Пролог. Гоґвортські листи

TW: стилістично обумовлені помилки в листах від дитини. Всі інші можливі помилки ненавмисні, повідомляйте про них, будь ласка. Оповідь з боку Ітана. Цей розділ оснований на обробці сюжетів книг просто заради розваги та занурення у взаємодію між ключовими персонажами, далі події будуть більш оригінальними)

 

1 курс
Ітану завжди подобалося подобатися — улюбленець сусідів, їхніх дітей, тварин, навіть садові гноми вели себе смирно і не кидалися гімном при його появі. Можливо, тому він з першого ж дня в Гоґвортсі зібрав навколо себе таких же гучних, дружелюбивих, місцями забіяцьких слизеринців.
Але дружити — по-справжньому дружити — з ними йому не вдавалося. Та дружба з книжок, які давала йому мати, прийшла пізніше. І народилася вона не у слизеринській вітальні.

2 жовтня
Вайолет — як тітка Енн наша сусідка. Така ж похмура і завжди незадаволена. Вайолет прагуляла урок історії магії тому шо вже прочитала весь підручник.
Її покарали. Я пішов на покарання з нею шоб дізнатися, навіщо вона прочитала цю нудну книгу. Вона мене вилаяла. Було образливо! Але ми потоварешували!

17 жовтня
…все добре, я вже вийшов з лікарнаного крила рука в порядку. І я більше ніколи ніколи не сяду на мітлу!
А ще Вайолет має ворога! Вона так сказала. Його звуть Алекс, і він теж дуже розумний. Тому він ворог Вайолет адже вона хоче бути розумнішою за всіх.

10 листопада
… я думаю Вайолет каже шо Алекс її ворог але він її друг. Він із Гафелпафа і вони постійно сперечаються але не як вороги а як ти і дядько Бен. Алекс мені подобається. Я хотів би з ним подружитися.

26 грудня
аааааа (і ще багато а) тут таке сталося! Ми сиділи у виликій залі на РІЗДВО і тут вбігає наш вчитель і кричить “ТРОЛЬ”.

— Троль у підземеллі! Що ви тут робите? — Ітан і Вайолет здригаються, різко обертаючись, але це виявляється не викладач, а якийсь ґрифіндорець.
— Не твоя справа, — сичить Вайолет, збираючись йти далі, але попереду чуються кроки, тому Ітан хапає її за лікоть, затягуючи за кут.
Кусає губу, швидко розмірковуючи, і тут же притягує до себе і ґрифіндорця (а то раптом надумає покликати вчителя, ці червоно-жовті непередбачувані), прикладає долоню до його вуха і швидко переказує зміст проблеми:
— Вона образила друга… він тепер у туалеті для хлопчиків… куди троль… ми повинні…
— Він мені не друг, — роздратовано кидає Вайолет. Потім замовкає під поглядом Ітана і неохоче додає, — допомогти все одно треба, це наша провина.
— Ти хотіла сказати “твоя”, — поправляє її ґрифіндорець, швидко вникнувши у ситуацію. Він же прислухається і першим виходить з-за рогу, — Пішли, до туалету треба дійти раніше за троля.
— Стій, — Ітан хапає його за мантію, — Ми можемо померти, тож давай познайомимося. Це Вайолет, а мене звуть Ітан.
— Я Дам’єн, — шепоче ґрифіндорець, посміхаючись, — і давай спробуємо не вмерти.

… Він був у туалеті для хлопчиків і троль з ним. Цей дурень (Алекс а не троль але троль теж дурень) завмер і не рухався з місця. Потім сказав шо у нього був спупор. Але я одразу схопив його і ми втекли звідти. Я шо дурень із тролем битися? Він же великий та товстий. А Дам’єн схопив Вайолет, бо в неї теж настав спупор. Коли ми вибралися звідти Вайолет перепросила в Алекса і зопропонувала йому дружити. А я зопропонував дружити Дам’єну.
Він потім росказав, шо старші хлопці з Ґрифіндору підслухали розмову у кабінеті вчителів і цей троль вибрався з підвалів професорки яка веде Догляд за магічними істотатми. Думаю шо її звільнять.
Я розповів те як ми рятували Алекса Анні і ми почали зустрічатися. Анна зі Слизерина у неї темне волосся та рівні зуби. Гадаю, вона мені подобається.
Я скоро приїду тільки нікому не розповідай про троля це секрет.
Я дуже за тобою скучу.

12 травня
Алекс каже, що я роблю багато помилок. Він змусив мене переписувати цей лист тричі (і це речення теж). Він сказав, що буде займатися зі мною, тому що вчителі будуть лаятися, якщо я так писатиму на іспитах.
Усі дуже хвилюються через річні іспити — особливо Вайолет і Алекс. Вайолет дратується на мене, каже, я надто спокійний для того, у кого суцільні трійки по теоретичним предметам. Зате там, де треба чаклувати, маю найвищі бали. Я навіть майже навчився літати на мітлі, хочу спробувати вступити до збірної по квідичу в наступному році.
P. S. це я пишу без Алекса тому шо ми розлучилися з Анною а Алекс казав шо вона дурепа з капустяною головою. Ми розійшлися через те шо я сказав шо я люблю своїх друзів а вона мене вдарила і сказала шо я мушу любити її. Я сказав шо я її раніше поцілував і тепер вона вагітна і так їй і треба. Анна сказала шо це працює не так але шо вона знає. І напиши в наступному листі шо Алекс не правий і я граматно пишу.

17 травня
Дякую за книгу, тепер я все зрозумів. Там було не тільки про дітонародження, а й про місячні. Я підійшов до Вайолет і сказав їй, що мені шкода, що вона має місячні. Вона мене вдарила. Потім сказала, що в неї ще немає місячних і що я хам.
Але місячні — це справді жах!
P. S. Алекс перевіряв лист і сказав шо люди не говорять про місячні таму шо це особисте. І я не повинен питати у тебе, чи є в тебе місячні. Але я знаю шо немає бо вони у тих хто хоче дітей у тебе вже є я.

21 травня
Оу. Зрозуміло.

2 курс
10 вересня
Ми тепер постійно разом, як ти та дядько Бен. Вайолет і Алекс зазвичай сидять у книгах, це нудно я читаю тільки книги по Захисту від темних мистецтв і по Замовлянню.
Ще Алекс сказав, що я став краще писати (наші з тобою уроки влітку не пройшли даремно!) але мені ще треба займатися. А я допомагатиму йому з латиною. Виявляється, він і Вайолет не знають латини! Я запитав, як вони читали книги на латині, вони сказали, що не читали. Це відстій.
Я вже дуже сумую за тобою, але не можу розповісти про це друзям. Виявляється, у Вайолет немає мами та тата. Вони померли і тому вона влітку живе у Гоґвортсі.
Це сумно і класно, тому що мені подобається в Гоґвортсі, але я не міг би жити тут все літо, тому що тоді б не бачив тебе.

8 лютого
Ти вже напевно отримала лист про те, що ми робили, але я хочу розповісти, як все було насправді!
… так, ми прочитали про Таємну кімнату і вирішили її знайти. Вайолет відкопала в книгах (вона схиблена на історії Гаррі Поттера) якійсь уривки і здогадалася що вхід через туалет дівчаток, там, де живе примара Плаксива Мірт. Я їй подобаюсь. Я хотів запропонувати їй зустрічатися, тому що мені здається їй самотньо, але подумав що це буде жорстоко бо ми не зможемо триматись за руки.
Вайолет навіть вивчила якісь слова змієустів (краще б вчила латину!). Коротше, ми потрапили в Таємну кімнату, але виявилося, що скелет змія звідти вже прибрали, а на вході стояло охоронне заклинання. Нас спіймали і змусили прибирати весь туалет Мірти. Це відстій!
А коли ми відкрили прохід у Таємну кімнату, звідти полізли павуки, та виявилося, що Вайолет дуже боїться павуків. Ми з Дам’єном дуже сміялися. Алекс не сміявся і сказав що ми дурні і це була безглузда ідея — лізти в Таємну кімнату.
Алекс сказав, що хоче стати аврором як дядько Бен. І що йому не можна порушувати правила, тому що тоді його не візьмуть до аврорів. Я сказав, що він веде себе як дівчинка і назвав його Лексі.

17 лютого
Дякую за книгу, я все зрозумів і більше не називатиму Лексі дівчинкою. Сексизм — це відстій! Але мені здається, йому подобається, коли я кличу його Лексі (він виправляв цей лист і сказав, що йому не подобається, але йому подобається), тому я зватиму його Лексі.
До речі, я розповів історію про Таємну кімнату Девіду (трохи прикрасив, додав дещо з тієї історії Вайолет про Золоте тріо, виявляється, Девід майже не знає її). Тепер ми зустрічаємось. У нього дуже темна шкіра та хвилясте волосся. Я гадаю, він мені подобається.

2 травня
Ми з Девідом розлучилися. Хтось підсунув йому книгу про засранця Поттера, він прочитав та сказав шо я його обдурив та ми не були у Таємній кімнаті. Я думаю, йому дав книгу Лексі, тому шо йому не подобається Девід, він каже, Девід постійно безглуздо посміхається і поводиться як дитина.
Тепер Девід образився на мене і мені сумно. Я хотів образитися на Лексі, але у мене не виходить, тому шо він має рацію і обманювати людей недобре. Але він такий правильний! Це теж відстій.

3 курс
7 вересня
… ти хвилювалася через того злочинця, що втік, але не турбуйся. В Гоґсміді повно аврорів, і вони приходили у школу теж, Лексі дивився на них начебто закохався. Серед них навіть був дядько Бен! Я познайомив його з Дам’єном, Вайолетом і Лексі. Лексі засипав його питаннями.
За літо Вайолет зрозуміла як проникнути в заборонену секцію у бібліотеці, і ми потрапили туди вночі і взяли трактат Ура з темної магії. Не турбуйся, ми не збираємося чаклувати, тільки почитаємо!

10 жовтня
Нас упіймали і тепер ми не можемо знову проникати до бібліотеки, це відстій, треба шукати інші шляхи. Хоча книги по забороненій магії — це не так вже й цікаво. Тільки Лексі постійно сичить, що так не можна, але все одно ходить з нами. Думаю, йому просто не хочеться залишатися осторонь, коли у нас пригоди.
Тепер мені, Дам’єну, Вайолет і Лексі доведеться драїти кубки у Трофейній. Так собі пригода.

27 жовтня
Тут твої кубки! Ти була старостою, а ще є кубок за найкращого ловця сезону! Ти найкрутіша!

27 листопада
Ти вже напевно отримала лист щодо того, що я зробив, але я повинен пояснити! Я не ламав руку Дам’єну!
Ми з ним лише влаштували змагання з Войовничою Вербою — треба було торкнутися ствола так, щоб вона нас не зачепила. А, і ще ми були на мітлах. Вайолет та Лексі казали, що це тупа ідея і що ми тупі. Якби я стільки часу витрачав на книжки, скільки вони, я теж був би нудним.
Так ось верба вдарила його, він впав і зламав руку. Ми не пішли в лікарняне крило, тому що тоді було б зрозуміло, що ми вночі не спимо, тому Дем’єн пішов у ґрифіндорську вежу і дотерпів до ранку, а зранку я ніби штовхнув його на сходах він впав і типу тоді зламав руку. Але здається, я перестарався, бо виявилося, що він має два переломи. Так що це я зламав йому руку, так.
Але він не ображається, тим паче що виявилося що дядько Бен побачив як ми літали й порекомендував нас директору Макґонеґел до збірної по квідичу! Тепер я загонич, а Дам’єн воротар! Лексі гризе лікті, бо він казав, що нічого доброго з цієї витівки з Вербою не вийде, а в нас вийшло!

1 грудня
Дякую за подарункову коробку з жабками. Я поділився з усіма. До речі, директорка Макґонеґел сказала, що я дуже гарний у практичних предметах і можу стати аврором, якщо підтягну Зілля й настійки. Але я не хочу бути аврором, вони такі правильні.
P. S. виявляється у Верби є корінь, на який наступаєш — і вона перестає рухатися. Ми побачили поряд якусь дірку. Поліземо туди наступної ночі з Дам’єном.

28 лютого
Тепер ми можемо потрапити до Гоґсміта будь-якого дня! Батьки Дам’єна не дали йому дозволу ходити туди через ту історію з Таємною кімнатою, але завдяки лазу ми йому все там показали! А ще ми зайшли в “Зонко” та в “Медові руці” а ще в “Три мітли” але нам не продали алкогольне маслопиво. Сказали, що ми малі. Вайолет запропонувала зварити багатозільну настійку в Верескливій халупі. Мені здається, класна ідея.

29 березня
ТУТ ТАКЕЕЕЕЕЕЕ ВІДБУЛОСЯ! ТАКЕЕЕЕЕ! По-перше, дякую за поради щодо багатозільній настійці, так справді вийшло простіше. По-друге, все вийшло! Ми з Вайолет випили його і перетворилися на двох літніх панянок з Гоґсміду. Ми купили три літри маслопива І ТУТ ВІДБУЛОСЯ ТАКЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ! Коротше, Вайолет розповіла, що вона — анімаг! Спочатку ми не повірили, а потім вона перетворилася, і ми яяяяяк повірили! Вона все минуле літо займалася ритуалом перетворення, і навіть таскала лист мандрагори у роті місяць! І тренувалася потім у Верескливій халупі! Це ж офігеть як круто! Вона вміє перетворюватися на сову! Вайолет сказала, що на цьому її проби в практичній магії закінчені і вона повністю хотіла б присвятити себе теорії, тому що практична магія — це дурне розмахування паличкою. Я вважаю, вона неправа. Я теж стану анімагом!
P. S. А ще це дуже крипово, коли вона повертає голову на 180 градусів.

5 квітня
Анімагом ще не став, це виявляється купа роботи, але ми з Дам’єном дуже стараємося, хай і не так, як Лексі. У них з Вайолет постійні змагання, хто кращий, іноді мені здається, що Вайолет навчилася анімагії на зло Лексі.

15 квітня
Все ще не став анімагом, але треба бути обережнішими, вчителі щось підозрюють.

18 квітня
Ой, не парься. Совушці в радість носити навіть короткі листи, тут лише 800 кілометрів відстані. Але наступного разу відправлю Вайолет.
P. S. Зрозуміла, так? Типу вона теж сова, ахахах.

1 травня
Я вирішив, що анімагія то не моє…

— Я вирішив, що анімагія — не моє, — вимовляє Ітан пихато.
Дам’єн хмикає, Вайолет лише чухає ногою об ногу, скинувши взуття (дуже спекотний початок травня). Ліза крутиться, лежачи у нього на колінах, після чого видає:
— От треба тобі ця анімагія! Ось уяви, у тебе все вийде, а твоя анімагічна форма — форель! Ти ж одразу задихнешся без води і помреш!
— Угу, — Алексіс закочує очі, вперше з приходу Лізи подаючи голос, — або курка.
Ліза у награному жаху притискає руки до рота, очевидно не розуміючи, що Алекс має на увазі її. Ітан вирішує промовчати (не те, щоб зовсім, лише поки що), але коли її кличуть подруги і вони йде з ними до озера, а він закінчує лист до мами, то піднімає зацікавлений погляд на Лексі.
— Ти постійно бісишся на всіх, з ким у мене стосунки, — констатує він. Не знає, чи спрацює провокація, але мабуть сорок хвилин у компанії Лізи достатньо роздратували Алекса.
— Та тому що вони всі поверхневі, за тим гарненькими обличчями нічого немає, — він відкладає сувій із домашнім завданням зі стародавніх рун убік і кривиться, — а Ліза взагалі б’є всі рекорди. Я нещодавно чув, як на питання викладача про курячого бога вона почала розповідати про курячий бік: мовляв, у пір’їні такий.
Ітан щулить очі, потім, не в змозі ображатися, сміється, теж відставляючи сувій і падаючи Лексу на коліна.
— Хотів би посперечатися, та не можу. Але бачив, яка у неї шкіра? Вона як порцелянова фігурка.
— Угу. Така ж порожня всередині, — тихіше каже Лекс. Ітан широко посміхається:
— А ось Дам’єн знаходить її привабливою. Вайолет … вона не знаходить привабливим нічого крім книг. А хто подобається нашому містеру я-збуджуюсь-від-думки-про-аврорів? Дівчата? Хлопчики? Зеленоокі та темноволосі? Чи шалені руді ірландці? Може трансгендери? Стій, та це все нормально, ну куди ти?
Ітан вдаряється головою об землю, коли його скидають з колін. Алекс квапливо збирає речі і широким розгонистим кроком йде у бік Гоґвортсу, притискаючи сумку до грудей.
Ітан сідає, закидаючи руки за голову і спираючись на стовбур дерева. Внизу, біля річки, Ліза махає йому та відправляє повітряний поцілунок.
— І чого він ображається, як тільки мова заходить про це? — він дивиться на Дам’єна і той знизує плечима, спостерігаючи, як Вайолет закінчує його домашню роботу з історії магії. — Ваша думка, шановна експертка Вайолет?
Самописне перо на мить завмирає, і Вайолет піднімає погляд на Ітана. Дивиться довго, уважно, з прищуром, так що він навіть напружується.
— Та що?
— Ти справді не розумієш? — спокійно уточнює вона.
— Та що я маю розуміти? Він асексуал? Може… блін, я не знаю.
— Все набагато простіше. Подумай ще.
— Може… О! Йому подобається Ліза і він так дивно виявляє свої почуття!
— Я думаю, йому просто подобаються дуже тупі безпросвітно дрімучі бездарі.
— Так, мене кличе Ліза, так що я пішов, але ти зафіксуй цю думку, ми ще продовжимо розмову.

4 курс
10 вересня
Я злий до одуру, уявляєш, у Бобатоні цього року відбувається Тричаклунський турнір, і вони збирають делегацію, яка поїде туди на цілий рік, а ми не можемо податися, бо беруть лише учнів віком від 17 років! Я готовий рвати і метати! Ма, можеш написати директору Макґонеґел, що я вже дорослий і можу поїхати? На дуельному клубі минулого року я поклав на лопатки хлопця-сьомикурсника! Це маячня, терпіти не можу вікових обмежень!

17 вересня
Нас не взяли, а делегація на чолі з Макґонеґел поїхала вчора. Лексі сказав, що це правильно, бо нас би там розкатали. Вайолет тієї ж думки, але я вивчив усі закляття, які проходять у Гоґвортсі аж до шостого курсу, навіть зумів викликати патронуса (Вайолет і Лексі все ще сперечаються, тхір це чи ласка. У них патронус, до речі, поки що не вдався і вони з цього шаленіють). Ще ми з Лексі посварилися через все це.
Коротше, я злий і хочу комусь вцідити.
P. S. щоб викликати патронуса, я згадував нашу з тобою поїздку на озера торік із дядьком Беном. Я вже дуже сумую.

29 вересня
Ти вже напевно отримала лист щодо того, що я зробив, але я повинен пояснити (хоча це звучатиме неправдоподібно в контексті того, що в одному з листів я писав про те що хочу вдарити когось).
Цього року скасували турнир з квідичу, тому що багато гравців поїхали у Бобатон, тож ми зібрали аматорські команди. У гафелпафській був Лексі, який взагалі непогано літає. А у ґрифіндорський Кормак Салліван — здоровенний такий відбивач, з нашого року навчання. Ну, і він запустив бладжером в Лексі. Навмисно, з усієї сили, я впевнений на сто відсотків. Лексі був не високо, але під час падіння розбив губу до крові.
… Ну, а я розбив губу Кормаку. Тому що він кінчений. Ніколи мені не подобався. Хотів зачаклувати його якоюсь гидотою, але в мене паличка заплуталася у мантії, довелося кулаками.
Коротше, нехай кине в мене камінь той, хто вважає, що я неправий.
P. S. Із Лексі все гаразд. І здається, він перестав на мене злитися.

4 листопада
… Я показав Тімоті свого патронуса (ніяких переносних сенсів!), і тепер ми начебто разом. Він з Рейвенклову, розумний до чортиків, у п’ятірці найкращих учнів школи, і ма, чесно, я не знаю, що з цим Алексом не так. Зустрічаюся з дурними — він незадоволений. Зустрічаюся з розумними — він незадоволений подвійно. Вчора він накричав на мене…

— Вчора він накричав на мене, бо я збираюся покликати Тімоті до Гоґсміда, — Ітан роздратовано штовхає чорнильницю, що підвернулася під ногу, і випиває ще вогневіскі, який вони контрабандою дістали в “Кабанячій голові”.
Воно обпалює горло і на смак абсолютно огидне, але Ітан вирішив напитися, тож нап’ється.
Вайолет махає паличкою, змушуючи мітлу розчистити їй місце від пилу (який у Верескливій халупці скрізь, на хвилинку) і гепаться на підлогу.
— І правильно зробив, - гикає вона. Дам’єн з’являється із сусідньої кімнати, подаючи Вайолет подрану кігтями подушку. Та морщиться, відмовляючись, — Вона ж вся запорошена.
Дам’єн знизує плечима. Ітан гарячкується:
— Чому це правильно? Правильно, що він руйнує компанію? Що цього разу відмовився бути з нами через якісь дурні образи? Я навіть не можу зрозуміти, чому він ображається!
— Може, тому що, коли в тебе з’являється хтось, ти починаєш проводити менше часу з нами? — запитує Дам’єн.
— Тоді чому це його ображає, а ви ставитеся нормально? Він веде себе як егоїст! Хто йому забороняє почати з кимось зустрічатися?
— Ой, солоденький, — закочує очі Вайолет. — Є дехто, хто йому небайдужий, але цей дехто шалено тупий і безпросвітно дрімучий.
— Так, а чому ти знаєш, а я ні? — не розуміє Ітан. Дам’єн і Вайолет одночасно зітхають.
— Я навіть не знаю, що сказати, — Вайолет піднімається. — Давайте збиратися. Якщо ми вип’ємо ще, то не проліземо по тунелю. Або попадемося комусь з вчителів на зворотній дорозі.

27 січня
Ми з Тімоті розлучилися. Мені цілком вистачає двох заучок поруч із собою, третій — це вже зайве. Це на краще, не доведеться морочитися з походом в Гоґсмід на 14 лютого. Осінній похід пройшов не дуже — Тімоті не сподобалося, що з нами були Вайолет, Дам’єн та Лексі, а їм не сподобалася присутність Тімоті.
На цей раз, правда, Вайолет залишається (вона хоче спробувати дістатися до якоїсь там книги в Забороненій секції) і Дам’єн складе їй компанію. Я пообіцяв принести що-небудь із Гоґсміду, так що прийшли мені, будь ласка, трохи кишенькових грошей, я спустив все на новорічні подарунки. У цей похід я хочу…

— Я хочу викрасти маслопиво. Те, яке алкогольне, — шепоче він Лексі на вухо, і той різко обертається, хапаючи Ітана за лікоть.
— Ти з глузду з’їхав? Це погана ідея! Нас можуть зловити!
— Знаю. Круто, правда?
— Твої поняття крутості далекі від ідеалу, Ітане, ні, це безглуздо, навіщо тобі це пиво, що за підлітковий бунт? Відійди від стійки, мадам Розмерта все побачить.
— Слухай, це весело і не така вже й погана ідея!
Але ні, Лекс вважає, що ідея жахлива. І коли мадам Розмерта ставить два маслопива на стійку для туристів у кутку, Лекс вважає так само. До того, як їх встигають забрати, Ітан хапає обидва келихи і що є сили, незважаючи на те, що алкоголь розливається, та на обурення мадам Розмерта, рве до виходу. Чує позаду вибачення Лексі, що теж вилітає з Трьох мітел.
Алекс все ще вважає, що це жахлива ідея, але коли вони добігають до рога вулиці, то сміється крізь збите дихання, і Ітану здається, він ніколи не чув звуку приємніше.
— А ти… кажеш… невесело, — Ітан розгинається, переходячи на крок і ревізуючи залишки маслопива (встиг розхлюпати третину дорогою). За ними женуться не те щоб активно. Ітан сказав би, взагалі не женуться.
— Я не говорив… невесело… Я сказав, що… це жахлива ідея… Сюди! — Лекс різко згортає за ріг, і вони опиняються в провулку, мабуть, на звалищі ялинок. Лекс розчищає заклинанням сніг і вони хлюпаються на землю, упираючись спинами об стіну. — Якщо нас зловлять, буде погано. Але я заплатив за пиво, то якщо що, це пом’якшить…
— Тримай, ось це пом’якшить, — Ітан простягає йому один з келихів, і вони цокаються ними, — за тебе, мене і все добре, що нас ще чекає попереду!
Лексі сміється, робить великий ковток.
— Знаєш, ти божевільний дурень, але я обожнюю, коли ти робиш щось настільки безпросвітно тупе, — Лексі кутається у шарф, схиляючи голову Ітану на плече, але відразу випрямляється, відкашлюється і впирається поглядом у землю.
Ітану здається, що він уже це чув. Від Вайолет. Коли вони говорили тоді, у Халупі.
— Виходить, — повільно і стиснуто вимовляє він, спостерігаючи, як Лексі несвідомо колупається рукавичками в снігу, — я й справді шалено тупий, — зі снігу з’являється гілочка, Лексі піднімає на нього нетямущий погляд, — а ще безпросвітно дрімучий.
— Дуже несподівана самокритика, — Лексі витягає гілку із землі — це виявляється омела — нервово стискаючи її в руці, — що ж змусило тебе думати…
Він не встигає договорити — Ітан згрібає рукою його шарф, притягуючи до себе, і цілує. Лексі завмирає, потім випускає з рук і маслопиво, і гілку, і хапається за його плечі.
Напій поглинається землею і мочить їхні мантії. Гілка майже відразу стоптується назад у сніг.

15 лютого
Щось дивне сталося, ма. Весь цей час я подобався Лексі, чесно кажучи я не уявляю, як міг не помічати цього. Ми тепер з ним разом. У нього… У мене ніби очі відкрилися, я не можу випустити його руку зі своєї. Лексі постійно червоніє і виглядає шалено щасливим. Вайолет каже, раніше було краще, бо тепер ми постійно “лизатимемося”. Лексі не подобається це слово. Можливо, тому, що там є частина схожа на “ліза”, а йому не дуже подобається це ім’я.

26 квітня
… ти казала, що коли ти любиш людину, ти хочеш просто дивитись на неї постійно, чим би вона не займалася. Лексі майже постійно читає, робить домашні завдання та готується до іспитів, а я не можу відвести від нього погляд.
Мені здається, я був таким кретином.

17 травня
ВАЙОЛЕТ І ДАМ’ЄН ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ! Я вчора зайшов у роздягальню команд з квиддичу, а вони там цілуються! Виявляється, вони разом із початку року, але не хотіли це афішувати. Вайолет сказала, що тільки я можу «лизатися» у всіх на очах і як п’явка присмоктуватись до своїх партнерів. Якщо вона намагалася мене зачепити, у неї не вийшло — я п’явка і пишаюся цим.
P. S. Я дуже незадоволений Дам’єном, він і словом не обмовився про те, що вони з Вайолет разом.

12 липня
(Ненадісланий лист)
… сьогодні мені наснилося, що ми лежимо біля озера, і ти гладиш моє волосся. Якби це прочитала Вайолет, вона зобразила б блювотні позиви, але мені плювати, що вона думає, я до божевілля хочу торкнутися тебе. Не можу дочекатись, коли ми побачимося.

12 липня
Привіт, ма. Я хочу побачити Лексі. Повернуся за кілька днів. Не ображайся, я дуже тебе люблю. Його я теж

5 курс
18 вересня
Напевно, ти читала про цю срану (вибач, інакше не скажеш) комісію, яка приїхала до школи, щоб відредагувати навчальну програму. Кажуть, зараз мирний час, тож вчити бойовій магії необов’язково. Вже зменшили кількість занять із захисту від темних мистецтв, на інших практичних заняттях теж планують поступові зміни. Здається, тільки астрономію та стародавні руни не зачепило, навіть до історії щось докопуються.
Знаю, що навіть містер Поттер обурився, але всім пофігу. Лексі теж обурений — сказав, що якщо у нього не буде практики бойових заклять, він не зможе стати аврором.
P. S. Я відправив вітання дядькові Бену, посада голови відділу аврорів Ірландії — кайф. Тепер у нас є серйозні зв’язки.
P. P. S. Тепер Лексі не зможе мене кинути — йому потрібні мої зв’язки.

16 жовтня
Вайолет десь прочитала про Кімнату-на-вимогу, каже, це наш порятунок. Тепер бродить школою, посилено думає про величезну бібліотеку з книгами, які вона ще не читала. Зануда. Я теж ходжу і думаю, але швидше про якесь більш затишне місце.

26 жовтня
Ма, ти приголомшлива. Дякую, Кімната-на-вимогу офігенна, і опинилася саме там, де ти сказала! Нам із Лексі дуже сподобалася!
P. S. Обіцяю днями показати її Вайолет. Просто є відчуття, що вона звідти не вилазитиме, куди поспішати?

29 листопада
Вибач, що не писав так довго. Кімната — це топ. Тут є книги, які вважаються зниклими, вигаданими чи спаленими. Тут стільки всього з практичної магії, що я став таким же задротом, як і Вайолет з Лексі. Ми постійно тренуємося з Алексом, але іноді у нас бувають незгоди.
Це дивно, що…

— Це дивно, що проти Круціатуса, Авада Кедаври та інших темних чар Міністерство протиставляє що? Експеліармус? Давай ти попрактикуєш на мені найбільш пекельні тортури, а я у відплату виб’ю у тебе паличку з рук? Це нісенітниця. Для рівноваги у Міністерств має бути досить вагомий важіль тиску. В’язниця, з якої завжди можна втекти, і Експеліармуси — це дитяче белькотіння. Потрібна більш серйозна зброя, щось вагоміше, тільки так можна утримати ворога від нападу, в нас є приклад маґлів, де країни раз у раз втрапляють у халепу через нестачу сил…
— Ти мене навіть слухав, — глухо звучить з-за стосу книг голос Вайолет.
— Бувало. Міністерство має надто слабкі механізми залякування.
— Міністерство існує не для залякування, — Лексі похмуро запускає в манекен Закляктус, — терор — шлях злочинців. Ґріндельвальда, Волдеморта, інших чуваків із дивними іменами.
— Замислювалися, чому у лиходіїв магічного світу завжди такі кончені імена? — встрягає Дам’єн, намагаючись змінити тему.
Ітан відмахується:
— Я кажу не про терор. Я кажу про те, що якщо у нас з’явиться черговий Волдеморт, ми будемо пуляти в нього кволенькою магією, поки він вбиватиме людей. Цей Волдеморт зникне під темними захисними чарами, і Міністерство буде як рибка роззявати рота, нічого не роблячи. “У нас немає чарів, за допомогою яких ми могли б зрозуміти, як його знайти”. Та загляньте в першу-ліпшу книгу з Темної магії — і дізнаєтеся! Ну, трохи крові доведеться використовувати, трохи заборонених чарів, що в цьому такого?
Лекс остаточно кидає відпрацювання заклинання та повертається до О’Дейлі:
— Ітан! Ти говориш про речі, які не лише незаконні, а й абсолютно деструктивні та аморальні. Темні закляття тому так і називаються, що несуть непоправну шкоду або потребують огидних жертв, або руйнують душу чаклуна, або все разом чи ще щось у такому дусі. Ти ж слухав професора, він говорив, що темна магія завжди деструктивна, для чого б не використовувалася.
— Та це ж принцип меншого зла! Ми використовуємо трохи Темної магії, щоб якийсь Волдеморт не використав у майбутньому ще більше цієї магії.
— Це не так працює!
— Саме так це й працює. І до слова. Ти такий гарний, коли дратуєшся.
— Ви обидва мені огидні, — закінчує розмову Вайолет.

2 лютого
До нас приєдналися ще хлопці й дівчата, які хочуть займатися практичною магією. Комісія незадоволена (м’яко кажучи), але в них немає ніяких прав нас карати, а Макґонеґел та викладачі закривають на це очі.
Упевнений, Макґонеґел все ще почувається винною, що не взяла мене на Тричаклунський турнір, от і вислуговується.
Жартую, звісно. Професор Лонґботом так взагалі мимохідь порадив ще цікаве закляття, от тобі й герболог…

15 лютого
Ми відсвяткували річницю вчора — цілий рік разом. У мене відчуття, що раніше я марнував час — зараз дуже смішно згадувати, як ми роки проводили пліч-о-пліч без усього цього. Я, мабуть, теж піду до аврорів. Або кудись біля того. Не хочу розлучатися з Лексі.
Я знаю, ти скажеш, що безглуздо вирішувати зараз, що приймати рішення, ґрунтуючись на тому, ким хоче стати хтось інший, теж тупо. Можливо я зміню думку, не знаю… просто мені здається, що мені важливіше з «ким», а не «де» або “що».
P. S. Не ображайся, ма, я сумую за тобою і таке інше, але не хочу, щоб цей навчальний рік закінчувався.

17 травня
МИ ВИГРАЛИ КУБОК КВІДИЧУ!

6 курс
12 вересня
Вайолет вирішила розірвати стосунки з Дам’єном та дружбу з нами. Сказала, їй треба готуватися до НОЧІ. Я їй сказав, що вона сама напрочуд обтяжлива, і так люди не роблять. Так що ми втрьох подумали і дійшли до думки, що вона там може щось і вирішила, але ми це не підписували, тож дружимо далі.
Лексі змушує мене додатково займатися Зіллями та настійками. Те, що з Лексі — добре. Те, що Зіллями — погано. Замовляння, Трансфігурація та Захист мені подобаються набагато більше. Натомість я допомагаю йому зі Стародавніми рунами — наша з тобою літня освітня поїздка не пройшла даремно.

30 листопада
… курси по Явленню не такі вже й складні, а всі чомусь пихкають як товстуни у ліжку. У мене вийшло першого ж дня. Вайолет лютує — все ще терпіти не може практичну магію. Мені здається, її це дійсно засмучує, але у мене є план, що включає в себе деякий еліксир успіху та ще трохи вдачі, щоб у неї все вийшло, бо вона правда бездарна на практиці, тут просто Фелікс Феліціс не допоможе…

20 грудня
(відписний лист Сібіл О’Дейлі)
Ітане, Бенджамін обіцяв завітати до нас на Різдво, тож цього разу я спробую приготувати справді святковий стіл (гаразд, я мала на увазі, явитись так, щоб їжа не розвалилася дорогою. Але торік марафон серіалів теж був непоганий, ти навіть сказав, що Венсдей із Сімейки Адамсов нагадує Вайолет).
Відповідаючи на твій попередній лист: я буду рада, якщо ти запросиш до нас на літні канікули Алекса. Я дуже хочу познайомитися з тим, хто робить мого сина таким щасливим. Я чекаю на тебе 24-го числа. Хочу розповісти тобі дещо важливе.
Сумую.

18 травня
Навіщось я пишу цей лист, хоча знаю, що ти не зможеш прочитати його найближчим часом.
Ми з Лексі розлучилися. Він сказав, що я поводжуся несамовито, що те, що я роблю та вивчаю, поза законом, аморально та інше. Я все ще люблю його — тепер можу це написати — але не можу вплутувати його в те, чим займаюся.
Він хоче стати аврором, а я просто хочу повернути тебе. Будь ласка, вір у мене, я зроблю все, що в моїх силах, я перервуся, але витягну тебе, ма.
Дядько Бен запропонував, щоб я провів літо у нього в Дубліні.
Я сказав, що залишусь у Гоґвортсі. Здається йому дуже важко, і я не хочу бути постійним нагадуванням про те, що з тобою сталося. Дядько Бен думає, я злюся на нього за те, що він не зумів усьому цьому запобігти. Розумом я тямлю, що він не винен, але все одно ненавиджу за те, що навіть він виявився безсилим.
Я нічого не сказав — ні Алексу, ні Вайолет, ні Дам’єну. Не хочу, щоб хтось думав про тебе таку, якою я побачив тебе тоді, коли приїхав на зимові канікули.
Тепер ми спілкуємося тільки з Вайолет. І то спілкуємося — голосно сказано. Просто тепер наші цілі частково збігаються. Я читаю, шукаю, і я знайду спосіб допомогти тобі, ма, чесно, знайду.
І… ти б це не схвалила, але присягаюся, я вб’ю їх усіх.
Я дуже сумую, ма.