Історія 18. Про можливий фінал

Вона знала, що може не встигнути. Ще здалеку вона помітила викочений на кришу самостійно змайстрований літак. І хоча це важко було назвати чудом техніки, однак враховуючи те, що Айзек збирав його майже з підручних матеріалів, і знаючи впертий характер цього чоловіка, Відьма не мала сумніву в тому, що теоретично це може злетіти.

Вона забігла всередину, мусивши зняти капелюха. У дитинстві ця стеля здавалась значно вищою. Відьма швидко кинула поглядом на приміщення. Воно пробуджувало теплі спогади про дополіцейське життя. На мить їй здалось, що вона реально бачить двох дітей – хлопчика та трохи молодшу дівчинку, які дивляться разом на вогні багатих районів крізь мутне вікно. Але зверху почулось шарудіння та звук мотору. Часу на рефлексію не було.

Вона дістала з кишені на нозі пістолет і перевірила його заряд. У крайньому випадку стрілятиме в ногу. Відьма була готова до будь-яких непередбачуваних дій Айзека.

Аннет тихо почала лізти вгору драбиною. Вона так багато разів робила це вночі в дитинстві, що могла не впасти навіть з заплющеними очима. Руки вмить стали пильними, вона скривилась. Як людина може залишатись здоровою, живучи у такиму бруді?

Мабуть, вона таки не була легкою, як пір’їнка, тому що згори почулось:

- Хтось є? Харіс?

Вона затамувала подих, на мить зупинившись, і перевірши заряд пістолету. Усе було в нормі. Поки.

- Довбню, я просив тебе не приходити. Ти знаєш, що це лише моя справа. Забирайся геть!

Вичекавши декілька секунд, і знову почувши звук перевірки мотору, Відьма полізла нагору.

Друга драбина мала вести її на дах. Туди їй і було потрібно.

Аннет зробила глибокий видих, і стрімко влетіла наверх, забуваючи про існування купи перекладин.

- Аніруш!

- Що? – вона застала Айзека зненацька. Він повільно підняв руки догори, вбачаючи те, що будь-який його рух, котрий не сподобається Відьмі, буде розцінено як агресію, після чого він почує вистріл, а враховуючи напрямок дула пістолета – він розумів, куди летітиме куля.

Позаду Айзека стояв літак. Це радше походило на дитячу іграшку, зібрану з клаптиків тканини. То тут, то там метал був різним, але вона все одно глибоко всередині була у захваті. Одразу пригадалось, як у дитинстві вона мріяла про великого-великого птаха, на який цей літак справді походив, що допоможе їй перелетіти Стіни. Однак зараз вона розуміла, що це марно. Адже ніхто не знає, що знаходиться за міськими брамами.

- Айзек Грей, вас засуджено до Обрання за численні злочини проти Вищої Поліції та ведення підривної діяльності у складі Підпілля. Ми маєте право зберігати мовчання. Прошу повільно прослідувати за мною.

- Анн, на біса ти тут?

- Ще раз повторюю. Вас засуджено до Обрання, прошу… - Відьму обірвав звук викинутого з рук пістолета. Айзек кинув у її напрямку залізного ключа, котрого тримав в руках для перевірки літака.

Айзек голосно засміявся:

- Ой, здається, тепер ти не маєш чим мені пригрозити.

Відьма кинулась на Пілота, демонструючи усі свої навички ближнього бою, отримані в Академії, але зупинитись її змусив ляпас, якого вона не очікувала.

Айзек почав трусити її за плечі:

- Оговтайся! Дай мені закінчити почате! Невже ти не розумієш, що мені чхати на Ваші дурнуваті рішення? Чуєш, мені чха-ти!

Він продовжував кричати щось на кшталт: «Залиште мене в спокої!», але вона не слухала. Натомість це так розсердило її, що вона почала відповідати:

- Я завжди тебе витягала! І зараз ти мені так віддячуєш?

- Витягала? Вбиваючи моїх друзів?

Такою була реальність. Вони обидва приймали її. Він зупинився.

- Я даю тобі можливість підти геть.

- Айзек Грей, вас засуджено до…

- Ти колись перестанеш повторювати Їх нікчемні слова, не маєш що сказати сама? – кинув їй Айзек. Вона не знала, що було образливіше. Це чи отримати другого ляпаса.

Вона знала, що чинить благородно. Чи було б йому краще, якби про Обрання сказав хтось інший? Або не сказали б взагалі? Вона була свідком того, що людей могли просто забрати вночі, накинути мішок на голову, а дати глянути на світи лише перед шибеницею. І Генерали могли б це влаштувати для Айзека. Однак вона стала проти. Вона визвалась повідомити йому цю новину. Авжеж, тому що він би зреагував легше, побачивши подругу дитинства. Однак тепер було зрозуміло, що вона для нього – ніщо. Як і він – для неї.

- Вас засуджено до Обрання. Завтра прийде група швидкого реагування. Я раджу бути повністю готовим до цього. Літак бажано знищити до їх приходу.

Айзек повернувся до неї спиною.

- Пішла геть, - тихо сказав він.

- Знаєш, - говорила вона до спини, - я не раз думала, що мала б сказати тобі цього моменту…

- Придумала? Тепер йди геть, прошу, - вона не звернула уваги.

- Ти ніколи не цінував мене. Ти взагалі мав когось, про кого ти піклувався?

- Мав – ключове слово. Ти маєш неймовірну здатність їх вбивати. Я пам’ятаю крик Емілії, вириту могилу Тіма. Я пам’ятаю їх всіх. Ти воліла б знати, як я мусив сказати Харісу про смерть, ні, не смерть – вбивство, його дружини? Тієї, яка була близька й мені? О, ти не хотіла б про це чути, повір мені.

- Це моя робота.

- То не заважай мені робити мою.

Вона розвернулась. Вперше Відьма подумала, що має жити для себе. Вона повсякчас намагалась допомогти Айзеку, врятувати єдину людину, котра пам’ятає її дитинство. Але це не можливо, коли він сам давно втратив себе. Вона вперше подумала, що має цінувати себе, Аннет, а не перейматись почуттями інших. Не діставати з води тих, хто хоче втонути.

- Прощавай, - сказала вона наостанок. Зробивши перший крок вниз, вона розвернулась на звук взлітаючого літака. Вона побачила, як лице Айзека засяяло посмішкою.

Вона побігла йому назустріч, намагаючись перегнати вітер, що здував її назад. Ось він підіймається, взлітає, Айзек наповнюється щастям. Можливо, й вона буде щасливою, якщо він нарешті зникне з її життя, опинившись за Стінами.

- Чекай!

І тут стається щось непоправне. Те, до чого вона не мала жодного відношення.

Пізніше вона дізнається у чому була причина.

Пізніше вона зрозуміє, що її переграли.

Але зараз її очам відкривається лише картина вибуху в повітрі. Звісно, вона розуміє, що ніхто не зміг би вижити в таких умовах.

Він здійснив її мрію ціною власного життя.