Ільшарія
Аніме
18+
Гет
Міді
Запитуйте дозволу
  • Забороняю перекладати роботу російською
  • Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
дозволяю використовувати дану роботу для натхнення та розміщувати покликання в полі "Фанфіки за мотивами фанфіків"
Немає схованих позначок
пн, 02/06/2023 - 19:33
нд, 06/04/2023 - 17:24
148 хвилин, 10 секунд
Читачі ще не додали роботу у збірки
1
Навіґація

“Тіло – це лише інструмент”, – каже собі Сакура, здираючи шкіру мочалкою під пекельно гарячими струменями душу. “Тіло – це лише інструмент”, – каже вона, приймаючі пігулку з обережно відміряною дозою отрути. “Це лише тіло, а не священий храм”, – каже вона у відповідь на занепокоєння колишнього сенсея.

І Какаші був би радий їй повірити, але не може. Не може, бо бачить, як з кожним днем Сакура все більш худшає, а кола під її очима стають все темнішими.

 

(Це історія про лікування та одуження, про повернення до нормального життя, але перші кілька розділів будуть темними).

Навшпиньки

За роки своєї роботи Какаші бачив мабуть все, що може запропонувати така мерзенна істота як людина. В нього не було жодних ілюзій з приводу шляху шинобі і можливих наслідків цього вибору довжиною в життя. Іноді дуже короткого життя.

На самоті

Щойно за Шостим закрилися двері, як Сакура зітхнула з полегшенням. Вона була безмежно вдячна колишньому сенсею за допомогу, і особливо за його тактовність та відсутність будь-яких розпитувань.

Таке іронічне життя

Вставши з робочого крісла, Сакура потягнулася усім тілом, розминаючи м’язи, що затекли за декілька годин безперервного сидіння. Хоч вона і повернулась до праці майже три тижні тому, але наслідки її довготривалої відсутності все ще давали про себе знати.

    Вподобайка
    2
    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики
    Позитивне