Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Фанхата: Оріджинал
Пара: дівчина/дівчина
Рейтинг: PG-13
Мітки: повсякденність, новий рік, вечірка, флаф, від друзів до коханців, укрреал
Опис: Сьогоднішній день повинен був стати найкращим у її житті, але вона боялася відкривати правду.
***
Новий рік. Раніше для Катерини це свято було виключно сімейним, адже довго, надто довго батьки не дозволяли їй нікуди йти з дому на ніч. «А якщо зґвалтують?», «А якщо будуть наркотики?», «А якщо вб’ють?», «А якщо викрадуть та вивезуть до арабів і ти станеш шлюхою?». Надто багато «а якщо» було у її житті, проте за стільки років вона вже сама звикла прикриватися цим та майже нікуди не ходити.
Вступивши в університет, Каті все ж таки довелось поступитися сімейним «а якщо». Спочатку це були звичайні прогулянки по місту, кафешки, музеї, арт-простори, зрідка навіть театри, але з часом цього всього ставало більше. Може через те, що вона переїхала в інше місто та жила в гуртожитку разом з усіма. Може через те, що у власній групі вона знайшла прекрасних трьох людей, які стали найближчими друзями. А може й через те, що серед цих друзів була одна дівчина, яку вона покохала.
Марго. Маргарита. Таке суворе, «гостре» ім’я і така яскрава дівчина. Її волосся майже кожного семестру бігало по всій відомій колористам палітрі, проте вже як другий раз вона залишила собі рудий. Справжня відьма, як сама не раз жартувала Маргарита, приносячи до купи ще на пари свого равлика. Але Марго була доброю, дуже: вона допомагала усім, хто просив у неї допомоги. І це було…
Катерина не одразу набралася сил, щоб ще на далекому першому курсі підійти до цієї дівчини та запропонувати робити проєкт разом, якщо вже їм випали майже схожі теми. На диво, Марго не відмовила, навіть не скинула все на плечі Каті.
Кохання з’явилося не одразу. Звичайно, що одразу таке не може виникнути. Спочатку їхній квартет здружився, що протягнулося майже увесь бакалаврат, після вони успішно склали екзамени та вступили до магістратури. А зараз, вперше за стільки років, все ж таки вирішили провести Новий рік у квартирі як вже дорослі люди. Хоча Катя посперечалася б з цим висловлюванням, бо Саша, єдиний хлопець серед їхнього жіночого колективу, інколи поводив себе як та п’ятирічна дитина, якій подарували нову іграшку й енергії через край, і радості, і майже нічого не могло зупинити його. Як він взагалі знайшов собі дівчину, що не ревнувала його до подруг — дивина, але головним було те, що Саша був щасливим поруч з Олею.
Квартира була Марго, яку вона знімала десь з пів року. Перший поверх, тому сусіди не жалілися б на їхні витанцьовування, проте вони однаково не робили музику надто голосно. Вогники гірлянд, жива ялинка, від якої все пропахло хвоєю, домашня їжа, з якою Марго допомагала Катя, а натомість отримала собі «кучерики», які «дуже личать тобі». Від усмішки Марго щось всередині приємно та боязко стиснулося. Як і зараз, коли годинник показав рівно північ, вони цокнулися келихами й Маргарита подивилася прямо їй в очі.
М’ясна нарізка закінчилася якось надто швидко, тому Катя зголосилася піти та поповнити її. Можливо, сьогодні вона набереться сміливості (або вип’є достатньо, щоб прикликати цю сміливість) та розкаже все Марго, але… Але думки обірвалися, варто було Саші вийти на кухню.
— То що, сьогодні нарешті відкриєш своє серце?
Він був єдиним, хто знав правду, якось побачив все те, що палало всередині подруги. «Та тут би й дурень все зрозумів», — ще два роки тому сказав їй Саша.
— Ну так, — тяжко зітхнувши, промовила Катя. — Планую сьогодні, але як воно піде…
Вона хвилювалася, а коли таке відбувалося, то вже не було наснаги щось продовжувати. Проте, здається, Саша вже все вирішив за неї, адже варто було повернутися у кімнату, як він розкрив свій червоний мішок, як наче в того Санти Клауса у фільмах, та почав викидати у повітря пух. Звичайний пташиний пух, що, як ті сніжинки, повільно падав на підлогу та всіх присутніх.
— Мені ж це все прибирати потім, — вимучено застогнала Марго, коли в мішку закінчився пух.
— Пойняв. Прийняв. Дурень.
— Я допоможу, — майже одночасно зі Сашею промовила Катя, на що отримала вдячну усмішку від подруги.
Дійсно, підлаштував, але… це було гарним поштовхом для Каті. Вони довго не сиділи: десь о третій годині ночі Саша разом з дівчиною поїхали, щоб уже побути удвох, а Таня, їхня подруга, заснула у спальні Марго.
Сам на сам і це так хвилювало. Прибрати стіл, взяти віник, щоб зібрати той пух… Звичайно те все можна було зробити завтра, коли виспляться, але якось вже взялися. Катя опустилася колінами на підлогу, щоб з-під дивану дістати залишки пір’їн, і варто було піднятися, як вона майже вдарилася чолом о чуже.
— Вибач, — вони одночасно те промовили й Марго весело засміялася. — У тебе тут пух, — вона потягнулася рукою та дістала з волосся Каті маленьку білу пір’їнку.
— Дякую, — Катерина усміхнулася їй та глибоко вдихнула, наче перед стрибком у воду. — Слухай, я тут тобі хотіла дещо сказати. І…
— Я теж, — їй не дали договорити.
— Що?
Без жодних зайвих слів Марго нахилилася вперед та притиснулася своїми губами до губ Каті. Легко, наче торкнувся метелик своїми крилами, що викликало задоволення та приємний лоскіт у животі, і від неї відсторонилися так само неочікувано, як і поцілували.
— Ти мені теж подобається, — Марго слабко усміхнулася та дозволила пуху впасти на підлогу, коли Катя вже сама її поцілувала.