Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Фанхата: Місячний Лицар
Рейтинг: 18+
Пара: Хонсу/Марк
Мітки: AU, Боги, Єгипет
Опис: Хонсу був Богом Місяця, тому не дивно, чому він тягнув Марка по ночах під відкрите небо.
Або AU, в якому чим сильніше вірять в Бога, тим більш матеріальним він стає.
***
Інколи життя стає надто непередбачуваним, щоб загадувати наперед. Марк Спектор ніколи не думав, що він стане вмістилищем для Бога. І якого ще — єгипетського. Бог відплати… Це вже було якоюсь насмішкою. Ні, справжнім цькуванням від долі, адже йому вистачало Стівена у себе в голові, щоб тут докупи прив’язалася така особистість.
У нього була мета. Чи дійсно в нього? Ні. Цього всього хотів не Марк, проте він вже не мав вибору, ніякого, тому що якщо ти одного разу віддав всього себе у владу Бога — той не відпустить. Не дасть мати власну волю. Хонсу виявився найгіршим з Богів, наче Спектор знав ще когось іншого.
Хонсу був справедливим Богом, проте дуже специфічним. Надмірний, надто емоційний, надто сильний, надто божевільний. Він не слухав нікого, окрім себе, і Марка це лякало настільки сильно, що він вже розглядав можливість випустити на «свободу» Стівена. Спектор не міг вже те терпіти.
Йому збрехали. Вірніше, просто не договорили, приховали, а він не питав, за що й поплатився. Виявилося, що чим сильніше ти віриш у Бога, то тим матеріальнішим він стає. Хонсу ж ставав все відчутним, адже він смів володіти тілом Марка, який не міг відмовити йому. Це був наче транс.
Завжди транс, коли його торкалися майже невагомо. Зап’ястя, передпліччя, плечі, шия. Шия, котру перетискали однією рукою. Його могли задушити або зламати шию — лише трохи сильніше стиснути, до хрускоту кісток. У Хонсу були гарячі пальці, настільки ж гарячі, як самі піски Єгипту. Десь там була зима, були сніги та справжні хурделиці, а Спектор вимушений був останні дні жити під сонцем, що спалював усе підряд. Лише ночі… ночі рятували, проте не його.
По ночах Хонсу наче ставав сильнішим, здобував те темне, що насправді в ньому приховувалося. Боги не бувають добрими, Боги не бувають злими. Вони завжди переслідують виключно свої цілі та бажання. А ще вони були набагато сильнішими, ніж прості люди.
Хонсу ненавидів одяг, ненавидів роздягати Марка власноруч — Спектор це засвоїв досить швидко. По-іншому ніяк, не тоді, коли твій одяг роздирають на клапті, лишаючи повністю голим. Бути голим перед Богом неймовірно соромітна справа, проте найгіршим стало те, що його розглядали, обмацували, притискали до себе, збуджували.
З самого першого разу, коли Хонсу отримав те, що хотів, Спектор відчував, як всю його свідомість охоплювала липка драконяча кров, що з кожним вдихом потрапляла все глибше в легені, склеювала їх, стягувала еластичні стінки та перетворювала їх на маленьку кульку, яку хотілося виплюнути, щоб не душила. Неможливо дихати. Неможливо дивитися. Тому Марк завжди закривав очі. Тому Марк завжди намагався майже не дихати.
Хонсу обожнював дивитися. Спостерігати за тим, як Марк позбавляв себе одягу, як погладжував свій живіт, як стискав власний член та дрочив собі, намагаючись якнайшвидше все закінчити. А потім… Волога від змазки долоня повільно пройшлася по всій довжині члена, стиснула голівку, через що плоть стала ще вологішою, спустилася донизу, щоб пальці могли стиснути яєчка. Так, Марк почав отримувати задоволення, але виправдовував себе тим, що хотів тим самим захистити Лейлу.
Я можу забрати її. Я заберу її, якщо ти готовий віддати її мені.
Спектор не бажав, щоб Лейла переживала все те саме, що він. Марк не хотів позбавлятися того відчуття, що він хоч комусь потрібен так сильно, як Хонсу.
У повний Місяць Бог дозволяв собі не просто торкатися людини. Кедрове масло — ось, що стало постійним супутником Хонсу у ці ночі. Як і сьогодні. Марк стояв колінами на ліжку, втискаючись у неї грудьми з кожним поштовхом все сильніше, як і стискав у пальцях ковдру, яку не встиг забрати. Хонсу був великим, але Спектр звик. Звик настільки, що сам починав рухатися назустріч поштовхам. Сильніше. Йому потрібно було сильніше, і здавалося, що ці думки чули.
— Мені не потрібно читати думки, — на нього лягли, змусивши розпластатися на ліжку, через що поштовхи стали глибшими. — Твоє тіло, — видих у саме вухо, з яким все тіло почало знайомо поколювати від напруги, — воно красномовніше, ніж твій язик.
Голос Хонсу розплився вібрацією в животі, прострелив поперек, і Марк не стримав стогону. Під животом розплилася волога, в голові запанувала темрява, але Спектор відчував, як член Хонсу входив в нього глибоко, різко та… Бог завжди був мовчазним. Навіть дихання не збивалося. Лише пальці, що з силою, до синців, стискали його стегна.
Десь там була зима. Скипень. Сніг. Крига. Але це не було важливим, адже Марк був тут, в Єгипті. Де царювали піски та жар сонця. Де був Хонсу, який ставав повноцінним Богом у повний Місяць.