями біля дверей.

— Чому нічого не говориш? — тихо поцікавився Ендрю.

— Убий мене або відʼїбись, — прохрипів Веснінський, слабо посміхаючись.

— Я тебе зламаю.

Ніл нарешті підвів свій погляд на воротаря:

— Ти не знаєш як.

— Відпусти його! — прокричав Кевін. — Ендрю, злізь з нього!

Дей зʼявився за мить без рукавичок та шолому. Він завмер, коли побачив ножа, проте шок тривав лише секунду. Ніл відсторонено спостерігав, як Кевін поплескав рукою по плечу Ендрю й намагався відтягнути парубка.

— Ендрю! — прокричав хтось інший. — Заради біса, відпусти хлопця!

Інші Лиси враз зʼявилися поруч, проте Натаніель усе ще намагався повернутися до сьогодення. Їхні голоси злилися в голосний звук, який він не міг розібрати. Увесь цей час він не зводив очей із Ендрю, спостерігаючи, як той усміхається, усміхається й усміхається.

Врешті-решт, рука відпустила горло хлопця. Веснінський занадто швидко втягнув повітря, що змусило закашлятись.

— Що тут, дідька лисого, відбувається? — гаркнув Ваймак. Лиси розійшлися й Ніл побачив, що їхній тренер пройшов крізь корт, щоб дістатись до них.

— Ендрю душив Ніла, — першою заговорила Ден.

— Психопат не зміг прожити й дня без спроби вбити когось, — сказав Сет, — а я говорив вам тримати його на повідцю.

— Заший ротяку по саму сраку, Сете, — огризнувся Нікі.

— Ти в порядку, Ніле? — запитав Мет.

— Він навіть не стікає кровʼю - тож у нормі, — зневажливо махнула рукою Елісон.

— Думаю краще дати Нілу трішки місця, аби він віддихався, — запропонувала Рене, тягнучи Нікі на один крок назад.

— Він не загроза для мене. Я казав тобі залишити його в спокої, — мовив Кевін, усе ще тримаючи Ендрю.

Ніл пирхнув і знову привернув увагу до себе.

— Ніле, не хочеш розповісти, що сталося? — запитав Ваймак, кидаючи на Ендрю застережливий погляд.

— Ми грали у невеличку гру, — тихо відповів Ніл, потираючи шию.

— І?

— Очевидно, я програв.

— Кевіне, Ендрю, ми маємо поговорити. Ден, забери решту на корт. Хочу, щоб ви всі були спітнілими поки ми повернемось, — ще сильніше нахмурився Ваймак.

— Ходімо, народ. Ми ще не закінчили, — штовхаючи руку Гордона й підбираючи під лікоть Елісон, мовила Ден.

Нікі та Аарон переглянулись, перш ніж піти за рештою команди назад на корт. Кевін похмуро глянув на Ендрю, якого, здавалося, не вразили ні статура, ні авторитет Дея. Ніл усе ще почувався так, ніби думками плив кудись далі, поки спостерігав, як ті двоє кидали виклик один одному.

— Мій офіс. Негайно, — гаркнув Ваймак. — Ніле, ти теж ідеш.

Ендрю присвиснув та пішов попереду Ваймака, крутячи брелок навколо пальця, а Ніл старався ігнорувати те, що Кевін відступив назад, аби підійти до нього. Вони вчотирьох обійшли корт по внутрішньому колу, поки інші Лиси продовжували тренуватися. Натаніель плентався позаду трьох інших і востаннє глянув на корт, перш ніж зникнути в білому бетонному лабіринті, що веде до офісу Ваймака.

Ніл увійшов останнім, тож зачинив двері й притулився до них. Хлопець тримав ручку, готовий бігти, якщо до цього дійде. Девід у цей час сперся стегном на край столу й поглянув на трьох юнаків.

— Гаразд, — урешті мовив тренер, — що має статися?

— Ось цей мусить піти, — відповів Ендрю, роблячи пістолет із вказівного та великого пальців і уявляючи, що цілиться Натаніелю в голову.

— Ви не можете змусити доктора Добсон відкоригувати його ліки? Це не може тривати й надалі, — роздратовано запитав Кевін, повертаючись обличчям до Ваймака.

— Скажи-но мені, Кевіне, ти ображений через те, що я не хочу грати з тобою, чи тому, що я подряпав твого дружка? — натомість запитав Міньярд, опускаючись у крісло в кутку й складаючи руки за головою.

— Ти погрожував йому ножем, — відповів Дей, — він нічого тобі не зробив!

— Я роблю те, що пообіцяв, — продовжив Ендрю. Кутики усмішки поступово почали зникати. — Цей лайдак прибіг вальсом одразу після твоєї маленької прес-конференції. Що ти очікував від мене? Потиснути йому руку? Дати печиво?

— Якби Ріко відправив когось, щоб нашкодити мені, він відправив би когось іншого й це було б уже зроблено, — пирхнув нападник.

— Тоді для чого, шляк би його трафив, він тут? — запитав воротар, підіймаючи руки вгору.

— Заспокойся, Ендрю, — пробурмотів тренер.

— Стуліть пельку, тренере, — огризнувся Ендрю. — Ви даєте цій тваринці спати на Вашому дивані, а тепер ще й дозволяєте блукати тут.

Кевін лише підкинув свої руки й злісно глянув на Ніла.

— Просто скажи їм, для чого ти тут. Ти ж тут, аби переконати мене повернутись в Евермор? Чи не так?

— Очевидно, — відповів Натаніель із камʼяним виразом обличчя.

— Тепер щасливий? — Кевін запитав у Ендрю.

— Ніколи, але це поза темою. Мені необхідно знати, чому він не повертається у Гніздо. Він прийшов і побачив, йому не вдалося, — Ендрю приклав руки до своїх вуст, створюючи конус, й крикнув. — Лети додому, пташко!

Ніл стукнув головою об двері.

— Що саме тобі сказав Ріко? Він же впустить тебе назад, чи не так? Він не… Він не вигнав би тебе просто так, — Кевін вражено подивився на Натаніеля.

У хлопця здригнулися нутрощі. Погляд Дея був саме тим, на що розраховував Моріяма. У Кевіна ніколи не було шансів зіграти героя, і тепер Ріко давав йому перекошену можливість урятувати Ніла від батька. На відміну від першого, другий (примітка: відсилка на їхні номери) усе ще мав певну людяність у собі. Він не міг кинути Веснінського вовкам і змиритися з цим.

— Він дав мені час до початку літніх тренувань, — збрехав Ніл. — Якщо ти не повернешся до червня, мене покарають.

— Теж зламає тобі руку? — захихотів Ендрю.

— Ось чому ти плануєш втекти, — підсумував Ваймак.

— Ти не можеш втекти, — заперечив Кевін, — Натаніелю…

— Замовкни, Кевіне, — попередив Натаніель. — Я розберуся зі своїм лайном, а ти — зі своїм.

Ендрю голосно зітхнув і потрусив ключами, знову привертаючи до себе увагу.

— Усе ще не пояснює, чому ти не записаний у складі Воронів. Скільки тобі років, насправді?

— Мені вісімнадцять.

— Брехня. 

— Мені виповнилось вісімнадцять у січні.

Брови Ваймака піднялися від неочікуваності.

— Так і знав! Старшокласник! Ну, звичайно, що він школяр.

— Він уже закінчив школу, — відповів Кевін, перш ніж похмуро глянути на Ніла. — Ти ж закінчив?

Кевін був тим, хто змусив його закінчити раніше.

— Так, закінчив, — суворо відповів Натаніель.

— Чому школяр мешкає в Еверморі? — поцікавився Міньярд. — Вони тебе теж усиновили?

— Я не зобовʼязаний розповідати тобі про власне життя, гаспиде, і я не збираюся повертатися, аби ти розрізав й подивився, що мене спонукає. Дуже шкода, що твоє життя не настільки цікаве, щоб розважити тебе, але тримайся подалі від мого! — губи Ніла скривилися в огидному гарчанні.

— Я тебе розгадаю, — заприсягнувся Ендрю.

— Ти можеш зосередитись на чомусь аж настільки довго?

— Побачимо.

— Ти задоволений, Ендрю? — запитав Ваймак із довгим страждальним зітханням. — Зможеш тримати ножі при собі?

— Поки він гарно поводиться, — відповів Міньярд. Тоді підвівся зі свого крісла й повідомив: — Ходять чутки, що сьогодні тут тренується команда Ексі. Ми повинні це перевірити, Кевіне.

— Просто неможливо, — закотив очі Дей.

Ніл посунувся, щоб обидва змогли покинути кімнату. Девід залишився біля столу, вивчаючи хлопця. Інтенсивність погляду змусила Ніла смикати низ власної футболки.

— Як довго ти жив у Еверморі? — тихо запитав Ваймак.

Ніл важко ковтнув.

— Достатньо.